Рішення № 15115575, 15.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2011 р.Справа № 16/17-569-2011 Господарський суд Одеської області у складі: Судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скроборух Т.В.

За участю представників сторін:

Позивач: ОСОБА_2 паспорт серії НОМЕР_1, виданий Дарницьким РУ ГУМВС України в м. Києві 27.11.2001р.

Від відповідача: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства „Холдінгова компанія „Краян” про розірвання договору та стягнення 1249500 грн. та за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства „Холдінгова компанія „Краян” до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 85197,25 грн., -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2011р. фізична особа підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту ФОП ОСОБА_2) звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до відкритого акціонерного товариства „Холдінгова компанія „Краян” (далі по тексту ВАТ „ХК „Краян”) про розірвання договору поставки №16/10/07 від 16.10.2007р. та стягнення сплаченої за вказаним договором суми в розмірі 1200000 грн., а також штрафу в розмірі 49500 грн. В обґрунтування заявленого позову фізична особа підприємець ОСОБА_2 посилається на неналежне виконання відповідачем умов вищевказаного договору щодо передачі обумовленого товару.

Не погоджуючись з позовними вимогами, відкрите акціонерне товариство „Холдінгова компанія „Краян” 28.03.2011р. звернулося до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою (вх. № 1576 / 2011) по справі № 16 / 17 569 2011 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій у розмірі 85197,25 грн., нарахованих за неналежне виконання останнім зобовязань щодо своєчасного здійснення оплати товару за договором №16/10/07 від 16.10.2007р.

Ухвалою від 01.04.2011р. господарським судом Одеської області зустрічну позовну заяву ВАТ „ХК „Краян” було прийнято до розгляду та зустрічні позовні вимоги обєднано із первісним позовом для спільного розгляду у межах справи № 16 / 17 569 2011.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

16.10.2007р. між ВАТ „ХК „Краян” та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір №16/10/07, у відповідності до положень якого, ВАТ „ХК „Краян” прийняти на себе зобовязання щодо виготовлення та поставки гідравлічного крану моделі КШТ-50.01, згідно визначених у п.1.1. договору характеристик, а ФОП ОСОБА_2 прийняти та оплатити вартість крану.

Згідно з п. 4 вищезазначеного договору, оплата за поставку крана мала здійснюватись позивачем в 4 етапи: перший етап 350000 грн. у строк до 25.10.2007р., другий етап 700000 грн. у строк до 15.11.2007р., третій етап 150000 грн. у строк до 28.12.2007р., четвертий етап 450000 грн. на протязі трьох банківських діб з моменту повідомлення ВАТ „ХК „Краян” позивача про готовність крану до відвантаження.

Умовами п.п. 3.2 цього договору сторони домовилися, що строк поставки крану складає 150 діб з дня першого авансового платежу.

Як вбачається з пояснень позивача та матеріалів справи, 18.10.2007р. ФОП ОСОБА_2, на виконання умов п.п. 4.1. договору №16/10/07 від 16.10.2007р., було здійснено перший платіж. На підтвердження цього факту позивачем були додані до справи копії платіжних доручень. Таким чином, кран моделі КШТ-50.01 мав бути поставлений не пізніше 17.03.2008р.

Із наданих позивачем документів вбачається, що всього останнім було перераховано на рахунок відповідача в якості оплати вартості крану грошових коштів на загальну суму 1200000 грн., відповідно до першого, другого та третього етапів оплати. Цей факт підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 29.06.2010р. та копіями платіжних доручень: №4 від 18.10.2007р. на суму 160000 грн.; №11 від 18.10.2007р. на суму 150000 грн.; №51 від 18.10.2007р. на суму 40000 грн.; №5 від 30.10.2007р. на суму 85000 грн.; №6 від 09.11.2007р. на суму 130000 грн.; №53 від 09.11.2007р. на суму 80000 грн.; №7 від 20.11.2007р. на суму 30000 грн.; №54 від 23.11.2007р. на суму 40000 грн.; №8 від 13.12.2007р. на суму 90000 грн.; №2 від 22.01.2008р. на суму 60000 грн.; №2 від 29.01.2008р. на суму 60000 грн.; №3 від 12.02.2008р. на суму 90000 грн.; №3 від 12.02.2008р. на суму 40000 грн.; №4 від 28.02.2008р. на суму 50000 грн.; №11 від 28.02.2008р. на суму 50000 грн.; №5 від 06.03.2008р. на суму 34000 грн.; №14 від 06.03.2008р. на суму 11000 грн.

Факт отримання ВАТ „ХК „Краян” грошових коштів на загальну суму 1200000 грн. останнім не заперечується. Однак, у встановлений умовами п.3.2. договору №16/10/07 від 16.10.2007р. строк (тобто до 17.03.2008р.) відповідачем поставка крану здійснена не була. Гарантійним листом за вих. №435 від 30.10.2008р. ВАТ „ХК „Краян” гарантувало позивачу поставку крана у лютому 2009 року. Однак, у визначений у гарантійному листі строк відповідачем також поставку крану здійснено не було.

