Постанова № 15112074, 26.04.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2011 р.

Справа № 9/17-16-2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Риковій О.М.

за участю представників :

ТОВ "МСІТ" - не зявився ,

ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" –Ілюхіна К.Б.(за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу ТОВ "МСІТ"

на рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2011 р. у справі №9/17-16-2011

за позовом ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ"до ТОВ "МСІТ" про розірвання договору фінансового лізингу, зобов'язання повернути майно та стягнення 123085,22 грн.

ВСТАНОВИЛА:

31.12.2010 р. ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" (далі –позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "МСІТ" (далі –відповідач) про розірвання договору фінансового лізингу №3005/143 від 30.05.2008 р., стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів 114 918, 27 грн. та 8 166, 95 грн. пені та зобов’язання повернути майно. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач систематично порушує строки та порядок сплати лізингових платежів і станом на 24.12.2010 р. за ним обчислюється заборгованість в сумі 114918, 27 грн., на яку позивачем нараховано пеню відповідно до вимог законодавства та положень п.17.2 Договору фінансового лізингу №3005/143. Крім того, позивач просить розірвати зазначений договір на підставі ст. 651 ЦК України.

27.01.2011 р. позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення сум основного боргу та пені, збільшивши суму основного боргу до 133 755,67 грн. та зменшивши пеню до 7983,33 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2011 р. (підписаним суддею Меденцевим П. А. 23.02.2011 р.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" суму основного боргу у розмірі 133 755,67грн., пеню –7 983,33 грн., держмита 1 417,39 грн., та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процессу; розірвано договір фінансового лізингу №3005/143 від 30.05.2008р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "МСІТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" та 3обов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю "МСІТ" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" раніше придбане ним майно за договором фінансового лізингу №3005/143 від 30.05.2008р., а саме: дизель-електричний кран на пневмоколісному ходу КС-5363, у кількості 1 (однієї) одиниці.

Рішення суду вмотивоване тим, що під час розгляду справи встановлена наявність заборгованості відповідача в сумі 133755,67 грн., перевірено і визнано вірним розрахунок пені, а оскільки відповідачем сплата боргу зовсім не проводилась вимоги позивача щодо розірвання договору є обґрунтованими.

Не погодившись з винесеним рішенням 28.03.2011 р. ТОВ „МСІТ” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення виключивши з пункту 2 резолютивної частини фразу щодо стягнення пені в сумі 7983,33 грн.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що саме він звернувся до ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" з пропозицією щодо досудового врегулювання спору і підприємства дійшли згоди щодо відмови останнього від стягнення пені, а ТОВ „МСІТ” в свою чергу зобов’язалось сплатити суму основного боргу, однак ТОВ "УЛК "ЛЕНД-ЛІЗ" припинила переговори і звернулась до суду.

Крім того, ТОВ „МСІТ” вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки повідомлення про час та місце засідання надходили на його адресу вже після того як засідання відбулись.

Одночасно скаржником до апеляційного суду подано клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. скаржнику відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, її прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.04.2011 р. о 11:00, сторони, згідно приписів ст.98 ГПК України, були повідомлені належним чином.

У письмовому відзиві на скаргу позивач просив суд задлишити її без задоволення, як необґрунтовану, а рішення місцевого суду – без змін.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Скаржник в судове засідання не зявився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи ,що підтверджується реєстром поштових відправлень та довідкою про отримання ним телефонограми,клопотань про відкладення розгляду справи не заявив і колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.

Представник позивача в усних поясненнх наданих суду просив суд залишити скаргу без задволеня, а рішення місцевого суду бе змін.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення представника позивача дослідивши доводи викладені в апеляційній скарзі, запереченнях на неї, наявні у матеріалах справи докази та обставини справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою місцевого суду від 05.01.2011 р. було порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 28.01.2011 р. Ухвалою суду від 28.01.2011 р. розгляд справи було відкладено на 09.02.2011 р. у зв’язку з нез’явленням відповідача. Ухвалою суду від 09.02.2011 р. розгляд справи повторно було відкладено на 18.02.2011 р. у зв’язку з нез’явленням відповідача.

