Рішення № 15110975, 21.04.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.11 Справа № 8/20/2011(4/208)

За позовом Державної екологічної інспекції в Луганській області, м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський комбінат "Втормет"", м. Луганськ,

за участю Заступника прокурора Луганської області, м. Луганськ, -

про стягнення 4772069 грн. 64 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності учасників розгляду спору:

від прокурора Шидлаускас П.В. - прокурор, - посвідчення №129 від 09.10.2006 року;

від позивача Меженська О.О. головний спеціаліст юридичного сектору, - довіреність №6 від 08.06.10 року; ОСОБА_1. представник, - довіреність №б/н від 29.03.11 року;

від відповідача Полторак К.А. представник, - довіреність №28 від 28.02.11 року; Борульченко В.М. представник, - довіреність №б/н від 21.10.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: 16.07.10 року Державна екологічна інспекція в Луганській області (далі екологічна інспекція) звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський комбінат "Втормет"" (далі ТОВ "ЛК "Втормет"") про стягнення на користь держави шкоди у розмірі 4772069,64 грн., заподіяної порушенням природоохоронного законодавства.

25.08.10 року з метою захисту інтересів держави у справу вступив заступник прокурора Луганської області (заява від 16.08.10 року за вих. №05/965вих-10) (том 1, а.с.59).

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.09.2010 року у справі №4/208, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.10 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2011 року вищезгадані рішення судів І та ІІ інстанцій скасовано, справу спрямовано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Скасовуючи судові рішення, ВГСУ послався на те, що, вирішуючи спір щодо покладення на відповідача відповідальності за збитки, судам слід враховувати повною мірою положення законодавства, на підставі сукупної оцінки наявних у справі доказів, встановити обставини, з якими закон повязує відшкодування шкоди, а саме: наявність повного складу правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Колегія ВГСУ звернула увагу на те, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Крім того, ВСГУ вважає, що судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до закону України "Про відходи" відповідач є виробником відходів, оскільки його діяльність призводить до їх утворення.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відходи" розміщення відходів це зберігання та захоронення їх у спеціально відведених для цього місцях чи обєктах.

Спеціально відведені місця чи обєкти це місця чи обєкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" субєкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або обмеження.

Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах встановлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища і здоровя людей.

ВГСУ дійшов висновку, що суди І та ІІ інстанцій, вирішуючи цей спір, не перевірили вищезазначені обставини.

Після повернення справи до суду їй надано №8/20/2011(4/208).

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 28.02.11 року до 17.03.11 року та з 17.03.11 року до 04.04.11 року з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

Починаючи з 17.03.11 року, за клопотанням відповідача судовий процес фіксується технічними засобами.

В ході розгляду справи встановлено (на цьому акцентував увагу також відповідач), що в ухвалах суду по ній від 17.03.11 року та від 04.04.11 року припущено описку, яка полягає у тому, що в них вказано, що у кожному з названих судових засідань від сторін надходило клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задовольнялося, - хоча фактично судовий процес фіксувався технічними засобами, що підтверджується протоколами судового засіданні від 17.03.11 року та від 04.04.11 року.

Ухвалою суду від 04.04.11 року за клопотанням позивача відповідно до приписів ч.3 ст. 69 ГПК України термін розгляду справи був продовжений на 15 днів, - до 26.04.11 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 04.04.11 року до 21.04.11 року з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази.

У судовому засіданні 21.04.11 року прокурор позов підтримав у повному обсязі (відзив на позовну заяву від 21.04.11 року за вих. №05-820-11).

Позивач свої вимоги підтримав, посилаючись на порушення відповідачем чинного природоохоронного законодавства, що, на його думку, підтверджується актом перевірки виконання припису акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03-04.12.2007 року на ТОВ "Луганський комбінат "Втормет"" від 04.03.08 року та іншими доказами.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у: відзиві на нього (вих. №396 від 29.07.10 року) (том 1, а.с.17-20); відзиві на постанову ВГСУ від 27.01.11 року по даній справі (том 2, а.с.55-58); поясненнях по справі (за вих. №215 від 11.03.11 року (том 2, а.с.67-72) вих. № 285 від 01.04.11 року (том 2, а.с.111-113); та ін.

