Рішення № 15111544, 19.04.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

19 квітня 2011 року справа № 5020-366/2011

За позовомВідкритого акціонерного товариства „Укртелеком”,

ідентифікаційний код 21560766

(01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18)

в особіСевастопольської філії ВАТ „Укртелеком”,

ідентифікаційний код 01190103

(99011, м. Севастополь, вул. Ген. Петрова, 15)

доМалого приватного підприємства „Лидер-Юг”,

ідентифікаційний код НОМЕР_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 2062,26 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком”) Рудакова А.В., юрисконсульт, довіреність № 305 від 23.09.2009;

відповідач (Мале приватне підприємство „Лидер-Юг”) явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

14.03.2011 Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Севастопольської філії (далі позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Малого приватного підприємства „Лидер-Юг” (далі відповідач) про стягнення 2062,26 грн, з яких: 1994,06 грн сума заборгованості за договором №38/230 від 10.04.2009 про надання послуг бізнес-мережі; 32,44 грн інфляційні втрати за весь час прострочення; 10,04 грн проценти за користування чужими грошовими коштами; 25,72 пеня за прострочення виконання грошового зобовязання; також позивач просив відшкодувати йому судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором №38/230 від 10.04.2009 про надання послуг бізнес-мережі в частині розрахунків за отримані послуги.

Ухвалою від 16.03.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-366/2011, розгляд справи призначено на 06.04.2011.

Ухвалою від 06.04.2011 розгляд справи був відкладений через неявку відповідача.

У засідання суду 19.04.2011 відповідач також не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини незявлення суду не сповістив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, яка вказана у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 47-49/ та позовній заяві.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному засіданні суду.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, на надання відзиву на позов.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2009 між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” (Оператор) та Малим приватним підприємством „Лидер-Юг” (Бізнес-абонент) укладено Договір про надання послуг бізнес-мережі №38/230 (далі Договір) /арк. с. 15-20/, за яким Оператор (позивач) зобовязався надати Бізнес-абоненту (відповідачу) на території України телекомунікаційні послуги бізнес-мережі Утел (надалі Послуги), а Бізнес-абонент отримувати зазначені послуги та сплачувати їх вартість відповідно до діючих тарифів. Послуги замовляються бізнес-абонентом шляхом укладення відповідних додаткових угод до цього договору (пункт 1.1 Договору).

Того ж дня, тобто 10.04.2009 між сторонами було укладено додаткові угоди до Договору №1 про надання послуг телефонного звязку /арк. с. 21-23/ та №2 про надання послуги ADSL-підключення до мережі Інтернет /арк. с. 24-29/.

Згідно з пунктом 2.2.3 Договору Бізнес-абонент зобовязувався проводити оплату послуг у терміни, визначені цим договором.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, Оператор виставляє Бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавались Послуги.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що Бізнес-абонент повинен оплатити рахунок за послуги протягом десяти робочих днів з моменту його отримання (але не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим) шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора. Оплата послуг проводиться у національній валюті України.

Термін дії договору встановлений пунктом 6.1 Договору, де зазначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009.

Відповідно до пункту 6.2 Договору, у разі, коли жодна зі сторін за два тижні до закінчення терміну дії Договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати співробітництво, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах.

Оскільки жодна зі сторін не заявила про своє небажання надалі продовжувати співробітництво, Договір є продовженим на наступний 2010 рік на тих самих умовах.

Відповідач свої зобовязання щодо своєчасного та повного внесення плати за договором №38/230 від 10.04.2009 про надання послуг бізнес-мережі виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за період з 01.07.2010 по 01.11.2010 у розмірі 1994,06 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як встановлено судом, 10.04.2009 між сторонами був укладений договір №38/230 /арк. с. 15-20/, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з пунктом пятим частини першої статті 33 Закону України „Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобовязані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Обовязок щодо своєчасної оплати отриманих телекомунікаційних послуг покладений на Споживача цих послуг і пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач у період з липня по листопад 2010 року надав відповідачеві послуги за Договором №38/230 від 10.04.2009 в сумі 1994,06 грн.

Натомість, відповідач не надав суду доказів виконання зобовязань зі сплати телекомунікаційних послуг за Договором за спірний період.

За викладених обставин суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1994,06 грн за період з липня по листопад 2010 року обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 10,04 грн та інфляційні втрати в розмірі 32,44 грн.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат /арк. с. 7/, надані позивачем, суд вважає їх вірними.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 10,04 грн та інфляційних втрат в розмірі 32,44 грн є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4.2 Договору, у разі затримки оплати за надані послуги бізнес-абонентам нараховується пеня з 1 числа місяця, наступного за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 36 Закону України „Про телекомунікації” визначено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 25,72 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 25,72 грн є обґрунтованими і також підлягають до задоволення в повному обсязі.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, на день розгляду справи, в сумі 2062,26 грн, з яких 1994,06 грн сума заборгованості за договором №38/230 від 10.04.2009 про надання послуг бізнес-мережі; 32,44 грн інфляційні втрати за весь час прострочення; 10,04 грн проценти за користування чужими грошовими коштами; 25,72 грн пеня за прострочення виконання грошового зобовязання, документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем.

За викладених обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Малого приватного підприємства „Лидер-Юг” (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про наявність рахунків в установах банку у матеріалах справи відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (99011, м. Севастополь, вул. Генерала Петрова, буд. 15, ідентифікаційний код 01190103, п/р 2600613647 у Кримській Республіканській дирекції “Райффайзен банк Аваль”, МФО 324021, або на інші рахунки) 2062,26 грн (дві тисячі шістдесят дві грн 26 коп.), з яких: 1994,06 грн сума основного боргу; 32,44 грн інфляційні втрати; 10,04 грн 3% річних; 25,72 пеня, а також державне мито у розмірі 102,00 грн (сто дві грн 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

26.04.2011.