Рішення № 15116791, 20.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/13620.04.11 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «МВМ-Київ»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстор»

Про:           повернення обладнання за договором № 09077 від 14.09.2009

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:предст. Балицький В.М. –дов. № 010 від 17.01.2011 Відповідача:предст. Авакян Л.Г. – дов. № б/н від 02.04.2011

У судовому засіданні 20.04.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МВМ-Київ»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про зобов’язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстор»повернути позивачу за договором № 09077 від 14.09.2009 обладнання: TD-500 верстат брусувальний 2-х вальний та WD-250/350 верстат багатопильний.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 порушено провадження у справі № 61/136, розгляд справи було призначено на 01.14.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.14.2011 у зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи № 61/136 відкладено на 13.04.2011.

У судовому засіданні з 13.04.2011 до 20.04.2011 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 20.04.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач проти позову заперечував зазначаючи про те, що не зобов’язаний повертати позивачу обладнання, оскільки обладнання було придбане відповідачем за договором купівлі-продажу № 09076 від 14.09.2009.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 09076, відповідно до умов якого позивач продає, а відповідач купує обладнання в кількості та за ціною, зазначено у додатку № 1 до договору.

Загальна вартість обладнання становить 615394, 56 грн. (п.2.1).

Пунктом 3.2. договору встановлено, що право власності на обладнання переходить до відповідача з моменту 100 % вартості даного обладнання, згідно даного договору та підписання видаткової накладної.

На виконання умов договору відповідач частково сплатив вартість обладнання у розмірі 345179, 50 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Оскільки відповідачем не було у повному обсязі сплачено вартість обладнання, 14.09.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МВМ-Київ»(надалі –поклажедавець-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерстор»(надалі –зберігач-відповідач) було укладено договір зберігання № 09077, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання обладнання, зокрема: TD-500 верстат брусувальний 2-х вальний та WD-250/350 верстат багатопильний.

Відповідно до п. 2.1 Договору строк зберігання встановлюється з моменту фактичної передачі товару відповідачу до 30.01.2010.

За своєю правовою природою спірний договір є договором зберігання.

Згідно зі ст. 936 Цивільного Кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

На виконання умов договору, на підставі акту приймання-передачі від 14.10.2009 позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання TD-500 верстат брусувальний 2-х вальний та WD-250/350 верстат багатопильний загальною вартістю 378 143 грн. 64 коп.

Строк дії договору обумовлений строком фактичного зберігання товару (п. 6.2).

Статтею 938 Цивільного Кодексу України встановлено, що Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

10.02.2010 позивач надіслав відповідачу повідомлення про повернення обладнання за договором зберігання № 09077 від 14.09.2009.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку щодо повернення обладнання, не повернув його позивачу, за таких обставин, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МВМ-Київ»документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстор»(02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 21-А, кв. 78; ідентифікаційний код 36602349) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «МВМ-Київ»(03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, оф. 801; ідентифікаційний код 33154568) за договором № 09077 від 14.09.2009 обладнання, зокрема TD-500 верстат брусувальний 2-х вальний та WD-250/350 верстат багатопильний.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстор»(02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 21-А, кв. 78; ідентифікаційний код 36602349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МВМ-Київ»(03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, оф. 801; ідентифікаційний код 33154568) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СуддяА.М. Івченко

          Дата підписання рішення 26.04.2011