Суть заперечень проти позову зводиться до наступного:

1)державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в Луганській області ОСОБА_1., який склав вищезгаданий акт, здійснюючи 04.03.08 року перевірку стану виконання відповідачем припису Екологічної інспекції до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03-04.12.07 року, не мав права вчиняти перевірку, оформлену вищезгаданим актом від 04.03.08 року;

2)названий інспектор під час здійснення перевірки користувався неналежними вимірювальними приладами (рулеткою), не здійснив фіксування події шляхом складення схем, фото- та відеозйомки;

3)у місці, де інспектор, як він стверджує, виявив факт засмічення земельної ділянки, яку займає ТОВ "ЛК "Втормет"", на думку відповідача, фізично не міг розміститися визначений ним обєм відходів, який не міг утворитися у діяльності відповідача;

4)відповідач вважає, що у його діяльності, повязаній з операціями з металобрухтом, не могли утворитися такі відходи, як відпрацьовані автомобільні шини, огарки електродів, відпрацьовані мастила, матеріали обтиральні промаслені;

5)інспектор ОСОБА_1. незаконно та безпідставно склав щодо головного інженера ТОВ "ЛК "Чермет"" Волова В.О. протокол від 06.03.08 року за №001523 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст.35 та 46 Закону України "Про охорону земель", - оскільки таке правопорушення не мало місця;

6)ТОВ "ЛК "Втормет"" у встановленому порядку отримав ліцензії на вчинення операцій з металобрухтом чорних та кольорових металів, а також дозволи на розміщення металобрухту на наданій йому земельній ділянці, а тому його діяльність носить правомірний характер;

7)розрахунок суми спричинених засміченням збитків позивач склав з порушенням піврічного терміну, встановленого Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Мінекобезпеки України від 04.04.07 року №149 та зареєстрованого у Мінюсті України 25.04.07 року за №422/13689 (далі Методика №149);

8)позивач невірно визначив суму збитків, оскільки на його запит від 19.03.08 року за вих. №15-541 Управління нерухомим майном Луганської міської ради у своєму листі за вих. №0413 від 24.03.08 року на імя Екологічної інспекції вказало дані земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. А.Ліньова. 85-а, - в той час, як земельна ділянка відповідача знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. А.Ліньова, 81-а;

9)претензію про відшкодування збитків позивач предявив не одразу після визначення збитків, а лише 23.04.10 року, вих. №02-1168.

Позивач та прокурор не погодилися з жодним з вищеперелічених доводів відповідача.

І.Заслухавши сторони та прокурора, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Відповідач в якості юридичної особи зареєстрований 14.05.03 року, реєстраційний запис №13821200000004294 (том 1, а.с.21).

Як сказано у п.2.1.1 його, затвердженого зборами учасників товариства 25.10.05 року, протокол №25/10-05, головним завданням та метою створення товариства є насичення споживчого ринку роботами та послугами, впровадження у виробництво, реалізація нових сучасних технологій, надання побутових, комерційно-посередницьких, маркетингових послуг юридичним та фізичним особам з метою одержання прибутку; участь у забезпеченні охорони та зміцненні здоровя народу України; і т.і.

Для досягнення мети свого створення та виконання основного завдання статутної діяльності товариство (між іншим) виконує такі види робіт та послуг, як здійснення операцій з металобрухтом чорних та кольорових металів (підпункт 2.2.1 п.2.2 ст. 2 статуту) (том 1, а.с.23-27).

Міністерство промислової політики України видало на користь товариства ліцензії на право здійснення операцій з металобрухтом, а саме:

АВ №188891 від 28.08.06 року на право заготівлі та переробки брухту чорних металів; термін дії - з 28.08.06 року по 28.08.11 року (том 1, а.с.116);

АВ №188916 від 28.08.06 року на право заготівлі, переробки металобрухту кольорових металів; термін дії з 28.08.06 року по 28.08.11 року (том 1, а.с.117).

Товариство на праві власності має обєкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. А.Ліньова, 81-а, що підтверджується свідоцтвом про право власності на обєкт нерухомого майна, виданим Управлінням комунальним майном Луганської міської ради 05.07.05 року (том 2, а.с.21-22), зареєстрованим у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.07.05 року, реєстраційний №967611, що підтверджується Витягом з названого реєстру за №7750937 від 12.07.05 року (том 2, а.с.74).

Як вбачається з нотаріально посвідченого договору оренди земельної ділянки від 13.10.09 року, за реєстром №1984, реєстрація від 10.11.09 року, №040943000110, - укладеного між Луганською міською радою (орендодавець) та ТОВ «ЛК «Втормет»»(орендар), - вказаний обєкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 9,5347 га, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. А.Ліньова, 81-а (пункти 1-2), нормативною грошовою оцінкою 25.832.362,71 грн.(п.4), наданою товариству в оренду терміном на 49 років (п.7) під розміщені виробничі будівлі і споруди (п.17).

У договорі наголошено, що орендар зобовязаний додержуватися екологічної безпеки землекористування, місцевих правил забудови населених пунктів, режиму використання зон санітарної охорони та територій, які особливо охороняються (п.19.2) (том 2, а.с.3-10).

Судом звернуто увагу на те, що вказаний договір оренди укладено 13.10.09 року на підставі рішень Луганської міськради від 27.12.06 року №12/26 та від 25.04.08 року №33/46, - тобто на момент виникнення спірних правовідносин цей договір не існував, - а відповідач не надав до справи документальних доказів щодо правових підстав користування ним вищезгаданою земельною ділянкою до дати укладення договору, - тобто до 13.10.09 року.

З обставин справи видно, що Екологічна інспекція 03-04.12.07 року здійснила перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності ТОВ «ЛК «Втормет»»та внесла на його адресу відповідні приписи про усунення виявлених недоліків та порушень, у тому числі пункт 10, відповідно до якого товариству слід було визначити місце згідно карті-схемі розміщення відходів та належне зберігання відпрацьованих автомобільних шин, огарків електродів, відпрацьованих мастил, матеріалів обтиральних промаслених, тощо.

З метою перевірки стану виконання вищезгаданих приписів державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Луганської області ОСОБА_1. (далі інспектор) 04.03.08 року прибув на територію, займану ТОВ «ЛК «Втормет»», де встановив, що пункт 10 припису не виконано та виявив, що під час обстеження місць зберігання відходів 03.04.07 року було виявлено, що розташування промислових відходів не відповідає карті-схемі розміщення відходів на обєкті (відпрацьованих автомобільних шин, матеріали обтиральні промаслені), а також виявлено факти змішування промислових та побутових відходів (ділянка пресування), що є порушенням ст. 17 Закону України «Про відходи».

04.03.08 року, в присутності інженера з охорони навколишнього природного середовища на ТОВ «ЛК «Втормет»» Коротіної Н.В. та інженера-технолога товариства Бабкіна С.Ю., інспектор під час перевірки південно-західної сторони території ТОВ «ЛК «Втормет»» встановив незабезпечення підприємством захисту землі, а саме: факт засмічення земельної ділянки промисловими відходами (скло, гума, іржа, промаслені обтиральні матеріали тощо), які утворюються від механічної переробки металобрухту, та, на його думку, є порушенням ст.ст.35 та 46 Закону України «Про охорону земель».

Загальна площа засмічення складає 1014,6 кв.м, обєм відходів - 1724,82 куб. м.

Виміри засмічення проводилися рулеткою вимірювальною металевого типу Р-50УЗК, зав. №3 (свідоцтво про повірку засобу випробувальної техніки №355 від 04.02.08 року, дійсне до 04.02.09 року).

За результатами перевірки був складений Акт перевірки виконання припису акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03-04.12.07 року на ТОВ «Луганський комбінат «Втормет»»від 04.03.08 року, від підписання якого посадові особи товариства відмовилися (том 1, а.с.6-7).

Суд в ході розгляду цього спору отримав пояснення безпосередньо від ОСОБА_1. (з 19.08.09 року не працює на вказаній посаді (том 2, а.с.118)), який підтвердив обставини, викладені в Акті.

06.03.08 року інспектор ОСОБА_1. склав протокол №001523 про адміністративне правопорушення, згідно якому у діях Волова Володимира Олексійовича головного інженера ТОВ «ЛК «Втормет»»виявив порушення вимог статтей 35 та 46 Закону України «Про охорону земель». Головний інженер Волов В.О. особисто ознайомився з цим протоколом (том 1, а.с.11).