Відповідно до приписів п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75, ухвала про призначення справи до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

У матеріалах справи наявні повідомлення про вручення відповідачу судових ухвал, однак, як вбачається з повідомлення про надсилання ухвали суду від 28.01.2011 р. про призначення судового засідання на 09.02.2011 р. її копію було вручено ТОВ „МСІТ” 10.02.2011 р., тобто вже після проведення судового засідання.(а.с. 80)

В свою чергу ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 18.02.2011 р. ТОВ „МСІТ” отримало лише 22.02.2011 р., після проведення судового засідання та винесення рішення місцевим судом. (а.с.81)

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку , що таке повідомлення про день, час та місце судового засідання не є належним повідомленням згідно вимог процесуального законодавства і, відповідно, погоджується з доводом скаржника про допущення місцевим судом процесуального порушення під час розгляду справи.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду якщо справу розглянуто судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення підлягає безумовному скасуванню, внаслідок неповідомлення відповідача про місце засідання суду належним чином, що позбавило його наданої процесуальним законодавством можливості участі представника в судовому засіданні.

Оцінюючи позовні вимоги позивача колегія суддів встановила наступне.

30.05.2008 р. ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" та ТОВ "МСІТ” було укладено договір фінансового лізингу № 3005/143 (далі - Договір).

Відповідно до зазначеного Договору, ТОВ "УЛК "ЛЕНД-ЛІЗ" придбало у ТОВ “Істріан” Дизель-електричний кран на пневмоколісному ходу КС-5363 та передав його ТОВ „МСІТ” в платне користування на термін 5 років (60 місяців), а ТОВ „МСІТ” взяло на себе зобов'язання в порядку та на умовах визначених Договором щомісячно сплачувати лізингові платежі.

Згідно акту приймання-передачі об'єкту лізингу до договору фінансового лізингу №3005/143 від 30.05.2008 року підписаного сторонами 01.07.2008 року (а.с. 21) пневмоколісний дизель-електричний кран КС5363В було передано ТОВ „МСІТ” в строкове, платне користування на умовах фінансового лізингу.

Додатком №4 від 06.01.2010 р. до Договору сторонами сторнами визначено графік оплати лізингових платежів. (а.с. 25-30).

ТОВ "УЛК "ЛЕНД-ЛІЗ" свої зобов’язання за Договором виконало належним чином.

Однак, оплата за Договором здійснювалася ТОВ „МСІТ” з систематичними порушеннями строків та порядку сплати лізингових платежів в порушення умов Договору та графіку осплати, в зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість, що і зумовило звернення ТОВ "УЛК "ЛЕНД-ЛІЗ" до суду з відповідним позовом.

З урахуванням поданих ТОВ "УЛК "ЛЕНД-ЛІЗ" до господарського суду Одеської області уточнень (а.с. 42-54) сума заборгованості ТОВ „МСІТ” по лізинговим платежам станом на 26.01.2011 р. складає 133755, 67 грн.

Наявність зазначеної заборгованості доведено ТОВ "УЛК "ЛЕНД-ЛІЗ", належними доказами не спростовано ТОВ „МСІТ” та як вбачається з тексту апеляційної скарги фактично не заперечується, в зв’язку з чим колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду доходить висновку, що стягнення з ТОВ „МСІТ” заборгованості по оплаті лізингових платежів в сумі 133755, 67 грн. є законним і обґрунтованим.

Пунктом 17.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату лізингових платежів Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, із дня наступного за днем сплати поточного лізингового платежу, вказаного в Додатку № 4 або в рахунку на сплату додаткового лізингового платежу, по день сплати включно, а також у повному обсязі компенсувати збитки, нанесені лізингодавцю у зв'язку з таким несвоєчасним внесенням лізингових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 року “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та згідно ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня..

Статтями 526, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, в свою чергу, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлення судом факту прострочення виконання грошового зобов’язання обґрунтованим є нарахування позивачем пені на суму заборгованості.

Перевіривши наданий ТОВ "УЛК "ЛЕНД-ЛІЗ" розрахунок пені (а.с. 46-51) колегія суддів вважає його вірним, здійсненим по кожному передбаченому договором періоду платежу окремо, з урахуванням вимог ст. 232 ГК України та приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 7 983,33 грн.( за період з січня по грудень (включно) 2010р.)

