Рішення № 15116798, 26.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/13326.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-Будсервіс »

про стягнення 84 148 грн. 38 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:Гончаренко О.Л. за дов. № б/н від 10.09.2010. Відповідача:Стороженко Б.В. за дов. № 2212-д від 22.12.2010.

У судовому засіданні 26.04.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-Будсервіс»84 148 грн. 38 коп., із них: 34 789 грн. 12 коп. – сума основного боргу; 7 624 грн. 64 коп. –пеня; 2 696 грн. 50 коп. –інфляційні втрати; 1357 грн. 10 коп. 3 % річних; 18 840 грн. 51 коп. –збитки; 18 840 грн. 51 коп. –штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2011 порушено провадження у справі № 61/133, розгляд справи призначено на 01.04.2011 о 12:30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2011 у зв’язку з неявкою в судове засідання відповідача, розгляд справи відкладено до 13.04.2011.

В судових засіданнях з 13.04.2011 до 22.04.2011, з 22.04.2011 до 26.04.2011 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

У судовому засіданні 26.04.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України позов визнав частково, про що відобразив у письмовому відзиві на позов.

          Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 січня 2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс»(надалі – орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК-Будсервіс»(надалі-орендар, відповідач) було укладено договір оренди обладнання № О-807/А.

Відповідно до умов договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування опалубку “MANTO” площею 745, 16 кв.м., вартістю 1 537 417 грн. 24 коп.

Термін оренди складає 15 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання майна, що орендується (п. 4.1).

Розмір орендної плати за договором на термін, зазначений в п. 4.1 договору становить 22 750, 00 грн. (п.5.1). Орендна плата сплачується Орендарем наступним чином: попередня оплата у розмірі 100 % протягом 3 робочих днів з дати підписання договору (п.5.2).

Акт приймання-передачі від 01.02.2010 свідчить про те, що орендодавець передав, а орендар прийняв будівельну опалубку площею 745, 16 кв.м. та вартістю 1 537 417 грн. 24 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі акту здачі-приймання майна з оренди від 30.04.2010 відповідач частково повернув, а позивач прийняв будівельну опалубку вартістю 1 518 576 грн. 73 коп., майно на загальну суму 18 840 грн. 51 коп. не було повернуто відповідачем.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27.07.2010 позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою сплати заборгованість.

Однак претензія позивача залишилася відповідачем без задоволення.

Крім того, 10.12.2010 між сторонами була підписана додаткова угода № 11 до договору оренди обладнання № О-807/А від 26.01.2010, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про наступне: Орендар на дату закінчення терміну оренди –30.04.2010 не повернув у зв’язку із втратою майно на загальну суму 18 840 грн. 51 коп., заборгованість по орендній платі станом на 10.12.2010 складає 50 789 грн. 12 коп., яку відповідач сплачує не пізніше 20.12.2010. Відповідач відшкодовує збитки позивачу, що виникли у зв’язку із втратою майна, переданого в оренду за договором, що дорівнює 18 840 грн. 51 коп. не пізніше 30.01.2011.

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства станом на дату подання позову відповідач своїх зобов’язань не виконав.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 34 789 грн. 12 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 2 696 грн. 50 коп. –інфляційних втрат та 1 357 грн. 10 коп. - 3 % річних.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

30.04.2010 - 20.08.201066789.121.0000.0066789.12

21.08.2010 - 24.08.201060789.121.0000.0060789.12

25.08.2010 - 26.08.201055789.121.0000.0055789.12

27.08.2010 - 12.01.201150789.121.0462336.3053125.42

13.01.2011 - 01.02.201144789.121.010447.8945237.01

02.02.2011 - 18.02.201134789.121.009313.1035102.22

          Таким чином, вимога в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

66789.1230.04.2010 - 20.08.20101133 %620.32

60789.1221.08.2010 - 24.08.201043 %19.99

55789.1225.08.2010 - 26.08.201023 %9.17

50789.1227.08.2010 - 12.01.20111393 %580.25

44789.1213.01.2011 - 01.02.2011203 %73.63

34789.1202.02.2011 - 18.02.2011173 %48.61

Вимога в частині стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1351, 97 грн.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 7 624 грн. 64 коп. та штраф у розмірі 18 840 грн. 51 коп.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що Орендар несе відповідальність за несвоєчасне внесення орендної плати у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на день виникнення прострочення від розміру орендної плати, за кожний день прострочення, а пунктом 9.1.2 договору встановлено, що за пошкодження або втрату майна, що орендується –штраф у розмірі 100 % від вартості згідно специфікації за кожну втрачену або пошкоджену частину майна, що орендується.

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, зазначеним п. 6 ст. 232 ГК України та становить три роки від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (п. 9.2.2).

Відповідно до ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 2 ст. 552 Цивільного кодексу України сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

66789.1230.04.2010 - 07.06.20103910.2500 %0.056 %*1462.96

66789.1208.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*1043.01

66789.1208.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*1026.54

66789.1210.08.2010 - 20.08.2010117.7500 %0.042 %*311.99

60789.1221.08.2010 - 24.08.201047.7500 %0.042 %*103.26

55789.1225.08.2010 - 26.08.201027.7500 %0.042 %*47.38

44789.1213.01.2011 - 01.02.2011207.7500 %0.042 %*380.40

34789.1202.02.2011 - 18.02.2011177.7500 %0.042 %*251.15

50789.1227.08.2010 –

12.01.20111397.7500 %0.042 %*2997.95

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 7 624 грн. 64 коп. - пені та штрафу у розмірі 18 840 грн. 51 коп. визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 18 840 грн. 51 коп. –збитків у зв’язку із втратою майна.

Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються, у тому числі, витрати, зроблені управненою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, за статтею 225 Господарського кодексу України включаються (у тому числі) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Обов’язок доказування розміру завданих порушенням зобов’язання збитків ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України покладено на кредитора.

Таким чином, для реалізації свого права на відшкодування збитків у примусовому порядку позивач повинен довести суду факт наявності реальних збитків та їх розмір.

Оскільки умовами додаткової угоди № 11 від 10.12.2010 сторони погодили відшкодування відповідачем збитків, що виникли у зв’язку із втратою майна в розмірі 18 840 грн. 51 коп., позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 840 грн. 51 коп. збитків, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача, викладені в письмовому відзиві щодо притягнення його двічі до відповідальності за відшкодування вартості втраченого майна до уваги судом не приймається, оскільки згідно п. 9.2.4 договору оренди обладнання № О-807/А сторони дійшли згоди, що збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції, аналогічна позиція підтверджується статтею 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-Будсервіс»(03150, м. Київ, вул. Горького, 157; ідентифікаційний код 30631882) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс»(03124, м. Київ, бул. Лепсе, 8, корп. 59/4; ідентифікаційний код 32485297) 34 789 (тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят дев`ять) грн. 12 грн. –сума основного боргу; 7 624 (сім тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 64 грн. –пені; 2 696 (дві тисячі шістсот дев’яносто шість) грн. 50 грн. –інфляційні втрати; 1 351 (одна тисяча триста п’ятдесят одна) грн. 97 коп. - 3 % річних; 18 840 (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок) грн. 51 коп. –збитки; 18 840 (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок) грн. 51 коп. –штраф; 841 (вісімсот сорок одна) грн. 43 коп. –державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 99 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові –відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.М. Івченко Дата підписання рішення 28.04.2011