Рішення № 15115595, 05.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2011 р. Справа № 5023/921/11

вх. № 921/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Нежинська О.А. за довіреністю № 12 від 29.12.2010 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", м. Одеса

до ЗАТ "Техснаб", м. Харків

про стягнення 758210,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Техснаб" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь перерахованої суми передплати за товар у розмірі 645000,00 грн. за договором поставки № 04/08/02 від 08.02.2010 р.; 70092,93 грн. пені та 10% річних у розмірі 43117,80 грн.

Позивач до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 05.04.2011 р. за вх. № Д615, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення та телефонограма № 117, однак відзив на позовну заяву до суду не надав, його представник в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

08.02.2010 року між сторонами був укладений договір поставки № 04/08/02 (надалі-договір).

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача новий підйомник ВС-26МС 5-місць на базі автомобілю КАМАЗ-4310 (надалі-товар), а позивач зобов'язався прийняти продукцію від продавця та оплатити її загальну вартість відповідно до умов, визначених договором.

Пунктом 3.1. договору було визначено термін поставки товару - 35 банківських днів з дня надходження авансу, передбаченого п. 4.2. Договору.

Судом встановлено, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, а саме, здійснив відповідачу попередню оплату платіжним дорученням № 4798 від 13.04.2010 р. у розмірі 322500,00 грн. (призначення платежу - договір № 04/08/02 від 08.02.2010 року, рахунок № 59 від 31.03.2010 р.).

Отже, згідно п. 3.1. договору відповідач повинен був поставити товар до 02.06.2010 р.

Остаточний розрахунок було здійснено позивачем платіжним дорученням № 6815 від 18.05.2010 р. у розмірі 322500,00 грн. (призначення платежу - договір № 04/08/02 від 08.02.2010 року, рахунок № 105 від 17.05.2010 р.).

Таким чином позивачем було сплачено 100% вартість товару передбаченого договором.

Однак, відповідач, в свою чергу не виконав своїх зобов'язань та не передав товар у встановлений строк.

При цьому, суд зазначає, що доказів передачі відповідачем позивачу товару, передбаченого договором, в матеріалах справи не міститься.

Судом встановлено, що позивач з метою врегулювання спору в досудовому порядку звертався до відповідача з письмовою претензією № 21/1283 від 10.11.2010 р. згідно якої просив відповідача передати товар та сплатити пеню та 10% річних.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що кошти перераховані позивачем відповідачу в рахунок передоплати за товар по договору у розмірі 645000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 6.1. договору було передбачено, що за порушення строків поставки товару у термін, зазначений у п. 3.1. договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості непоставленого товару за весь час прострочення.

Таким чином, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем зобов'язання повинно здійснюватися відповідно до умов договору за весь час прострочення.

Крім того, згідно п. 6.5. договору якщо постачальник (відповідач), який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, замовник (позивач) має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10% річних до суми попередньої оплати за кожен день користування чужими грошовими коштами до їх повернення (або передання товару).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства, умови п.6.1. та п.6.5. договору, перевірівши розрахунки пені та 10% річних, господарський суд приходить до висновку, що сума пені у розмірі 70092,93 грн. та сума 10% річних у розмірі 43117,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 7582,10 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Техснаб" (61003, м. Харків, провул. Івана Дубового, 13, код ЄДРПОУ 30751434, р/р 26006139696300 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. Промислова, 28б, код ЄДРПОУ 00131713, р/р 26001060262272 в Южному ГРУ Приватбанку м. Одеса, МФО 328704) суму передплати за товар у розмірі 645000,00 грн.; 70092,93 грн. пені; 10% річних у розмірі 43117,80 грн.; 7582,10 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 11.04.2011 р.