Рішення № 15111658, 05.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2011 р. Справа № 5023/1198/11 (н.р. 49/125-10)

вх. № 1198/11 (н.р. 5290/3-49)

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судового засідання Мунжиу О.П.

за участю представників сторін:

позивача - Волкова С.О. дов. №01-62юр/4249 віщд 25.05.2010 року відповідача - Лобанова М.М. дов. №144/29/801 від 13.12.2010 року

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків

до КП ВТП "Вода", м. Харків

про стягнення 1021523,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерна компанія «Харківобленерго», звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», 1 021 523,83 грн., в тому числі три відсотка річних в розмірі 103 852 грн. 65 коп., ПДВ 20 % на 3 % річних – 20 770,53 грн., індекс інфляції в розмірі 607 527 грн. 63 коп., ПДВ на індекс інфляції 20 %, плата з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 167 867 грн. 49 коп. (тарифна складова за КРЕ – 139 889 грн. 58 коп. та ПДВ 20% - 27 977 грн. 91 коп.). Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов”язання, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 вересня 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто на користь позивача 106359,75 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії, 607527,63 грн. інфляційних витрат, 103852,65 грн. трьох відсотків річних, 8469,40 грн. витрати по сплаті державного мита та 195,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 32308,13 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ), 20770,53 грн. ПДВ у розмірі 20 % на 3 % річних та 121505,53 грн. ПДВ на індекс інфляції відмовити. В частині стягнення 29199,61 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2010 року рішення господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 січня 2011 року касаційну скаргу Акціонерної компанії «Харківобленерго» задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2010 року та рішення господарського суду Харківської області від 1 вересня 2010 року скасовано в частині стягнення з комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода» 607527,63 грн. інфляційних витрат та 103 852,65 грн. 3 % річних. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Після надходження до господарського суду Харківської області справи їй присвоєно № 5023/1198/11 та передавно в провадження судді Сальніковій Г.І.

23 лютого 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14 березня 2011 р. на 12:15 год.

14 березня 2011 року у судовому засіданні оголошено перерву до 21.03.2011 року до 12:00 год.

21 березня 2011 року у судовому засіданні оголошено перерву до 05.04.2011 року до 11:45 год.

05 квітня 2011 року представник позивача підтримує позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції. 01 квітня позивачем до канцелярії суду надане клопотання, в якому позивач просить частково провадження у справі припинити у зв”язку з частковою оплатою позовних вимог відповідачем.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись, зокрема, на припущені позивачем помилки при визначенні періоду, за який нараховано 3% річних, що у свою чергу, вплинуло на подальший розрахунок штрафних санкцій.

Згідно ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов”язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази повної оплати відповідачем суми позову по 3 % річним (платіжне доручення № 9603 від 19.01.2011 року), та часткової оплати в розмрі 3456,85 грн. заборгованості з індексу інфляції (авізо № 3 від 29.10.2010 року), керуючись п. 1-1 ст. 80 ГПК України, суд вважає за необхідним провадження в частині стягнення з відповідача суми боргу по по 3 % річним, та в частині оплачених позовних вимог з індексу інфляції припинити.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

3 січня 2008 року позивач (за договором – постачальник електричної енергії) та відповідач (за договором – споживач) уклали договір про постачання електроенергії № 1.01, який пролонговано на 2010 рік. Відповідно до умов договору позивач зобов”язався постачати відповідачу електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 договору, відповідно до додатку № 1, та додатку № 2. Відповідач, в свою чергу, зобов”язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору, щомісяця у встановлений договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою, своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та інших нарахувань згідно з умовами додатку № 2 «Порядок розрахунків».

Враховуючи приписи ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов”язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Проте, відповідач умови укладеного з позивачем договору щодо повної та своєчасної оплати електричної енергії спожитої в березні 2008 року, жовтні, листопаді, грудні 2010 року виконав не в повному обсязі, чим порушив взяті на себе зобов”язання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитора вимагати від боржника оплати вказаних сум пов”язується з фактом прострочення виконання грошового зобов”язання, тобто, з несплатою боргу у встановлений строк, а розмір вказаних нарахувань залежить від суми боргу та тривалості періоду прострочення його оплати.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов”язання припиняється виконанням проведеним належним чином. Стаття 198 ГК України “Виконання грошових зобов’язань встановлює - платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Стаття 30 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні “ встановлює, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

У Інформаційному листі від 20.11.2008 № 01-8/685 Вищого господарського суду України "Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства", зазначається, що чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов"язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від зніцінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору ( ст.ст 519, 612, 625 ЦК України).

Згідно зі ст.ст 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов"язання.

Водночас, приписи ст. 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов"язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов"язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов"язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Отже, нарахування відсотків до фактичного повного виконання боржником грошових зобов’язань відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.

На підтвердження неналежного виконання відповідачем умов договору щодо порядку та строків оплат, позивачем додані до матеріалів справи обгрунтовані розрахунки суми боргу за електричну енергію за березень 2008 року, жовтень, листопад, грудень 2010 року, додані рахунки, поштови реєстри, як докази їх доведення споживачу. До того, про наявність заборгованість за вказані місяці, та несвоєчасну оплату по договору свідчать судові рішення у справах № 15/37-09, № 33/22-09, № 49/13-09, № 33/187-08, які повністю узгоджуються з розрахунками наданими позивачем.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог , оскільки з його вини спір було доведено до суду. Позивач надав докази сплати відповідачем державного мита в розмірі 1543,15 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 598-609, 625 ЦК України, 174, 179, 193 ГК України, статтями 1, 12, 32, 33, 47, 44, 49, ч.1 ст. 69, 75,п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"- суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство» «Вода» 61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90, п/р 26008000002835 в філії №1, АБ «Факторіал-Банк» м. Харків, МФО 350482, Код ЄДРПОУ 33206804 на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська,149 - на п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00131954) 604 070,78 грн. індексу інфляції; 195,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 32308,13 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ), 20770,53 грн. ПДВ у розмірі 20 % на 3 % річних та 121505,53 грн. ПДВ на індекс інфляції відмовити.

В частині стягнення 29199,61 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ), 103852,65 грн. 3 % річних, 3456,85 грн. боргу з індексу інфляції провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Сальнікова Г.І.

Повний текст cудового рішення підписано 08.04.2011 року.