Рішення № 15113884, 27.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.11                                                                                 Справа № 5015/1883/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Горбунової О.Л., представника відповідача Чабана О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів до Відкритого акціонерного товариства “Львівська фабрика паперово-білових виробів “Бібльос”, м. Львів про стягнення 14537 грн. 78 коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Львівобленерго”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Львівська фабрика паперово-білових виробів “Бібльос”, м. Львів про стягнення 14537 грн. 78 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 07.04.2011 р. призначив розгляд справи на 27.04.2011 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електроенергії. Додатком до даного договору було визначено обсяги споживання електричної енергії на 2011 р. В січні та в лютому 2011 р. відповідач перевищив погоджені обсяги на 11949 кВт/год. і 7842 кВт/год. відповідно. Згідно ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальником двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Однак, станом на дату подання позову до суду заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 14537 грн. 78 коп. відповідач не сплатив. Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача 14537 грн. 78 коп. боргу за понад договірне споживання електроенергії. Вказав також на те, що сторонами погоджено розстрочення суми боргу рівними частинами щомісячно до 15.12.2011 р.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив перевищення погоджених величин споживання електроенергії. Також зазначив, що у відповідача склалося важке фінансове становище, у зв’язку з чим він не в змозі своєчасно виконати свої зобов’язання перед позивачем. Враховуючи наведені обставини, просив суд розстрочити виконання рішення суду рівними частинами щомісячно до 15.12.2011 р.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 27.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2011 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

28 вересня 2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №90250 та додатки до нього.

За договором про постачання електричної енергії №90250 від 28.09.2007 р. постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно додатку №1 до договору про постачання електричної енергії №90250 від 28.09.2007 р. сторони погодили обсяги споживання електроенергії по місяцях 2011р., зокрема: у січні –36600 кВт/год., у лютому –45700 кВт/год.

У січні 2011 р. відповідачем було фактично спожито 48549 кВт/год., у лютому 2011 р. –53542 кВт/год., що підтверджується показниками облікових засобів.

Таким чином, відповідачем було перевищено заявлену величину споживання електроенергії у січні 2011 р. на 11949 кВт/год., у лютому 2011 р. –на 7842 кВт/год.

Відповідно до п. 1 Порядку розрахунків, який є додатком №2 до договору про постачання електричної енергії №90250 від 28.09.2007 р., розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії.

Згідно п. 2 Порядку розрахунків, розрахунковим періодом вважається період з 21 числа попереднього місяця до 20 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного.

П. 5 Порядку розрахунків передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Згідно абз. 2 п. 7 Порядку розрахунків, тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

21.02.2011 р. позивач надав відповідачу рахунок за понадлімітне споживання в січні 2011 р. №300102/51191-5 на загальну суму 8606 грн. 86 коп.

21.03.2011 р. позивач надав відповідачу рахунок за понадлімітне споживання в січні-лютому 2011 р. №300103/53869-5 на загальну суму 14537 грн. 76 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати вартості понад договірного споживання електроенергії не виконав, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 14537 грн. 78 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Абзацом 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 14537 грн. 78 коп. боргу за понад договірне споживання електроенергії.

Стосовно заявленого клопотання про розстрочення виконання рішення, то враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, погодження розстрочення з відповідачем, суд приходить до висновку про доцільність розстрочення виконання судового рішення рівними частинами на вісім місяців шляхом сплати суми боргу щомісячно рівними частинами.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 551, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Львівська фабрика паперово-білових виробів “Бібльос”, м. Львів, вул. Японська, 7 (ідентифікаційний код 02470371) на користь Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів вул. Козельницька, 3 (ідентифікаційний код 00131587) 14537 грн. 78 коп. боргу за понад договірне споживання електроенергії, 145 грн. 38 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розстроченням виконання рішення суду на вісім місяців шляхом сплати суми боргу щомісячно рівними частинами.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя