Рішення № 15115267, 26.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.11 Справа № 4/5009/973/11

Суддя Зінченко Н.Г.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мізол”, (юридична адреса: 79022, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 174; адреса для листування: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7-А)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72)

про стягнення 26 812,00 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2010/997 від 12.05.2010 р., 2 121,82 грн. пені, 1 555,10 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 407,69 грн. три відсотки річних

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача –Коса Є.С., довіренність б/н від 24.03.2011р.;

Від відповідача –Лохматова К.Г., довіренність № 20-547 від 21.12.2010р.

          28.02.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Мізол”, м. Запоріжжя з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя про стягнення 26 812,00 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2010/997 від 12.05.2010 р., 2 121,82 грн. пені, 1 555,10 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 407,69 грн. три відсотки річних.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.02.2011 р. порушено провадження у справі № 4/5009/973/11, судове засідання призначено на 30.03.2011 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору. В судовому засідані 30.03.2011р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 26.04.2011р.

В судовому засіданні 26..04.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

          30.03.2010 р. до початку судового розгляду спору позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, якою просить суд стягнути з відповідача 22812,00 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2010/997 від 12.05.2010 р., 2 121,82 грн. пені, 1 555,10 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 407,69 грн. три відсотки річних. Заяву про зменшення позовних вимог позивач обґрунтовує тим, що після звернення до суду з даним позовом позивачем на адресу відповідача була здійснена часткова сплата основного боргу в сумі 4000,00 грн., що підверждується банківськими виписками.

У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про зменшення позовних вимог відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам та охоронюваним інтересам сторін, судом приймається до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні 30.03.2011 р. судом розглянуті позовні вимоги про стягнення 22812,00 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2010/997 від 12.05.2010р., 2 121,82 грн. пені, 1 555,10 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 407,69 грн. три відсотки річних

          Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 526, 615, 625 ЦК України та ст. 193, 222 ГК України і полягають в тому, що 12.05.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №20/2010/997, згідно якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, виготовити та поставитипродукцію, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити продукцію. У відповідності до Специфікації № 1 та на підставі видаткових накладних № 404870 від 04.06.2010 р., № 415504 від 15.06.2010 р., позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 52 548 грн. 00 коп. Факт отримання товару підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯВЮ № 092497/1798 від 04.06.2010 р. та серії ЯВЮ № 092473/1974 від 15.06.2010 р. На підставі п. 5.1 Договору розрахунки здійснюються за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки. Всупереч умовам Договору, відповідач зобов'язання з оплати отриманого товару не виконав. З метою досудового врегулювання спору, 30.08.2010 р. на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою погасити існуючу грошову заборгованість у розмірі 52 548 грн. 00 коп. Претензія була отримана Відповідачем 03.09.2010 р., про що свідчить відмітка у поштовому повідомленні. На виконання вимог претензії в погашення існуючого боргу відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача суму грошових коштів у розмірі 25 73 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” 26 812,00 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2010/997 від 12.05.2010 р., 2 121,82 грн. пені, 1 555,10 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 407,69 грн. три відсотки річних.

           Від відповідача судом отримано відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги про стягнення 22812,00 грн. основного боргу за договором поставки №20/2010/997 від 12.05.2010р. відповідач визнав.

Крім того, в судовому засіданні 26.04.2011 р. суду надано Акт звірки взаємних розрахунків за договором поставки № 20/2010/997 від 12.05.2010 р., який підписаний уповноваженими особами та яким сторони узгодили, що станом на 29.03.2011 р. заборгованість ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” перед ТОВ “Мізол” становить 22812,00 грн.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

12.05.2010 р. між ТОВ “Мізол” (позивачем у справі) та ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (відповідачем у справі) був укладений договір поставки № 20/2010/997 (далі за текстом –Договір).

За умовами Договору позивач (постачальник) зобов’язався в порядку та на умовах, визначених договором, виготовити та поставити продукцію, а відповідач (покупець) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.3.1 договору загальна сума договору складає 53076,96 грн., у тому числі ПДВ.

