Рішення № 15111680, 05.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2011 р. Справа № 5023/1234/11

вх. № 1234/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Ренгевич А.В. за довіреністю № 4/11 від 10.01.2011 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Корпорація "Агросинтез", м. Запоріжжя

до ФОП ОСОБА_2, м. Куп'янськ

про стягнення 22471,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 22471,28 грн., а саме: 20958,00 грн. основного боргу, 1194,60 грн. втрат від інфляції, 318,68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами у зв'язку з не сплатою відповідачем вартості робіт по договору про надання послуг від 02.03.2010 р.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 05.04.2011 р. за вх. № Д616, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином про що свідчать поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 003628, відзив на позовну заяву до суду не надав, його представник в судове засідання не з'явився.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

02 березня 2010 року між ТОВ „Корпорація „Агросинтез" (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) був укладений договір про надання послуг від 02.03.2010 року (надалі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору виконавець зобов'язався на свій ризик виконати роботи за завданням замовника з використанням своїх матеріалів та устаткування, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи згідно виставлених рахунків.

Пунктом 1.2. договору був визначений перелік робіт, який виконавець зобов'язався виконати, а саме: ремонт двигуна автомобіля Mazda Tribute.

Згідно п. 2.1. договору вартість договору становить 24880,00 грн., яку замовник перерахував виконавцю наступним чином:

- 02.03.2010 року замовник платіжним дорученням № 1831 від 02.03.2010 року перерахував виконавцю 8000,00 грн. на підставі рахунку відповідача № 101 від 25.02.2010 р.;

- 09.06.2010 року замовник платіжним дорученням № 1218 від 09.06.2010 року перерахував виконавцю 16880,00 грн. на підставі рахунку відповідача № 19/5 від 19.05.2010 р.

Судом встановлено, що факт перерахування коштів підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 14.09.2010 р., складеного між сторонами.

Також, 14.09.2010 р. між сторонами був складений акт виконаних робіт по ремонту автомобіля Mazda Tribute на суму 3922,00 грн.

Згідно п. 3.1. договору виконавець повинен був виконати роботи у строк до 01.07.2010 року.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у повному обсязі в передбачений договором строк та доказів повернення позивачу у відповідності до п. 5.1.2. договору перерахованих коштів в строк до 24.12.2010 року.

Таким чином, станом на 03 лютого 2011 рік заборгованість відповідача за договором перед позивачем становить 20958,00 грн..

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу у розмірі 20958,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, перевіривши розрахунки втрат від інфляції та 3% річних позивача, суд приходить до висновку, що суми втрат від інфляції у розмірі 1194,60 грн. та 3% річних у розмірі 318,68 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 224,71 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р № 26002145146600 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 30345439, р/р 26003010115712 в ПАТ "ВТБ" м. Київ, МФО 321767) 20958,00 грн. основного боргу, 1194,60 грн. втрат від інфляції, 318,68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 224,71 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 11.04.2011 р.