Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 61/14326.04.11 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент»
до:Товариства з обмеженою відповідальністю «Окланд»
про: стягнення суми заборгованості та фінансових санкцій 3845 грн. 43 коп.
Суддя Івченко А.М.
Представники Позивача:Горщар С.В., довіреність б/н від 02.12.2010 Відповідача:не з’явився
В судовому засіданні 26.04.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Окланд»про стягнення суми заборгованості та фінансових санкцій 3845 грн. 43 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2011 порушено провадження у справі № 61/143, розгляд справи призначено на 08.04.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 розгляд справи відкладено на 26.04.2011 у зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання.
Відповідач явку своїх представників в судові засідання, зокрема призначене на 26.04.2011, не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, ухвал суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав. Заяв клопотань про розгляд справи без участі представника відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Як убачається з матеріалів справи, ухвали суду, якими відповідача повідомлялось про розгляд справи, надсилались належним чином, однак відповідач своїм правом на участь представників в судових засіданнях не скористався.
Враховуючи, приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі відповідача.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
30.05.2008 між ТОВ «Корпорація Спецторг»(постачальник) та ТОВ «Окланд»(покупець) було укладено договір довгострокового постачання №1448 (надалі – Договір №1).
Відповідно до п 1.1 Договору №1 постачальник зобов’язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар (в тому числі, але не виключно –запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.
Пунктом 1.3 Договору №1 встановлено, що загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії договору.
Згідно п. 4.1 Договору №1 ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару.
Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Договору №1 постачальник зобов’язаний постачати покупцю товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), остаточно погоджені сторонами в видаткових товарних накладних. Сторони також можуть в кожному конкретному випадку обумовити строки і вартість доставки товару. Строки і порядок постачання товару, якого немає в наявності на складі постачальника, погоджуються сторонами в кожному конкретному випадку окремо, за умови виконання покупцем оплати відповідно до п. 5.1.1 Договору №1.
Відповідно до п. 8.1 Договору №1 приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем відповідно до інструкцій П-6, П-7.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору від за своєю природою є договором поставки відповідно до умов якого (ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Корпорація Спецторг»на виконання умов Договору згідно накладних №И-011869 від 11.07.2009 на суму 2 407 грн. 31 коп. з відстрочкою платежу до 14.07.2009, №И-011825 від 10.07.2009 на суму 1 334 грн. 48 коп. з відстрочкою платежу до 17.07.2009 поставило відповідачу товар на загальну суму 3 741грн. 79 коп.
Товар був фактично отриманий представником відповідача на підставі довіреності № 30 від 10.07.2009.
Відповідач взятого на себе зобов’язання по оплаті вартості поставленого товару в повному обсязі не виконав, тому сума боргу склала 2 000 грн. 00 коп.
Вказаний Договір згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
24.11.2009 між ТОВ «Корпорація Спецторг»(цедент) та ТОВ «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент» (цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги №БА-34/09 (надалі –Договір №2).
Пунктом 1.1 Договору №2 визначено, що у випадку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває: права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Окланд», належні цеденту відповідно до договору довгострокового постачання №1448 від 30.05.2008.
Відповідно до п. 1.2 Договору №2 за основним договором відступаються наступні права вимоги: право вимагати повернення заборгованості (частини або повної суми) за основним договором (п. 1.2.1 Договору №2); право вимагати сплати неустойки (пені, штрафів, інфляційних втрат, трьох процентів річних, курсової різниці та інших санкцій і платежів) у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов’язань за основним договором щодо заборгованості (п. 1.2.2 Договору №2).
Пунктами 2.1, 2.2 Договору №2 визначено, що на момент укладення даного договору грошові зобов’язання боржника (без врахування штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат і т.п.) за основним договором, становлять 2 741 грн. 79 коп. Ціна прав, що відступаються цедентом цесіонарію, складає 2 741 грн. 79 коп. без ПДВ.
Згідно п. 1.3 Договору №2 права вимоги, що відступаються за даним договором, переходять від цедента до цесіонарія з дати набуття чинності даного договору.
Пунктом 6.1 Договору №2 встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами свої зобов’язань за цим договором.
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
В даному випадку, ані законом, ані договором не були встановлені обмеження щодо здійснення уступки права вимоги за Договором постачання, в тому числі не передбачалось одержання згоди боржника на таку уступку (п. 12.4 Договору №1 встановлює обмеження на уступку обов’язку, а не права).
27.11.2009 ТОВ «Корпорація Спецторг»направило на адресу відповідача повідомлення по заміну кредитора у зобов’язанні з ТОВ «Корпорація Спецторг»на ТОВ «КУА «Ортос Ессет Менеджмент».
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 5.1 Договору №1 покупець зобов’язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару у встановлений сторонами термін.
Пунктом 5.1.2 Договору №1 встановлено, що при проведенні поставки з відстроченням платежу покупець сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій товарній накладній, після приймання зазначеної партії покупцем від постачальника (дати підписання покупцем накладної постачальника).
Відповідач в порушення умов Договору свого зобов’язання з оплати поставленого товару у встановлений у видаткових накладних строк не виконав, а на момент розгляду справи обов’язок відповідача оплатити поставлений товар настав.
01.02.2010 позивач направив до відповідача вимогу, згідно якої вимагав у семиденний строк з моменту пред’явлення даної вимоги сплатити існуючу заборгованість у розмірі 2 000 грн. 00 коп., пеню у розмірі 220 грн. 05 коп., інфляційні у розмірі 70 грн. 88 коп., 3% річних у розмірі 31 грн. 89 та штраф у розмірі 1 000 грн. 00 коп.
Відповідач відповіді на зазначену вимогу не надав, свого зобов’язання з оплати вартості поставленого товару та штрафних санкцій не виконав.
Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 2 000 грн. 00 коп. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано, а строк виконання грошового зобов’язання на момент розгляду справи настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 527 грн. 97 коп., інфляційні збитки у розмірі 234 грн. 61 коп., 3% річних у розмірі 82 грн. 85 коп. та штраф у розмірі 1 000 грн. 00 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 10.3 Договору №1 сторони передбачили, що при простроченні оплати товару покупець зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Із змісту п. 10.3 Договору №1 вбачається, що сторонами у Договорі було погоджено можливість нарахування пені за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, а тому вимога позивача про стягнення пені визнається судом обґрунтованою та задовольняється у розмірі 527 грн. 97 коп. відповідно до наданого позивачем розрахунку.
Відповідно до п. 10.6 Договору №1 при простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення передбачених п. 10.3 даного Договору суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.
Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару, а доказів на спростування наведеного не надано, то стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 000 грн. 00 коп. є правомірним.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками інфляційних збитків та 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних збитків у розмірі 234 грн. 61 коп. та 3% річних у розмірі 82 грн. 85 коп. підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ «КУА «Ортос Ессет Менеджмент»обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Окланд» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В; код 24575107) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент»(04114, м. Київ, вул. Полупанова, 21; код 35847272) основний борг у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп., пеню у розмірі 527 (п’ятсот двадцять сім) грн. 97 коп., інфляційні збитки у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 61 коп., 3% річних у розмірі 82 (вісімдесят дві) грн. 85 коп., штраф у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
3. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяА.М. Івченко Повний текст рішення підписаний 28.04.2011
Судове рішення № 15117217, Господарський суд м. Києва було прийнято 26.04.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 61/143. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: