Постанова № 15114334, 21.04.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2011 року Справа № 5005/1111/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білецької Л.М.–доповідача

суддів: Тищик І.В., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Ревкової Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Павлов А.Г., представник, довіреність №б/н від 27.01.11р.;

від відповідача: Пільх А.В., представник, довіреність №50 від 30.12.10р.;

Логвиненко Є.В., представник, довіреність №51 від 30.12.10р.;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Костюченко Н.О., представник, довіреність №б/н від 16.02.11р.;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Земельний капітал”, м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2011р.

у справі №5005/1111/2011

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Український тютюн”,

м. Дніпропетровськ

до відповідача: публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Земельний капітал”, м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю “Укр Ант Консалтінг ЛТД”,

м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору застави корпоративних прав

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Український тютюн” звернулось до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Земельний капітал”, просить суд визнати недійсним договір застави корпоративних прав № 951-МП-4 від 27.05.09р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2011р. у справі № 5005/1111/2011 (суддя Чередко А.Є) позов задоволено.

Визнано недійсним договір застави корпоративних прав № 951-МП-4 від 27.05.2005 укладений між заставодержателем - ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" заставодавцем - ТОВ "Український тютюн", відповідно до якого ТОВ "Український тютюн передав у заставу частку у статутному капіталі, а також всі пов'язані з нею корпоративні права на участь у ТОВ "Укр Ант Консалтінг ЛТД", а саме частку у розмірі 330 000,00 грн., становить 99,99% від розміру статутного капіталу цього товариства, оціночною вартістю 26 000,00 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капи на користь Товаристві обмеженою відповідальністю "Український тютюн" судові витрати по сплаті держмита у сумі 85,00грн інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн.

Рішення мотивовано тим, що спірний договір суперечить ст. 4 Закону України “Про заставу”, ст. ст. 147, 576 ЦК України, ч. 2,3 ст. 53 Закону України “Про господарські товариства”, отже, підлягає визнанню недійсним в силу ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Не погодившись з зазначеним рішенням, публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Земельний капітал”, звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в якій вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини справи, порушено норми матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що сторони договору в розділі 5 Договору встановили підстави та порядок звернення на предмет застави, що відповідає нормам права та не суперечить ч. ч. 1 та 2 ст. 147 ЦК України, якими кореспондуються положення ст. 53 Закону України “Про господарські товариства”.

Крім того, відповідність договору застави корпоративних прав вимогам діючого законодавства –робить неможливим застосування судом ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України.

Отже, неправомірність застосування судом норм права, що закріплені в ст. ст. 147, 576 ЦК України, та регулюють правовідносини в сфері відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки до правовідносин з питань застави учасником корпоративних прав –робить неможливим визнання договору застави корпоративних прав недійсним на підставі ст. ст. 203,215 ЦК України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.11р. апеляційну скаргу призначено до розгляду.

ТОВ “Український тютюн” надано відзив на апеляційну скаргу ПАТ “Комерційний банк “Земельний капітал”, в якому зазначено, що твердження апелянта про приналежність корпоративних прав до майнових прав та їх здатність бути предметом застави не відповідають дійсності та не ґрунтуються на нормах закону.

Крім того, суд аргументовано прийшов до висновку про те, що вимога про звернення стягнення на предмет застави –частку у статутному капіталі товариства та відповідні корпоративні права має особистий характер, що унеможливлює її здатність бути предметом застави.

Щодо забезпечення заставою корпоративних прав вимоги, термін виконання за якою майже рік як закінчився, через 3 роки після укладення основного договору свідчить про те, що така вимога не заснована на передбачених законом підставах та не є дійсною, що є зайвою підставою для визнання оспорюваного договору застави корпоративних прав недійсним.

Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 27.05.2009 року між ТОВ «КБ «Земельний капітал»(заставодержатель, відповідач), правонаступником якого є ПАТ «КБ «Земельний капітал»згідно з статутом, зареєстрованим 04.11.2009р., та ТОВ «Український тютюн»(заставодавець, позивач) був укладений договір застави корпоративних прав № 95-1-МП-4 (договір), відповідно до умов якого позивач передав у заставу відповідачу частку у статутному капіталі, а також всі пов'язані з нею корпоративні права на участь у ТОВ «Укр Ант Консалтінг Лтд», а саме частку у розмірі 330 000,00 грн., що становить 99,99% від розміру статутного капіталу цього товариства, оціночною вартістю її 26 000,00 грн. (т. 1 а.с. 111-112)

Даний договір був укладений в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Піраміда ДТМ»за кредитним договором № 951 від 26.09.2006Й укладеним останнім з відповідачем, за умовами якого позичальник (ТОВ «Піраміда ДТМІ зобов'язувався повернути кредитору (відповідачу) кредит у розмірі 7 300 000,00 грн. строк погашення 15.07.2008р.

Отже, позивачем було передано в заставу відповідачу частку у статутному капіталі а також всі пов’язані з нею корпоративні права, як майно, а не майнові права, що не відповідає змісту корпоративних прав.

Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом, як передбачено ч. 5 ст. 576 ЦК України.

Аналогічні за змістом норми містяться і у ч. 1,2, 5 ст. 4 Закону України «Про

заставу».

Майном, відповідно до ст. 190 ЦК України, вважаються окрема річ, сукупність речей, також майнові права та обов'язки.

Згідно з ч. 1,2 ст. 49 Закону „Про заставу", заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких вів кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенні до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав. Строкове право вимоги, яке належить заставодавцю-кредитору може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії.

У відповідності з ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Статтею 167 ГК України визначено що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, які передбачені законом та статутними документами.

Господарським судом правомірно встановлено, що корпоративні права включають в себе відмінні за характером та комплексні за змістом повноваження. До майнових відносяться право на одержання прибутку, право на одержання частини майна товариства в разі ліквідації. Серед немайнових - право на участь в управлінні, одержання інформації про діяльність господарського товариства. Наведені права мають неподільний характер, оскільки підставою їх виникнення та існування є єдина обставина - володіння особою часткою у статутному капіталі господарського товариства, тому ці правомочності не можуть розглядатися як самостійні об'єкти правовідносин.

Частка ж у статутному капіталі товариства не є предметом матеріального світу, оскільки лише засвідчує здійснення особою внеску до статутного фонду та визначає його вартість, а відтак не може вважатися майном з огляду на приписи чинного законодавства.

Згідно з ст. 115 ЦК України власником майна, сформованого шляхом здійснення внесків до статутного фонду є господарське товариство, а не його учасники.

У відповідності з ч. 1 ст. 100 ЦК України, право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Таке законодавче визначення не дає можливості корпоративним правам бути об'єктом заставних правовідносин, виходячи з вимог ч. 5 ст. 576 ЦК України, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про заставу», оскільки корпоративне право є особистим немайновим правом особи, яке випливає з права власності на частку у статутному капіталі товариства і є невід'ємним від такого права власності, тобто право власності на частку у статутному капіталі є особистим немайновим правом особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що вимога про звернення стягнення на предмет застави - частку у статутному капіталі товариства та відповідні корпоративні права має особистий характер, що унеможливлює її здатність бути предметом застави.

Частка у статутному капіталі господарського товариства, а також всі пов'язані з нею корпоративні права не може бути предметом застави і з огляду на приписи ч. 2, 3 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»та ч. 2 ст. 147 ЦК України, якими передбачено, до відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.

Як вбачається з матеріалів справи, Статутом ТОВ "Укр Ант Консалтінг ЛТД", в редакції зареєстрованій 10.03.2009р., що був чинним на час укладення спірного договору, зокрема встановлено, що учасник має право відступити свою частку третій особі лише за згодою іншого учасника з дотриманням переважного права інших учасників на придбання відчужуваної частки (п. 6.1. Статуту), Доказів дотримання встановленого порядку відчуження частки сторонами не надано. (т. 2 а.с. 17-26)

Відтак, на думку колегії, позивач без згоди іншого учасника ТОВ "Укр Ант Консалтінг ЛТД" не мав правових підстав для відчуження належної йому частки на користь іншої особи, а відтак спірний договір суперечить ч. 1 ст. 576 ЦК України, ч. 4 ст. 4 Закону України „Про заставу", якою встановлено, що предметом застави може бути лише таке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Приймаючи до уваги, що спірний договір суперечить ст. 4 Закону України „Про ставу", ст.ст. 147, 576 ЦК України, ч. 2, 3 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»він підлягає визнанню недійсним в силу ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Забезпечення заставою корпоративних прав вимоги, термін виконання за якою майже рік як закінчився, через 3 роки після укладення основного договору свідчить про те, що така вимога не заснована на передбачених законом підставах та не є дійсною, що є зайвою підставою для визнання оспорюваного договору застави корпоративних прав недійсним.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому її слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.11р. у справі № 5005/1111/2011 –залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Земельний капітал”,

м. Дніпропетровськ –без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя І.В. Тищик

Суддя Т.А. Верхогляд