06.03.08 року інспектор ОСОБА_1. склав постанову №001523 про накладення на головного інженера товариства Волова В.О. за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 211 Земельного кодексу України, - штрафу у розмірі 255,00 грн. (том 1. а.с.12).

З текстів протоколу та постанови видно, що головний інженер Волов В.О. особисто ознайомився з ними, що підтверджується його підписами на цих документах, не оспорив та не оскаржив їх та сплатив вищезазначений штраф, що підтверджується квитанцією №00479 від 24.03.08 року (том 1, а.с.13).

Вищевикладене дає суду підстави дійти висновку, що відповідач у такий спосіб визнав наявність його вини у засміченні земельної ділянки, про яку йдеться у цьому рішенні.

На підставі вищезгаданого акту інспектор ОСОБА_1. визначив розмір шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки, розташованої на території ТОВ «Луганський комбінат «Втормет»», яка, за його підрахунками, становила 1.491.271,76 грн. (том 1, а.с.28).

14.04.08 року за вих. №02-462/354-57 з метою вжиття заходів прокурорського реагування Екологічна інспекція спрямувала матеріали перевірки до прокуратури Артемівського району міста Луганська (том 1, а.с. 38).

Прокуратура, розглянувши ці матеріали, дійшла висновку, що сума завданих збитків визначена невірно, оскільки при їх нарахуванні не був застосований коефіцієнт 4 (лист від 07.06.08 року за вих. №1905вих.-08) (том 1, а.с.39-40).

Екологічна інспекція, отримавши ці матеріали від прокуратури Артемівського району м. Луганська, виправила помилку та визначила суму збитків з застосуванням коефіцієнту 4, внаслідок чого вона склала 4.772.069,64 грн., - про що листом від 07.08.08 року за вих. №15-952/57 повідомила прокуратуру (том 1, а.с.41).

Вищевикладене спростовує доводи відповідача про те, що позивач припустився порушення вимог п.5.1 Методики №149, згідно якій розміри шкоди обчислюється уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Отже, позивачем не порушено термін визначення розміру збитків, заподіяних відповідачем шляхом засмічення земельної ділянки.

Заперечуючи проти самого факту порушення природоохоронного законодавства, відповідач у листі на адресу Екологічної інспекції (вих. №201 від 13.05.10 року) стверджує, що у його діяльності взагалі не утворюються такі види відходів, як скло та гума, а промаслені обтиральні матеріали зберігаються у спеціально відведених місцях, - відповідно до схеми розміщення відходів, узгодженої з міською санітарно-епідеміологічною станцією (том 1, а.с.10).

У цьому ж листі відповідач сам підтвердив факт несанкціонованого розміщення ним відходів на займаній ним станом на 04.03.08 року земельній ділянці, а саме: він стверджує, що «наносний верхній шар ґрунту утворився на технологічному майданчику у процесі переробки труб великого діаметру, які поставлялися на підприємство з наявністю усередині землі. У звязку з тим, що у цьому наносному шарі ґрунту скопилася значна кількість дрібного металобрухту, який неможливо було вилучити наявним на ділянці технологічним обладнанням (електромагнітом), було прийнято рішення зняти з бетонного покриття ділянки пресування наносний шар землі та пропустити цього через магнітний сепаратор з метою вилучення з ґрунту ресурсно-цінних металомістких відходів»(том 1, а.с.10).

Відповідач в ході розгляду спору заперечував факт утворення у його виробничій діяльності такого виду відходів, як гума та скло, а також промаслені обтиральні матеріали.

Але ці його доводи спростовуються наданим ним же до справи Актом визначення шкідливих і небезпечних факторів відходів, що утворюються, виробничого середовища, технологічного та трудового процесу підприємств, організацій та установ усіх форм власності від 14.02.08 року, складеним Луганською міською санітарно-епідеміологічною станцією (далі міська СЕС), відповідно до пунктів 2,3,4,5,6,8,12,18 якого саме такі відходи утворюються за результатами виробничої діяльності відповідача (том 1, а.с.53-57).

У наданих ТОВ «ЛК «Втормет»»до справи висновках міської СЕС №5/1081 від 20.03.07 року (том 2, а.с.78) та №5/1293 від 25.03.08 року (том 1, а.с.58), стверджується, що поводження з промисловими відходами на промисловому майданчику Луганської філії ТОВ «ЛК «Втормет»»(м. Луганськ, вул. А.Ліньова, 81-а) відповідає вимогам діючого законодавства України і може бути погоджено (затверджено).

З урахуванням обставин справи та наявних у ній доказів суд критично оцінює ці висновки.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що відповідач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, станом на 04.03.08 року не узгодив розміщення відходів на займаній ним земельній ділянці.

Про це свідчить те, що у відповідача станом на вказану дату були відсутні документальні докази отримання дозволу на розміщення відходів від органу місцевого самоврядування в особі Луганської міської ради або її виконавчих органів.

Так, відповідач у цій частині посилається на листи Управління Луганської міської ради з питань екологічної безпеки міста Луганська від 23.05.07 року за вих. №45-07/132 (том 2. а.с.75) та від 26.03.08 року за вих. №45-08/79 (том 2, а.с.76), - з яких взагалі неможливо дійти висновку про те, де ж знаходиться земельна ділянка, на якій назване Управління узгодило експлуатацію обєктів поводження з небезпечними відходами на підприємстві відповідача, оскільки її місцезнаходження у названих листах не вказано.

З тієї ж причини неможливо дійти такого висновку і з наданої до справи «Схеми розміщення відходів м. Луганськ», затвердженої генеральним директором ТОВ «ЛК «Втормет»»14.02.08 року та того ж дня узгодженої з головним державним санітарним лікарем м. Луганська (том 1, а.с. 52).

Згідно приписам п. «й»ч. 1 ст. 21 Закону України від 05.03.98 року №187/98-ВР «Про відходи»органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи обєктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю.

Суд вважає, що відповідач станом на 04.03.08 року не дотримався цих приписів чиннного законодавства.

ІІ.Заслухавши сторони та прокурора. оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Закону України від 25.06.91 року №1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища»(далі ЗУ №1264-ХІІ) завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних обєктів, повязаних з історико-культурною спадщиною.

Частинами 1-3 ст. 16 цього Закону встановлено, що управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Повноваження спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів визначені саттею 20 Закону.

До їх числа (серед інших) віднесені право: державного контролю за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки; подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів (відповідно - пункти «б», «з»та «и»ч.1 ст. 20 Закону).

Такими уповноваженими органами на місцях є Державні екологічні інспекції в областях.

Відповідно до приписів ст. 35 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та обєктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища та ін.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством України.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.06 року № 548, зареєстрованого у Мінюсті України 13.02.07 року за №120/13387 (далі Положення №548) визначено, що державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі (даліІнспекція) є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції.

Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Повноваження Інспекції поширюються на територію відповідної області, міст Києва та Севастополя, за винятком території, віднесеної до зони діяльності Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції та Державної екологічної інспекції Азовського моря.

Відповідно до п.4 Положення №548 екоінспекції надано низку прав, у тому числі здійснення державного контролю за: додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами; додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, поводження з відходами; забрудненням навколишнього природного середовища внаслідок викидів та скидів шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань показників складу та властивостей, у тому числі забруднюючих речовин, у межах галузі атестації на право виконання цих вимірювань; та ін.

Пунктом 5 Положення визначено, що екоінспекція має право обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації (та ін.) з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, поводження з відходами; складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; давати обовязкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до її повноважень.

Таким чином, позивач, здійснюючи 04.03.08 року перевірку, діяв відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих йому повноважень.

Суд вважає, що позивач, виявивши в діяльності відповідача факт порушення природоохоронного законодавства, також діяв у межах повноважень та в порядку, визначених чинним законодавством.

Так, відповідно до приписів п.3.2 Методики №149 землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Згідно п. 3.3 Методики факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Як сказано у п.3.4 Методики №149, визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (обєм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення.

Відповідно до п.3.4.1, якщо за зовнішніми ознаками забруднення земельної ділянки неможливо встановити площу забруднення чи глибину проникнення, ці параметри визначають за підпунктом 3.6 цієї Методики.

Пунктом 3.5 встановлено, що при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.

За приписами п. 3.5.1 обєм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за обємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

Як сказано у п. 4.2 Методики, основою розрахунків розміру шкоди від забруднення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка зазнала забруднення.

Довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала забруднення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (п.4.7 Методики №149).

Дослідивши доводи відповідача про те, що Управління нерухомим майном Луганської міської ради у своєму листі за вих. №0413 від 24.03.08 року невірно вказало адресу місцезнаходження відповідача (вул. А.Ліньова. 85-а,- замість вул. А.Ліньова. 81-а), що, на думку відповідача. вплинуло та правильність визначення нормативної грошової оцінки засміченої земельної ділянки, - суд шляхом огляду у судовому засіданні службового листування позивача з названим Управлінням встановив, що Еконіспекція у своєму запиті від 19.03.08 року за вих. №15-541 вірно зазначила адресу місцезнаходження відповідача (м. Луганськ, вул. А.Ліньова, 81-а); Управління, надаючи відповідь на це звернення,. послалося саме на цей запит, а тому суд погоджується з тим, що у даному випадку у листі-відповіді Управління мала місце описка щодо адреси.

Відповідач в ході розгляду спору не надав жодного доказу щодо того, що нормативна грошова оцінка засміченої земельної ділянки визначена невірно.

З урахуванням викладеного суд не погоджується з доводами відповідача у цій частині.

Таким чином, суд вважає, що розмір збитків від засмічення земельної ділянки позивачем визначено у відповідності з приписами пунктів 5.1-5.9 Методики №149, а його розмір та вину відповідача у його спричиненні - належним чином доведеними.

В силу приписів частин 3 та 4 ст. 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Частиною 1 ст. 69 названого Закону встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

При вирішенні цього спору суд керується також спеціальним Законом України від 05.03.98 року №187/98-ВР «Про відходи».

Відповідно до ст. 4 цього Закону він регулює відносини, повязані з утворенням, збиранням і заготівлею, перевезенням, зберіганням, обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, вивозяться з неї, а також з перевезенням, обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як вторинна сировина.

На суб'єктів підприємницької діяльно сті покладено обов'язок запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи обєктах; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоровю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України (ст. 17 Закону «Про відходи»).

Як сказано у ч. 1 ст. 42 даного Закону, особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоровя людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів.

В силу приписів ст. 43 Закону «Про відходи»підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобовязані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки, заподіяні засміченням земельної ділянки.

Цивільним кодексом України, у т.ч. його ст. 258, не передбачено скорочених термінів позовної давності для стягнення збитків.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьомі рішенні.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати у повному обсязі покладаються на відповідача.

Судом взято до уваги, що відповідно до п.27 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито» Міністерство охорони навколишнього природного середовища та його органи звільняються від сплати державного мита у разі звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави.

Оскільки цей позов відноситься до категорії майнових, то відповідно до п. «а»ч.2 ст. 3 вищеназваного Декрету у разі звернення до господарського суду з таким позовом на користь Державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тобто при ціні позову в 4.772.069,64 грн. мито підлягає сплаті у розмірі 25500,00 грн.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 21.12.05 року року №1258 з відповідача на користь Державного бюджету України підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.1,16,20,35,51 та 69 Закону України від 25.06.91 року №1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища»; ст.ст.1,4,17,42,43 Закону України від 05.03.98 року №187/98-ВР «Про відходи», ке6руючись ст.ст.4-3,32-36,43,44,47-1,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський комбінат «Втормет»», ідентифікаційний код 32474002, який знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. А.Ліньова, 81-а, - на користь держави на балансовий рахунок №3159921700003 спеціального фонду місцевого бюджету Артемівського району міста Луганська, код ЄДРПОУ 24046582, УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, КБК 24062100, банк-одержувач ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, - шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства, у розмірі 4772069 (чотири мільйони сімсот сімдесят дві тисячі шістдесят дев'ять) грн. 64 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський комбінат «Втормет»», ідентифікаційний код 32474002, який знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. А.Ліньова, 81-а, - на користь Державного бюджету України на розрахункові рахунки:

311180957000006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО: 24046582, КБК: 22090200, символ звітності банку 095, - державне мито у сумі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.; наказ видати Державній податковій інспекції у Артемівському районі міста Луганська після набрання рішенням законної сили;

3121726400006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО: 24046582, КБК: 22050003, символ звітності банку 264, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 21.04.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 квітня 2011 року.

Суддя А.П.Середа