Рішення № 15113769, 26.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.11                                                                                           Справа№ 5015/600/11

Суддя Н.Березяк при секретарі О.Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лісова промислова заготівельна компанія”, м.Жидачів

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Львівпромліс”, м.Жидачів

Про стягнення 619168,62 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Родіков Т.В.- представник

від відповідача: Посікіра Р.Р - представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лісова промислова заготівельна компанія” (надалі ТзОВ „Українська лісова промислова заготівельна компанія”) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівпромліс” (надалі ТзОВ „Львівпромліс”) про стягнення 619168,62 грн. боргу за поставлену лісопродукцію.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.06.2010 року в задоволенні позовних вимог про стягнення з ТзОВ „Львівпромліс” боргу за поставлену лісопродукцію відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2010 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто на користь позивача 587256,78 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2011 року рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. у справі №19/7 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

          Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.02.2011 року справу призначено до розгляду на 21.02.2011 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою витребування необхідних документів та з’ясування всіх обставин справи. З метою подання необхідних документів в обґрунтування своїх вимог і заперечень в порядку ст.69 ГПК України сторони подали заяву про продовження строку розгляду справи .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представники відповідача сам факт поставки йому лісопродукції, яка ними не оплачена не заперечили, проте просили застосувати строк позовної давності і відмовити в позові, про що повторно подали відповідне клопотання.

В судовому засіданні 20.04.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

26.04.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

27.12.2004 року між ТзОВ “Львівпромліс” (покупець) та ТзОВ “Українська лісова промислова заготівельна компанія” (продавець) було укладено договір №8/05 п/л купівлі-продажу товару, за умовами якого, продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, який вказаний в специфікаціях і додатках, котрі є складовою частиною договору.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата товару здійснюється покупцем за кожну партію товару на протязі 15 банківських днів після завантаження і виставлення бухгалтерських документів (рахунок, податкова накладна, зведена та товарно-транспортна накладна).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору в період з 08.02.2006р. по 31.03.2006р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар (лісопродукцію) на загальну суму 587256,77 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими та податковими накладними (належно завірені копії яких долучені до матеріалів справи Том ІІІ а.с.38-150, том ІУ а.с.1-63). Факт отримання даної продукції не заперечується і відповідачем.

10.08.2009 року ТзОВ “Українська лісова промислова заготівельна компанія” було виставлено рахунок-фактуру №СФ-000276 на суму 544521,22 грн. та рахунок фактуру № СФ-000282 на суму 42735,56 грн. , які залишились відповідачем не оплачені.

В зв’язку з порушенням ТзОВ “Львівпромліс” зобов’язань щодо оплати поставленої лісопродукції 17.08.2009 року позивачем була направлена вимога (вих..№ 68) про оплату заборгованості в термін до 02.09.2009 року, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

19.10.2009 року на адресу ТзОВ “Львівпромліс” позивачем було направлено повідомлення (вих. №90) про наявність непогашеної заборгованості в сумі 587256,79 грн.

Проте відповідач свої зобов’язання щодо оплати лісопродукції не виконав , в результаті чого в нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 587256,79 грн., що не заперечується відповідачем і підтверджується актом звірки розрахунків, який підписаний представниками та скріплений печатками сторін (а.с. 30 том І).

Крім того, позивачем зазначив, що ним в рахунок оплати послуг було зайво сплачено 9820,02 грн., які він просив також стягнути з відповідача, проте, під час попереднього розгляду справи подав заяву про відмову від позову в цій частині (а.с.82 том І).

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані 22091,83 грн. інфляційних, від стягнення яких під час попереднього розгляду справи позивач також відмовився, про що ним було подано заяву про уточнення позовних вимог ( а.с.98 том І).

В зв’язку з не оплатою поставленої лісопродукції, позивач просить стягнути з ТзОВ “Львівпромліс” на його користь 587256,78 грн. боргу та судові витрати.

21.02.2011 року ТзОВ “Львівпромліс” подано заяву про застосування строку позовної давності в порядку передбаченому ст..267 ЦК України в якій просить відмовити в задоволенні позову.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення .

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу товару №8/05 від 27.12.2004 року укладеного між ТзОВ “Українська лісова промислова заготівельна компанія” та ТзОВ “Львівпромліс” в період з 08.02.2006р. по 31.03.2006р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар (лісопродукцію) на загальну суму 587256,77 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими та податковими накладними (належно завірені копії яких долучені до матеріалів справи). Факт отримання лісопродукції на суму 587256,77 грн. не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата товару здійснюється покупцем за кожну партію товару на протязі 15 банківських днів після завантаження і виставлення бухгалтерських документів (рахунок, податкова накладна, зведена та товарно-транспортна накладна)..

