Рішення № 15115594, 05.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2011 р. Справа № 5023/1115/11

вх. № 1115/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Курган І.І. за довіреністю № 1079-юр від 28.02.2011 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Українська пивна компанія Харків", смт. Коломак

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 15360,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Харків"(позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 3840,00 грн. вартості тари з урахуванням 20% ПДВ та 11520,00 грн. суми штрафу за прострочення повернення тари на підставі договору поставки № 2740 від 01.04.2010 р.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 05.04.2011 р. за вх. № Д612, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 12.03.2011 р. за вх. № 4976, надав копію довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача, яка господарським судом залучена до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав. При цьому суд зазначає, що ухвали суду по даній справі були надіслані відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві та у довідці з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: АДРЕСА_1.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому можливо розглядати справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

01 квітня 2010 року між сторонами був укладений договір поставки № 2740 (надалі-договір).

Згідно п. 2.1. договору позивач зобов'язувався поставити та передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та сплатити один з видів продукції, вказаної в п. 1.1.1. договору (товар).

Згідно п. 3.1., 3.2. договору, поставка товару здійснюється в одному з видів тари, вказаних в п. 1.1.2. договору. Тара при поставці підлягала поверненню відповідачем позивачу в момент отримання товару. В разі не повернення тари позивач мав право продати, а покупець зобов'язувався купити поворотну тару та сплати її вартість з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 3.7. договору тара, яка повертається зараховується по кількості, в першу чергу, в погашення простроченої заборгованості по тарі. При цьому підстава повернення тари, вказана в накладній, до уваги не береться. Після погашення простроченої заборгованості по тарі, повернена тара зараховується в погашення поточної (не простроченої) заборгованості. Зарахування одного виду тари за інший не допускається.

Пунктом 6.3. договору було передбачено, що в разі порушення строків повернення тари, вказаниx в п.1.1.3. договору сторони керуються Положенням про поставку продукції № 888 від 25.07.1988 р. Відповідно до п. 68 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988 р. за прострочення повернення тари строком до 15 днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 150 % від вартості не поверненої в строк тари. Якщо прострочення повернення тари складає більше ніж 15 (п'ятнадцять) днів, то сума штрафу, який підлягає сплаті, складає 300 % від вартості тари. Окрім того, сплата штрафу не знімає з відповідача обов'язку виконати зобов'язання по поверненню тари в натурі.

Отже, позивач свої зобов'язання згідно договору виконав в повному обсязі, а саме, поставив та передав у власність відповідача товар та передбачену п.1.1.2. договору тару згідно накладної № РН2-1002125635 від 08.04.2010 р. на загальну суму 3200,00 грн. без врахування 20% ПДВ.

Позивач згідно позову вказує про те, відповідач свої зобов'язання за договором виконав не в повному обсязі, а саме не повернув позивачу поставлену тару - бочки КЕГ в кількості чотирьох штук, загальною вартістю 3840,00 грн. з урахуванням 20% ПДВ.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи доказів повернення відповідачем позивачу вищевказаної тари не міститься.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума у розмірі 3840,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене, положення п. 6.3. договору та те, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання за договором, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь суми штрафу за прострочення повернення тари у розмірі 11520,00 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 153,60 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 611, 624, 628, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; відомості про наявність розрахункових рахунків, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Харків" (юридична адреса: 63100, Харківська область, смт. Коломак, вул. Пролетарська, 9; поштова адреса: 61024, м. Харків, вул. Лермонтовська, 7, оф. 203; код ЄДРПОУ 33163965; п/р 260080131862 в ЗАТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", м. Київ, МФО 320627) 3840,00 грн. вартості тари з урахуванням 20% ПДВ; 11520,00 грн. суми штрафу за прострочення повернення тари; витрати з оплати державного мита в сумі 153,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 11.04.2011 р.