Рішення № 15115477, 11.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2011 р.

Справа № 27/17-284-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Будзул-Лавринюк К.Я. (за посвідченням);

від позивача: Запорощенко О.М. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

за позовом: Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, в особі Державного підприємства водних шляхів, "Устьдунайводшлях";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюенерджі"

про стягнення 22888,88грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Дунайський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, в особі Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюенерджі", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 22 888,88 грн., з яких 14 752,37 грн. –основний борг, 3 813,99 грн. пеня, 1 814,54 грн. –інфляційні, 611,11 грн. –3% річних та 1896,87 грн. –відсотки за користування відповідачем грошовими коштами.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на укладений між ДП ВШ "Устьдунайводшлях" та ТОВ "Ньюенерджі" договір №25/09 від 09.04.2009р., згідно якого позивачем - ДП ВШ "Устьдунайводшлях" було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов’язання, між тим, відповідач за отримані послуги розрахувався не своєчасно та не в повному обсязі, в зв’язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Прокурор у судовому засіданні 11.04.2011р. на позовних вимогах наполягав.

У судовому засіданні 11.04.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд встановив:

09 квітня 2009 року між ДП ВШ "Устьдунайводшлях" (надалі –виконавець) та ТОВ "Ньюенерджі" (надалі –замовник) укладено договір №25/09, згідно умов якого, виконавець зобов'язався надати послуги шаландами «Дунайська-152», «Дунайська-153»по шаландуванню ґрунту з під плавкрану, який виконує роботи на акваторії ТОВ "Ньюенерджі" при використанні паливно-мастильних матеріалів замовника, а замовник зобов'язався прийняти та сплатити ці послуги за ціною та в терміни на умовах цього договору. Шаланди надаються строком на 20 діб.

Умовами п. 2.1 договору передбачено обов’язок замовника, серед іншого, підписувати акти наданих послуг, оплатити вартість отриманих послуг в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до умов п. 3.1 договору, замовник сплачує виконавцю, згідно розрахунку, погоджену договірну ціну (додаток №1) по 6018 х 2 = 12036 грн./добу в тому числі ПДВ - 2006,00 грн. за знаходження шаланд "Дунайська-152, 153" в розпорядженні замовника. Загальна сума договору визначається кількістю діб знаходження шаланд в розпорядженні замовника. Простої шаланд з вини виконавця виключаються з оплати.

Згідно до п. 3.2 договору визначено, що в подальшому замовник на протязі 5-ти банківських днів сплачує вартість фактично наданих послуг згідно належним чином оформлених актів наданих послуг.

Положеннями п. 4.2 договору встановлено, що загальний обсяг наданих послуг підтверджується відповідним актом приймання-передачі наданих послуг, що оформляється належним чином та підписується уповноваженими на те особами сторін станом на останній день звітного місяця. Підписи сторін в актах розшифровуються та скріплюються печатками.

У п. 5.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за надані послуги замовник додатково сплачує виконавцю пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов укладеного між сторонами договору у період з травня по серпень місяці 2009 року позивачем були надані послуги по шаландуванню на загальну суму 107 237,23 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №1 від 12.06.2009р. на суму 92 484,86 грн. та актом виконаних робіт №2 від 10.08.2009р. на суму 14 752,37 грн. (а.с. 23-24), які підписані та скріплені відповідними печатками обох сторін, а також виписками з судового журналу С/Ш „Дунайська –152” за відповідний період. В зв’язку з чим, позивачем виставлено до оплати ТОВ "Ньюенерджі" рахунки до сплати на загальну суму 107237,23 грн., а саме: рахунок №16 від 25.05.2009р. на суму 20 000,00 грн., рахунок № 19 від 12.06.2009р. на суму 72 484,86 грн. та рахунок № 20 від 11.08.2009р. на суму 14 752,37 грн. (а.с. 34-36).

За вищевказані послуги, відповідач розрахувався частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 92484,86 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 97 від 26.05.2009р. та №562 від 15.06.2009р. (а.с. 64-65), згідно яких було сплачено вартість послуг за рахунками № 16 від 25.05.2009р. та № 19 від 12.06.2009р. інших проплат відповідачем не здійснено.