Оскільки на момент відвантаження товару рахунки на його оплату відповідачу виставлені не були, 10.08.2009 року ТзОВ “Українська лісова промислова заготівельна компанія” було виставлено рахунок-фактуру №СФ-000276 на суму 544521,22 грн. та рахунок фактуру № СФ-000282 на суму 42735,56 грн. , які надсилались відповідачу рекомендованою кореспонденцією ( а.с.21-23 том І).

З огляду на ті обставини, що виставлені 10.08.2009 року рахунки відповідачем оплачені не були, позивачем 17.09.2009 року надсилалась на адресу відповідача вимога про оплату заборгованості з копією рахунків, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення ( а.с.23-24 том І), яка залишена без відповіді і задоволення.

Заборгованість ТзОВ “Львівпромліс” перед ТзОВ “Українська лісова промислова заготівельна компанія” за поставлену по договору купівлі-продажу №8/05 лісопродукцію станом на день розгляду справи складає 587256,77 грн., що не заперечується відповідачем.

ТзОВ “Львівпромліс” було подано заяву про застосування строку позовної давності з посиланням на ті обставини, що остання поставка товару відбулася 31.03.2006 року, а відповідно до п.3.3 договору оплата товару здійснюється на протязі 15 банківських днів після завантаження і виставлення бухгалтерських документів, отже , на думку відповідача, оплата повинна бути здійснена 21.04.2006 року. Як стверджує відповідач, в зв’язку з нездійсненням ним оплати за поставлену лісопродукцію в термін до 21.04.2006 року, позивач дізнався про порушення свого права 22.04.2006 року, що є початком перебігу позовної давності, строк якої сплив 22.04.2009 року. Відповідач у своїй заяві зазначає, що оскільки з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся 26.01.2010 року по спливу трьохрічного строку , в задоволенні позову слід відмовити з підстав передбачених ст..267 ЦК України.

Проте, такі доводи відповідача необґрунтовані і спростовуються матеріалами справи .

Як вбачається з тексту договору купівлі-продажу №8/05 від 27.12.2004 року (п.1 Договору) Продавець (ТзОВ “Українська лісова промислова заготівельна компанія”) зобов’язується поставити, а Покупець (ТзОВ “Львівпромліс”) прийняти і оплатити товар, який вказаний в специфікаціях і додатках, котрі є складовою частиною договору. Згідно п.4.4 Договору моментом передачі товару Продавцем, та прийому товару Покупцем, тобто моментом доставки вважається дата штампеля на залізничній накладній станції призначення, або відмітка в товаротранспортній накладній при доставці автотранспортом… З огляду на викладене, даний договір купівлі-продажу фактично містить ознаки договору поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вже зазначалося раніше, умовами п.3.3 договору передбачено, що оплата товару здійснюється Покупцем за кожну партію товару на протязі п’ятнадцяти банківських днів після завантаження і виставлення бухгалтерських документів ( рахунок, податкова, зведена та товаротранспортна накладна).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Термін оплати поставленого товару за договором №8/05 п/л від 27.12.2004 р. поставлено у залежність від настання певної події (протягом 15 днів з моменту виставлення бухгалтерських документів).

Згідно статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.

Як встановлено судом під час розгляду справи, що підтвердили представники як позивача, так і відповідача в судових засіданнях, під час поставки товарів позивачем не було надіслано відповідачу бухгалтерських документів, зокрема, не виставлялись рахунки на оплату поставленого товару.

Під час розгляду справи по суті судом з’ясовувалось, чи витребовував відповідач у позивача пакет документів, рахунки на оплату поставленого йому товару, чи здійснював повернення товару в зв’язку з ненаданням йому бухгалтерських документів, проте, у відзиві на позов ( том ІІІ а.с. 9-10 ) відповідач зазначив, що товар не повертав і документи необхідні для здійснення оплати за поставлений товар у продавця ( позивача) не витребовував з тих підстав, що це є його правом, а не обов’язком.

Як вбачається з матеріалів справи, чого не заперечує відповідач, ТзОВ “Українська лісова промислова заготівельна компанія ” для оплати поставленого в період з 08.02.2006р. по 31.03.2006р. товару, 10.08.2009 року було виставлено рахунок-фактуру №СФ-000276 на суму 544521,22 грн. та рахунок фактуру № СФ-000282 на суму 42735,56 грн. , що надсилались відповідачу рекомендованою кореспонденцією ( а.с.21-23 том І), які відповідачем оплачені не були.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на кредитора. Водночас стаття 614 ЦК України зобов'язує боржника надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов'язання.

Отже, при пред'явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов'язання, він звільняється від обов'язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання лежить на боржникові.

Під час розгляду справи по суті відповідач не надав належних і допустимих доказів оплати поставленого йому позивачем товару. Більше того, він не заперечив факт поставки йому товару та наявність у нього заборгованості за цей товар, проте просив застосувати строк позовної давності і відмовити в задоволенні позову. Всі його заперечення зводились до пропуску позивачем строку позовної давності для звернення з позовом про стягнення заборгованості за поставлену продукцію та неподання ним первинних бухгалтерських документів, а посилання лише на акт звірки розрахунків.

