Рішення № 15117166, 06.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/406.04.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «60 років Жовтня»

про стягнення 279747, 66 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Гаркавенко С.В.

від відповідача: Нікітіна Д.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 223212, 41 грн. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 24-0461 від 02.08.2000 р., 37964, 16 - інфляційних нарахувань, 10692, 58 грн. - 3% річних та 6346, 24 грн. - пені. Позовні вимого обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов?язань щодо оплати спожитої теплової енергії у гарячій воді відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.01.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі продовжувався строк розгляду спору.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому визнав позовні вимоги у сумі 261564, 06 грн. та заперечив проти решти вимог з тих підстав, що додатком 10 до договору № 24-0461 від 02.08.2000 р. встановлено, що абонент, який самостійно проводить розрахунки з отриманих від населення коштів за теплову енергію, спожиту з 01.11.2000 р., залишає у своєму розпорядженні кошти в розмірі 5,5% як сплату за надані послуги по збору, обліку і розщепленню платежів населення та кошти у розмірі 1% як відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньобудикових та зовнішніх теплових мереж, а тому, на думку відповідача, позивачем невірно здійснено розрахунок заборгованості.

Позивач подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що додаток № 10 до договору № 24-0461 від 02.08.2000 р. втратив чинність з моменту прийняття розпоряджень Київської місткої державної адміністрації від 30.05.2007 р. № 642 та № 643 «Про затвердження тарифів на теплову енергію».

Також позивач подав пояснення по справі, у яких зазначає, що сума основного боргу Житлово-будівельного кооперативу «60 років Жовтня»зменшилась та становить 209839, 31 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Разом з тим, клопотань про відмову від позову або зменшення розміру позовних від позивача не надходило, а тому суд розглядає вимоги позивача, заявлені у позовній заяві.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідність витребувати додаткові докази у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.04.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2000 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та Житлово-будівельним кооперативом «60 років Жовтня»укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 24-0461, за умовами якого позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону та гарячого водопостачання –протягом року, підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, а відповідач –додержуватися кількості споживання теплової енергії та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Договір, відповідно до п. 8.1., набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 р.

Згідно з п. 8. 4. договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Відповідно до звертання-доручення про укладання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді облік споживання теплової енергії проводитиметься щодо опалення – по приладах обліку, по гарячому водопостачанню –розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Пунктом 3 додатку № 3 до договору № 24-0461 від 02.08.2000 р. передбачено можливість змінення тарифів в період дії договору.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 24-0461 від 02.08.2000 р. відповідач щомісяця з 12 до 15 числа має самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту відповідач повертає районному відділу теплозбуту) та платіжну вимогу-доручення.

Сплату фактичної кількості споживання теплової енергії, відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору № 24-0461 від 02.08.2000 р., відповідач здійснює не пізніше 25-го числа поточного місяця.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 24-0461 від 02.08.2000 р. щодо оплати теплової енергії у гарячій воді, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 01.03.2008 р. до 01.12.2011 р. у розмірі 209839, 31 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 37964, 16 - інфляційних нарахувань, 10692, 58 грн. - 3% річних та 6346, 24 грн. - пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно з тарифами, затвердженими Київською міською адміністрацією.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами термін дії договору № 24-0461 від 02.08.2000 р. неодноразово автоматично пролонговувався на підставі п. 8. 4. договору та станом на день розгляду справи у суді є чинним.

Також судом встановлено, що за заявлений позивачем період (з 01.03.2008 р. до 01.12.2010 р.) застосовуються тарифи, затверджені розпорядженнями Київської міської адміністрації №№ 643, 520, 981, 1192, 1333 та 392.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із наданих позивачем документів та розрахунків, а також із наявної у матеріалах справи довідки Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за договором № 24-0461 від 02.08.2000 р. за період з 01.03.2008 р. до 01.12.2010 р. становить 209839, 31 грн.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що додатком 10 до договору № 24-0461 від 02.08.2000 р. встановлено, що абонент, який самостійно проводить розрахунки з отриманих від населення коштів за теплову енергію, спожиту з 01.11.2000 р., залишає у своєму розпорядженні кошти в розмірі 5,5% як сплату за надані послуги по збору, обліку і розщепленню платежів населення та кошти у розмірі 1% як відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньобудикових та зовнішніх теплових мереж, а тому, на думку відповідача, позивачем невірно здійснено розрахунок заборгованості.

Суд відхиляє такі заперечення з тих підстав, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 р. № 643 «Про затвердження тарифів на теплову енергію», на підставі якого відповідачу здійснювалось нарахування оплати за теплову енергію, не передбачено витрати житлово-експлуатаційних організацій, пов?язані з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за комунальні послуги, обслуговуванням бойлерних внутрішньо-будинкових та зовнішніх квартальних теплових мереж.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених вимог не спростував, доказів належного виконання зобов’язань щодо оплати спожитої теплової енергії за договором № 24-0461 від 02.08.2000 р. не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 24-0461 від 02.08.2000 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 209839, 31 грн., а відповідач наведені позивачем обставини не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Житлово-будівельного кооперативу «60 років Жовтня»про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню на суму 209839, 31 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5. договору сторони передбачили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного богу у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до розрахунку позивача розмір інфляційних нарахувань становить 37964, 16 грн., 3% річних - 10692, 58 грн. та 6346, 24 грн. - пені.

Наданий позивачам розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме –заборгованість у розмірі 209839, 31 грн., 37964, 16 грн., 3% річних - 10692, 58 грн. та 6346, 24 грн. - пені.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «60 років Жовтня»(04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 12-Б, код ЄДРПОУ 22864706), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість у розмірі 209839, 31 (двісті дев’ять тисяч вісімсот тридцять дев’ять грн. 31 коп.) грн., 37964, 16 (тридцять сім тисяч дев’ятсот шістдесят чотири грн. 16 коп.) грн. –інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 10692, 58 (десять тисяч шістсот дев’яносто дві грн. 58 коп.) грн., 6346, 24 (шість тисяч триста сорок шість грн. 24 коп.) грн. –пені, 2648, 42 (дві тисячі шістсот сорок вісім грн. 42 коп.) –державного мита та 223, 43 (двісті двадцять три грн. 43 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 28.04.2011 р.