15.03.2010р. позивачем на адресу ВАТ „ХК „Краян” була надіслана претензія за вих.№21-2 з вимогами виконати прийняти на себе за договором №16/10/07 від 16.10.2007р. зобовязання щодо поставки крану а у разі неможливості здійснити поставку - повернути сплачені ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1200000 грн. Але претензію позивача ВАТ „ХК „Краян” залишив без відповіді та задоволення.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 662, 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи правові підстави заявленого позову, суд вважає за необхідне звернутись до положень діючого законодавства України, якими врегульовані питання, повязані із розірванням договорів, у звязку із істотним порушенням їх умов.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В свою чергу, відповідно до приписів ч.2 ст. 651 ЦК України, на які посилається позивач, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до приписів ч.2 ст. 651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як зазначалося по тексту рішення вище, відповідачем, незважаючи на отримання як авансового платежу так і платежів за другим та третім етапами, прийняти на себе зобовязання щодо поставки оплаченої ФОП ОСОБА_2 продукції здійснені не були, що свідчить про порушення ВАТ „ХК „Краян” - продавцем за договором - як умов укладеної між сторонами угоди так і вимог діючого цивільного законодавства, якими передбачений обовязок продавця передати товар покупцеві (ст.ст. 662, 663 Цивільного кодексу України).

Наведене, в свою чергу, дозволяє суду дійти висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог ФОП ОСОБА_2 в частині розірвання договору №16/10/07 від 16.10.2007р. з підстав порушення відповідачем істотних умов договору, у звязку з чим, позов в цієї частині підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Пунктом 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо ж внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як зазначалося по тексту рішення вище, факт отримання ВАТ „ХК „Краян” від позивача грошових коштів на загальну суму 1200000 грн. та факт невиконання товариством своїх зобовязань за договором від 16.10.2007р. останнім не спростовується. З огляду на вищенаведений правовий аналіз як документів, які маються в матеріалах справи та і вимог діючого законодавства, якими врегульовані питання виконання зобовязань, суд оцінює вимоги позивача в частині стягнення суми, перерахованої в якості вартості крану у розмірі 1200000 грн. обгрунтованими та правомірними, у звязку з чим, позов в цієї частині також підлягає задоволенню.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про неможливість виконання ним своїх зобовязань по поставки крану з огляду на неперерахування ФОП ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 450000 грн. в якості останнього етапу платежів з огляду на наступне. Як вбачається з п 4.1. договору №16/10/2007 від 16.10.2007р. 4-й етап по перерахуванню грошових коштів у розмірі 450000 грн. наступає на протязі 3 банківських днів з моменту повідомлення ВАТ „ХК „Краян” замовника ФОП ОСОБА_2 про готовність крана до відвантаження. Такого повідомлення від відповідача на адресу ФОП ОСОБА_2 не надходило, у звязку з чим, у позивача не настав момент оплати останнього платежу. Більш того, за повідомлення сторін замовлений позивачем гідравлічний кран не виготовлений до нинішнього часу.

Позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 в частині стягнення штрафу у розмірі 49500 грн. базуються на умовах п.6.1. договору №16/10/07 від 16.10.2007р., якими передбачено, що при несвоєчасному виконанні п. 3.2 договору, виконавець, за вимогою замовника, виплачує штраф в розмірі 0,05% за кожен день прострочення, але не більше 3% від загальної суми договору, яка, в свою чергу, визначена у п.1.2. договору та складає 1650000 грн.

У відповідності до приписів ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

З огляду на невиконання відповідачем умов договору №16/10/07 від 16.10.2007р. на протязі тривалого часу та відмовою від виконання прийнятих на себе зобовязань до теперішнього часу, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 49500 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу, розглянувши зустрічний позов ВАТ „ХК „Краян” про стягнення з ФОП ОСОБА_2 штрафних санкцій у розмірі 85197,25 грн., нарахованих за неналежне виконання останнім зобовязань щодо своєчасного здійснення оплати товару за договором №16/10/07 від 16.10.2007р., укладеним між сторонами по справі, які складаються з пені за прострочення другого етапу оплати в розмірі 30608,21 грн., пені за прострочення третього етапу оплати в розмірі 5589,04 грн. та штрафу за прострочення оплати в розмірі 49000 грн., суд вважає за необхідне звернутися до відповідних положень чинного цивільного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи умовами п.4.1. договору №16/10/07 строк оплати другого етапу встановлений сторонами до 15.11.2007р. До визначеного договором строку позивачем було перераховано грошових коштів на загальну суму 295000 грн., остання сума у розмірі 405000 грн. була перерахована до 12.02.2008р. Посилаючись на прострочку першого етапу платежу на 89 днів, другого етапу платежу на 68 днів ВАТ „ХК „Краян” обґрунтовує свої вимоги приписами ст..ст.231, 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Посилаючись саме на наведену законодавчу норму ВАТ „ХК „Краян” у розрахунку позовних вимог було застосовано подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла у період нарахування пені.