Проте, такі доводи відповідача необґрунтовані і спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження факту поставки продукції позивачем було подано на огляд суду оригінали і долучено до матеріалів справи належно завірені копії видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних (том І а.с. 103-117, том ІІІ а.с. 38-150, том ІУ а.с.1-63) .

Що стосується заяви відповідача про застосування строку позовної давності до даних правовідносин, то вона не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Так статтями 251, 252, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, відповідно до статей 251, 252, 253, 530 ЦК України та умов п. 3.3 договору строк виконання відповідачем зобов'язання становить п'ятнадцять банківських днів після завантаження і виставлення бухгалтерських документів. Як встановлено судом під час розгляду справи, рахунок на оплату поставленого товару був виставлений позивачем лише в серпні 2009 року. Відповідач не вживав жодних дій для витребування документів ( в т.ч. рахунку на оплату) чи повернення товару.

Тобто, відсутні підстави вважати, що строк основного зобов'язання сплив через три роки з моменту поставки, оскільки умовою оплати є не лише сама поставка, а також виставлення рахунку на оплату.

Крім того, слід звернути увагу, що згідно положень п.9.1 Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2005 року, або до повного виконання зобов’язань сторонами. Здійснення поставки в період 2006 року свідчить про те, що сторонами у договорі не обмежено строк його дії конкретною датою, а дія договору продовжується до повного виконання зобов’язань сторонами. В обов’язок продавця ( позивача ) входило поставити продукцію і передати бухгалтерські документи та рахунки на їх оплату покупцю. Свій обов’язок щодо поставки товару та виставлення 10.08.2009 року рахунків позивач виконав. Обов’язком покупця (відповідача) згідно договору було оплатити товар, який відповідачем не виконаний. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Також слід зазначити, що під час розгляду справи по суті відповідач не заперечував наявність у нього заборгованості за поставлений йому у 2006 році товар, як і не заперечував факту виставлення йому рахунків на його оплату лише у 2009 році.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов’язаною особою по відношенню до кредитора ( лист , ВГСУ від 07.04.2008 року № 01-8/211 ).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами неодноразово підписувались та завірялись гербовою печаткою акти звірки розрахунків ( том І а.с. 29-30, а.с.37). В тому числі станом на 01.01.10 року за підписом головного бухгалтера відповідачем підписано та завірено гербовою печаткою акт звірки розрахунків ( том І а.с.37) згідно якого по бухгалтерському обліку у ТзОВ “Львівпромліс” рахується заборгованість перед ТзОВ “Українська лісова промислова заготівельна компанія” в розмірі 597076,79 грн. Таким чином, станом на 01.01.2010 року відповідач визнає наявність у нього заборгованості перед позивачем . Акт звірки розрахунків не є доказом виникнення заборгованості, проте є доказом бухгалтерського обліку зазначеної заборгованості .

В свою чергу позивачем було подано клопотання про відновлення строку для захисту порушеного права згідно якого він просить почати обчислення загального строку позовної давності в частині оплати поставленого товару за договором №8/05т п/л від 27.12.2004 року, згідно пред’явлених рахунків на оплату, з моменту виникнення права пред’явлення вимоги про виконання зобов’язання, а саме з 03.09.2009 року ( том І а.с. 60-61). В обґрунтування свого клопотання позивач посилається на ті обставини, що у відповідача був відсутній обов’язок оплачувати поставлений товар в термін до серпня 2009 року , оскільки рахунки на його оплату позивачем не виставлялись. Як стверджує позивач, до моменту виставлення відповідачу рахунків на оплату у нього відсутнє було право на звернення з позовом про стягнення боргу, а відтак, початок перебігу строку позовної давності починається з моменту порушення відповідачем строків оплати виставлених рахунків.

Такі доводи позивача обґрунтовані і заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. При цьому згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів факт порушення відповідачем зобов'язання, щодо оплати поставленої йому продукції, а відповідач не спростував цього факту належними доказами.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку , що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно уточненій та задоволеній сумі позовних вимог.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Уточнені позовні вимоги ТзОВ “Українська лісова промислова заготівельна компанія” задоволити.

2. Стягнути з ТзОВ “Львівпромліс” (81700 Львівська область, м.Жидачів, вул.. Друкарська,2 , код ЄДРПОУ 31706178) на користь ТзОВ “Українська лісова промислова заготівельна компанія” (82400 Львівська область, м.Стрий, вул..Сколівська,18 , код ЄДРПОУ 31579043) заборгованість за договором №8/05 п/л в сумі 587256,77 грн., державне мито в сумі 5872,57 грн. та 223,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.04.2011 року.

Суддя