Рішення № 15110832, 19.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/15419.04.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Юлмар-Україна»

Про:           стягнення 5961 грн. 90 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:Погорілець Р.В. –дов. № 242 від 31.12.2010 Відповідача:не з’явився

У судовому засіданні 19.04.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «СОЛДІ І КО»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлмар-Україна»5961 грн. 90 коп. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2011 порушено провадження у справі №61/154 та призначено її розгляд на 19.04.2011.

В судовому засіданні 19.04.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

У судове засідання 19.04.2011 представник відповідача не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.04.2011.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юлмар-Україна»(надалі також –покупець) та Приватним акціонерним товариством «СОЛДІ І КО»(надалі також –постачальник) згідно зі ст. ст. 180, 181, 184, 264, 265 Господарського кодексу України укладено договір поставки, відповідно до якого постачальник зобов’язався передати (поставити) в обумовлений строк другій стороні –покупцеві (надалі також –товар), а покупець зобов’язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 2 ст. 184 ГК України визначено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

За період з 01.02.2007 по 16.01.2008 позивачем було поставлено відповідачу на підставі видаткових накладних (копії яких знаходяться в матеріалах справи) товари виробничо-технічного призначення на загальну суму 194154, 49 грн. Зазначені видаткові накладні підписані та скріплені печаткою відповідача без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, а отже укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ГК України визначено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач за поставлений товар розрахувався частково в розмірі 181514, 35 грн., товар на суму 6678, 24 грн. відповідач повернув позивачу, що підтверджується видатковими накладними (повернення) від 01.02.2008, від 11.12.2008 та від 15.12.2008, станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 5961, 90 грн.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що 29.12.2010 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 241 про сплату заборгованості.

Вимогу позивача відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5961, 90 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Приватним акціонерним товариством «СОЛДІ І КО»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлмар-Україна»(03127, м. Київ, пр-кт. 40-річчя Жовтня, буд. 100/2; ідентифікаційний код 34424330) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2; ідентифікаційний код 23162981) заборгованість у розмірі 5961 (п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят одна) грн. 90 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяА.М. Івченко Дата підписання рішення 22.04.2011