Судом вимоги ВАТ „ХК „Краян” в цій частині зустрічного позову оцінюються як необґрунтовані та такі, що не містяться на законних підставах, з огляду на наступне. По-перше: відповідачем не надано суду жодного правового обгрунтування застосування у розрахунку пені подвійної облікової ставки Національного банку України. По-друге: виходячи з платіжних документів, які були надані позивачем на підтвердження здійснення ним платежів за спірним договором, що в тому числі підтверджується відповідачем, майже половина сума платежу за другим етапом у розмірі 295000 грн. була перерахована останнім у передбачений договором строк, тобто до 15.11.2007р. Однак, відповідачем розрахунок пені здійснений виходячи із суми у розмірі 700000 грн., що є необґрунтованим та неправомірним. По-третє: звертаючись до приписів статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 10 січня 2002 року N 2921-III, яким врегульовані договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи, суд звертає увагу відповідача, що нарахування пені здійснюється на умовах, передбачених договором, в той час як спірним договором нарахування пені за несвоєчасне перерахування замовником - ФОП ОСОБА_2 грошових коштів за замовлену ним продукцію взагалі не передбачено. Більш того, суд звертає увагу ВАТ „ХК „Краян” що до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність, яка згідно ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України становить один рік.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача семивідсоткового штрафу, передбаченого частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 2 статті 549 ЦК України визначає що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 2 частини 2 статті 231 ГК України на якій посилається ВАТ „ХК „Краян” у своєму зустрічному позові в частині стягнення штрафу закріплено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;

- якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 ГК України, необхідна наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій. Доводи ВАТ „ХК „Краян” покладені ним в обгрунтування даної частини зустрічного позову обґрунтованими визнати не можна, оскільки сама лише наявність у однієї із сторін спірних правовідносин статусу суб'єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки не є достатньою підставою для стягнення штрафу, на підставі пункту 2 частини 2 статті 231 ГК України.

Таким чином, у зв'язку із тим, що у договорі сторони не погодили конкретний розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, а також з огляду на те, що виконане позивачем з порушенням строків договірне зобов'язання має саме грошовий характер, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення заявленого позивачем штрафу.

Правова позиція суду з цього питання підтверджується в тому числі і судовою практикою (постанова Вищого господарського суду України від 18.08.2010р., постанова Верховного Суду України від 06.12.2010р. та інші).

Більш того, при вирішенні даного спору суд не може залишити поза увагою той факт, що стороною, яка не виконала прийняти на себе за договором №16/10/07 від 16.10.2007р. зобовязання є ВАТ „ХК „Краян” яким заходи щодо виконання умов укладеної між сторонами угоди не вживалися взагалі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином суд оцінює зустрічні позовні вимоги недоведеними та такими, що не містяться на законних підставах, у звязку з чим, у суду відсутні правові підстави для їх задоволення.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд вважає за правомірне позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задовольнити повністю у звязку з чим розірвати договір №16/10/07 від 16.10.2007р., укладений між сторонами по справі, стягнути з ВАТ „ХК „Краян” 1200000 грн., попередньо сплачених за кран, а також 49500 грн. штрафу за невиконання зобовязань за договором №16/10/07 від 16.10.2007р. У задоволенні зустрічного позову ВАТ „ХК „Краян” до ФОП ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій у розмірі 85197,25 грн., нарахованих за неналежне виконання останнім зобовязань за договором №16/10/07 від 16.10.2007р. відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 615, 617, 624, 625, 651, 653, 662, 663, 665, 712 ЦК України ст.ст. 193, 231 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Розірвати договір № 16/10/07 від 16.10.2007р., укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством „Холдінгова компанія „Краян”.

3.Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Холдінгова компанія „Краян” /65017, м. Одеса, Косовська, 2, п/р 26008868601 в АКБ „Порто-франко” в м. Одесі, МФО 328180, код ЄДРПОУ 05769299/ на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 / АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ „УкрСиббанк”, МФО 351005, ідентифікаційний код НОМЕР_3/ основний борг в сумі 1200000 грн. 00 коп. / один мільйон двісті тисяч грн. 00 коп. /, 49500 грн. 00 коп. /сорок девять тисяч пятсот грн. 00 коп./ - штрафу, державне мито в сумі 12580 грн. 00 коп. /дванадцять тисяч пятсот вісімдесят грн. 00 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./. Наказ видати.

4.В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає чинності в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення підписано 19.04.2011р.

Суддя Желєзна С.П.