Рішення № 15117140, 27.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/5227.04.11 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Приватного підприємства "Тера - тера"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково –виробнича фірма "Ютам"

простягнення 8027,00 грн.

Представники сторін: від позивача Кутейніцина Т.І. - директор; від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Тера –тера" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково –виробнича фірма "Ютам " заборгованості на загальну суму 7689,00 грн., у тому числі 6500,00 грн. –основна сума заборгованості та 1189,00 грн. –пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати отриманих послуг з перевезення. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, поважні причини не повідомив.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження надсилалась на адресу зазначену у позовній заяві, та була отримана відповідачем 23.03.2011року.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

01.01.2010 між Приватним підприємством "Тера –тера", як експедитором (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково –виробнича фірма "Ютам", як замовником (відповідач) укладено договір –доручення, відповідно до умов якого предметом договору є доручення експедитору замовником по виконанню транспортно-експедиційних послуг з організації міжміських та міжнародних перевезень вантажу.

26.08.2010 року відповідачем була направлена відповідачу разова заявка на здійснення транспортного перевезення (далі –договір-заявка), відповідно до умов якого відповідач просить надати автомобіль для здійснення перевезення вантаж по маршруту Польща –Київ, дата розвантаження 30-31 серпня 2010 року, вартість послуг –6500,00 грн.

Судом відмічається, що разова заявка від 26.08.2010 є додатком до договору –доручення від 01.06.2010, а в матеріалах справи є договір –доручення від 01.01.2010.

Однак враховуючи строки договору доручення від 01.01.2010 передбаченого п. 10.1 та пояснення позивача щодо відсутності інших договорів доручень укладених між позивачем та відповідачем, тому суд погоджується з доводами позивача про наявність описки в заявці від 26.08.2010 в частини дати договору доручення.

За таких обставин, судом встановлено, що заявка від 26.08.2010 була надана відповідачем позивачу на підставі договору доручення від 01.01.2010 року.

На виконання умов разового договору –заявки позивачем виконані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 6500,00 грн., що підтверджується актом від 31.08.2010 б/н. прийому –здачі виконаних робіт, що підписаний та скріплений печаткою позивача та відповідача. Про виконані послуги з перевезення свідчить також міжнародна товаро-транспортна накладна №018408, копія якої є в матеріалах справи.

Позивач виставив відповідачу рахунок –фактуру від 31.08.2010 на загальну суму 6500,00 грн.

Відповідно до п. 5.3 договору доручення від 01.01.2010 оплата здійснюється протягом 3 банківських днів з дня після розвантаження автомобіля, якщо інше не обговорено сторонами.

Як вбачається зі змісту разової заявки сторони не передбачили строк оплати відповідачем послуг, а тому слід керуватись п. 5.3 договору.

Враховуючи, що акт прийняття –здачі виконаних робіт підсипаний сторонами 31.08.2010 та строк розвантаження передбачений разовим договором –заявкою, строк приходить до висновку що вантаж був розвантажений 31.08.2010. Отже відповідач відповідно до п. 5.3 зобов‘язаний був здійснити оплату вартості послуг до 03.09.2010 (включно).

Відповідач вартість послуг не оплатив, доводи позивача не спростував, жодних доказів в підтвердження здійснення оплати не надав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що відповідач жодних доказів в підтвердження виконання належним чином зобов‘язань по договору доручення, не надав, то суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по наданим послугам на загальну суму 6500,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1189,00 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.4 договору за прострочку платежу більш ніж на 10 днів без повідомлення та згоди з експедитором, замовник сплачує пеню у розмірі 0,3% за кожен день прострочки від вартості фрахту.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими, однак, такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з того, що за несвоєчасне виконання зобов’язання за договором з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 171,14 грн., розрахована судом з урахуванням періоду прострочення зазначеного позивачем з 15.09.2010 по 15.11.2010, який суд визнає частково не вірним, оскільки пеня повинна нараховуватись з 14.09.2010, однак оскільки суд обмежений межами позовних вимог, то пеня розраховується саме з 15.09.2010 та з урахуванням зміни розміру облікової ставки НБУ.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково –виробнича фірма "Ютам" (04655, м. Київ, проспект Московський,24А, код 21459613 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства "Тера-тера" (03190, м. Київ, вул. Бабушкіна,29А, кв. 39, код 32671691) основну суму боргу у розмірі 6500 (шість тисяч п‘ятсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 171 (сто сімдесят одна) грн. 14 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 88 (вісімдесят вісім) грн. 50 коп. та 204 (двісті чотири) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти

Дата складання повного рішення 28/04/2011