Пкнктом 5.1. Договору, сторони узгодили, що розрахунки здійснюються за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки.

Згідно з п. 11.2 договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 12.05.2011р.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, відповідно до специфікації №1, яка є невід'ємним додатком договору, позивач, здійснив поставку товару передбаченого умовами договору.

А саме поставку товару, згідно:

          - видаткова накладна № 404870 від 04.06.2010 р.- 50736, 00 грн.

- видаткова накладна № 415504 від 15.06.2010 р. –1812,00 грн.

а всього на загальну суму 52548,00 грн.

Всі зазначені видаткові накладні узгодженні між позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печатками підприємств. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії –залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов’язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пкнктом 5.1. Договору, сторони узгодили, що розрахунки здійснюються за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки.

Тобто, відповідач повинен був здійснити оплату кожної парті отриманого товару протягом 35-ти календарних днів з моменту отримання такої партії товару.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата товару, отриманого за вказаними видатковими накладними, відповідачем була здійснена частково, на загальну суму 25736,00 грн.

Решту вартості поставленого товару відповідач на час звернення позивача до суду з даним позовом не оплатив.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.

          Отже, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 20/2010/997 від 12.05.2010 р. зобов’язання та вимоги чинного законодавства, зобов’язання по оплаті отриманого товару належним чином та в повному обсязі не виконав.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв’язку із частковим погашенням відповідачем боргу за поставлений товар в сумі 4000,00 грн. після направлення до суду позовної заяви, що підтверджується виписками банку (копії зазначених документів долучені до матеріалів справи), в цій частині провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Таким чином, на час вирішення справи в судовому засіданні заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за Договором № 20/2010/997 від 12.05.2010 р. становить 22812,00грн.          

Доказів погашення заборгованості у повному обсязі відповідач суду не надав.

Позивачем та відповідачем був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом на 29.03.2011р., який скріплений підписами уповноважених осіб та печатками позивача і відповідача, яким сторони підтвердили факт наявності заборгованості ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” перед ТОВ “Мізол” в сумі 22812,00 грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав, позовні вимоги в розмірі 22812,00 грн. визнав у повному обсязі про що повідомів у своєму відзиві від 28.03.2011 р.

Згідно з ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що уразі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову, за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб.

          На підставі викладеного, суд вважає за можливе прийняти визнання відповідачем позову, у зв’язку з чим прийняти рішення про задоволення позовної заяви про стягнення з ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” на користь ТОВ “Мізол ” 22812,00 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2010/997 від 12.05.2010 р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 8.1 Договору, в якому сторони узгодили, що за прстрочку поставки або недопоставку продукції, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої продукції за кожень день прострочки, а за прострочку більше 30 днів –додатково стягується штраф в розмірі 7% вартості продукції.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за спірний період складає 2121,82 грн.

Даний розрахунок судом перевірений та визнаний обґрунтованим, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов’язання, згідно розрахунку позивача, за період з серпня 2010р. по грудень 2010р. становить 1555,10 грн., а сума річних процентів, за період з 27.07.2010р. по 27.01.2011р., складає 407,69 грн.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування витрат від інфляції грошових коштів та 3% річних і встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

          На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 222 ГК України, ст., ст. 525, 526, 625, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230, р/р № 26003032840001 в АКБ «ІндустріалБанк», м. Запоріжжя, МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мізол”, (юридична адреса: 79022, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 174; адреса для листування: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7-А, код ЄДРПОУ 33895476, р/р № 2600801064214 в Центральній філії ПАТ «Кредо Банк», МФО 325365) 22812 (двадцять дві тисячі вісімсот двенадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 2 121 (дві тисячі сто двадцять одну) грн. 82 коп.- пені; 407 (чотириста сім) грн. 69 коп. 3% річних; 1 555 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 10 коп. –витрат від інфляції, 308 (триста вісім) грн. 97 коп. держмита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 4000,00 грн., провадження по справі, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України, припинити.

          Суддя                               Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “28” квітня 2011 р.