Посилання скаржника на те, що нарахування пені є безпідставним у зв’язку з домовленістю між ним та позивачем щодо її не нарахування не приймається колегією суддів до уваги оскільки, по-перше, відмова позивачем від пені не підтверджена належними доказами, по-друге, сторони домовились про стягнення пені в Договорі і її стягнення передбачено законодавством, а по-третє, звільнення від пені не передбачено законодавством під час судового розгляду, а вимога про зменшення розміру пені має бути вмотивована та обгрунтована відповідними доказами, що відповідачем зроблено не було.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, істотним є: порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом відповідач не виконував свої договірні зобов’язання щодо порядку оплати лізингових платежів належним чином, а останні шість місяців (з 11.06.2010р.) взагалі не здійснювало оплату за Договорм.

Безумовно, викладене є істотним порушенням умов Договору і позбавляє позивача отримувати прибуток від цього Договору, що було метою його укладання для останнього, і відповідно, позбавляє його того, на що він розраховував укладаючи зазначений Договір.

За таких обставин колегія суддів визнає обґрунтованим вимоги щодо розірвання укладеного між ТОВ "УЛК "ЛЕНД-ЛІЗ" та ТОВ „МСІТ” договору фінансового лізингу №3005/143 від 30.05.2008 р.

З огляду на викладене, апеляційна скарга пілягає частковому задволеннюю (в частині вимог про скасування рішення у зв’язку з порушенням процесуальних прав відповідача), рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2011р. скасуванню, у зв’язку з порушенням судом під час розгляду справи норм процесуального права, з ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "УЛК "ЛЕНД-ЛІЗ" до ТОВ „МСІТ” у повному обсязі.

Водночас судова колегія відповідно до приписів ст.49 ГПК України вирішуючи питання розподілу судових витрат встановила наступне.

Позивач звернувся до місцевого суду з трьому позовними вимогами , в тому числі одною майновою (стягнення грошових коштів (заборгованості і пені)) та двома немайновими вимогами (розірвання договору та повернення майна) сплативши при цьому (з урахуванням доплати) державне мито в сумі 1421 грн.86 коп. , тоді як повинен був ( з урахуванням збільшення розміру матеріальної вимоги) сплатити 1 587 ,73 грн. ( в т.ч. 1 417,73 грн.- держмито за матеріальну вимогу в розмірі 141739 грн. + 170 грн. за дві нематеріальні вимоги (по 85.00 грн. за кожну).

Враховуючи, що позовні вимоги позивача (з урахуванням доповнень) задовольняються апеляційним судом в повному обсягу з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачене позивачем держмито при поданні позову в розмірі 1421 грн.86 коп., а решта не сплаченої позивачем суми держмита в розмірі 165грн.87 коп. підлягає стягненню з відповідача до державного бюджету.

Також на користь позивач підлягають стягненню понесені ним витрати на інформаційне технічне забезпечення судовго процесу в повному обсягу.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МСІТ”- задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2011 р. у справі №9/17-16-2011 - скасувати.

3) Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю „МСІТ”- задовольнити.

а) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" :

-133 755 (сто тридцять три тисячі сімсот пятдесят п’ять) грн. 67 коп.- основного боргу;

- 7 983, (сім тисяч девятьсот вісімдесят три) грн. 33 коп.- пені;

-1421(одну тисячу чотириста двадцять одну )грн.86 коп. - витрат по сплаті державного мита при поданні позову;

- 236 (двісті тридцять шість) грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

б) Розірвати договір фінансового лізингу №3005/143 від 30.05.2008р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МСІТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ".

в) Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МСІТ" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" раніше придбане ним майно за договором фінансового лізингу №3005/143 від 30.05.2008р., а саме: дизель-електричний кран на пневмоколісному ходу КС-5363 у кількості 1 (однієї) одиниці.

4) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ" до Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО –828011, одержувач –ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 165 (сто шістдесят п’ять) грн. 87коп. недоплаченого позивачем державного мита при поданні пзову.

5) Доручити господарському суду Одеської області видати накази відповідно до цієї постанови з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя : Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 26.04.2011р.