Як встановлено матеріалами справи, на момент звернення з позовом за відповідачем рахується заборгованість перед ДП ВШ "Устьдунайводшлях" у розмірі 14 752,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов’язань відповідачем, що обумовлено порушенням умов з оплати виконаних робіт та направлено на стягнення з відповідача заборгованості за договором №25/09 від 09.04.2009р., згідно до акту виконаних №2 від 10.08.2009р., пені, інфляційних, 3% річних та відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів про надання послуг та умови якого ніяким чином не суперечать нормам діючого законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено матеріалами справи, за умовами договору №25/09 від 09.04.2009р., уповноваженими представниками сторін підписані та скріплені відповідними печатками акт виконаних робіт від 12.06.2009р. за №1 та акт виконаних робіт від 10.08.2009р. за №2, відповідно до яких виконано й прийнято обсяг робіт вартість, яких становить 107237,23 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У мовами п. 7.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009 року. При цьому, відповідно до п. 7.2 договору, у випадку, коли замовник порушує терміни проведення розрахунків, строк дії договору продовжується до повного виконання замовником своїх зобов'язань.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої договірні зобов’язання виконав належним чином, що підтверджується актами виконаних робіт, які підписані уповноваженою особою відповідача без будь-яких приміток чи претензії щодо якості та обсягу наданих послуг, отже, послуги передбачені договором від 09.04.2009р. здійснені позивачем належним чином.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо оплати виконаних робіт з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №25/09 від 09.04.2009р. у розмірі 14 752,37 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов’язання у розмірі 3813,99 грн. за період з 18.08.2009р. по 03.01.2011р., встановив, що позивачем нараховано пеню з порушенням вимог ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України (біль ніж 182 дні), в зв’язку з чим вважає його таким, що підлягає задоволенню частково.

Суд зробивши власний розрахунок пені за період з 18.08.2009р. по 16.02.2010р. встановив, що загальна сума пені становить 1516,29 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми інфляційних в розмірі 1814,54 грн. за період з 18.08.2009р. по 03.01.2011р., встановив, що при здійсненні даного розрахунку допущено помилку, а саме невірно визначено розмір середнього індексу інфляції за даний період (1,123 замість 1,132).

В зв’язку з чим, суд зробив власний розрахунок інфляційних та встановив, що загальна сума інфляційних за вказаний період становить 1947,31 грн.

Разом з тим, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму інфляційних у розмірі 1814,54 грн.

Суд перевіривши розрахунок прокурору щодо стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 611,11 грн. вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1896,87 грн. суд зазначає наступне:

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Положення норми ст.536 Цивільного кодексу України є загальними та такими, що встановлюють обов’язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, але для окремих видів договорів діють спеціальні правила встановлення і нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (поставка, купівля-продаж, банківський або фінансовий кредит тощо).

Даючи оцінку правомірності стягнення з відповідача одночасно процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1896,87 грн. та 3% річних у розмірі 611,11 грн., суд виходить з того що вказані проценти повинні бути передбачені законодавством чи положеннями договору, згідно до ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи, що їх одночасне нарахування не передбачене чинним законодавством та проценти за користування чужими грошовими коштами не визначені положеннями договору №25/09 від 09.04.2009 року, суд доходить висновку щодо неправомірності стягнення з ТОВ "Ньюенерджі" процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 1896,87 грн., а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та необхідності стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюенерджі" 14 752,37 грн. основного боргу, 1516,29 грн. пені, 1 814,54 грн. інфляційних, та 611,11 грн. 3% річних.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюенерджі" (65012, м. Одеса, вул. Бєлінського, буд. 16, код ЄДРПОУ 35048670) на користь Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" (68609, Одеська обл., м.Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду, 36, код ЄДРПОУ 31091889, п/р 2600001010 в філії ВАТ „Укрексімбанк” в м. Ізмаїл, МФО 328629 ) 14752/чотирнадцять тисяч сімсот п’ятдесят дві/грн. 37 коп. основного боргу, 1516/одна тисяча п’ятсот шістнадцять/грн. 29 коп. пені, 1814/одна тисяча вісімсот чотирнадцять/грн. 54 коп. інфляційних та 611/шістсот одинадцять/грн. 11 коп. 3% річних.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюенерджі" (65012, м. Одеса, вул. Бєлінського, буд. 16, код ЄДРПОУ 35048670) на користь Державного бюджету України (п/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460, код бюджетної класифікації 22090200) витрати по сплаті державного мита у сумі 186/сто вісімдесят шість/грн. 94 коп.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюенерджі" (65012, м. Одеса, вул. Бєлінського, буд. 16, код ЄДРПОУ 35048670) на користь бюджету (р/р 31213264700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 192/сто дев’яносто дві/грн. 74 коп.

5.В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 18.04.2011р.