Рішення № 15110566, 19.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/285-30/3319.04.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Рокитянський спецкар'єр» До Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»

Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія

«Автомобільні дороги України»

Про стягнення 663591,89 грн.

За участю Прокуратури з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів

на транспорті Київської області

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Самойленко О.В. –представник за довіреністю № 05/01-01

від 05.01.11.;

Семиріч Д.В. –представник за довіреністю № 18/01-01

від 18.01.10.

Від відповідача Середа Ю.В. –представник за довіреністю № 42д від 09.02.11.

Від прокуратури не з’явився

Рішення прийнято 19.04.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в зв’язку з оголошеними в судовому засіданні перервами з 29.03.11. по 12.04.11., з 12.04.11. по 14.04.11., з 14.04.11. по 19.04.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На новий розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Рокитнянський спецкар’єр” до Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в частині стягнення з відповідача на користь позивача 397729,20 грн. - пені, нарахованих на суму простроченого грошового зобов’язання з оплати вартості поставленого товару за Договором № 11/03 від 15.03.06., присуджених до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 6/416 від 13.07.09.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.09. у справі № 6/499, яким стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на користь Відкритого акціонерного товариства “Рокитнянський спецкар’єр” відповідача 2150046,72 грн. боргу за поставлений товар, 73861,60 грн. збитків від інфляції, 15534,10 грн. 3 % річних, 124272,89 грн. пені, 23637,15 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, станом на день подання цього позову не виконано, основна заборгованість в повному обсязі не погашена, внаслідок позивачем здійснено нарахування пені за подальші періоди, виходячи з розміру основної заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.10. у справі № 46/285 (суддя Омельченко Л.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на користь Відкритого акціонерного товариства “Рокитнянський спецкар’єр” 209313,52 грн. - збитків від інфляції, 56549,17 грн. - 3 % річних, 2658,63 грн. - державного мита та 94,55 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.10. у справі № 46/285 рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.10. у справі № 46/285 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.11. у справі № 46/285 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.10. у справі № 46/285 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.10. у справі № 46/285 в частині відмови в позові про стягнення пені скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Справу № 46/285 передано на новий розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.11. суддею Ващенко Т.М. прийнято справу № 46/285 до свого провадження та присвоєно їй номер «№ 46/285-30/33», розгляд справи призначено на 03.03.11. о 11-20.

Представник позивача в судове засідання 03.03.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 17.02.11. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник прокуратури в судове засідання 13.03.11. не з’явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 46/285-30/33 відкладено на 29.03.11. о 10-20.

В судовому засіданні 29.03.11. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано письмові пояснення, відповідно до яких Відкрите акціонерне товариство “Рокитнянський спецкар’єр” просить суд стягнути з відповідача на свою користь 123579,59 грн. пені.

Представник прокуратури в судове засідання 29.03.11. не з’явився.

В судовому засіданні 29.03.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 12.04.11. о 11-40.

В судовому засіданні 12.04.11. представником відповідача було подано письмові пояснення, відповідно до яких Дочірнє підприємство “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені внаслідок пропущення строку звернення до суду в цій частині.

Представник прокуратури в судове засідання 12.04.11. не з’явився.

В судовому засіданні 12.04.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 14.04.11. о 09-20.

В судовому засіданні 14.04.11. представником позивача було подано уточнений розрахунок суми пені, відповідно до якого загальна сума пені, нарахована відповідачеві за прострочення проведення оплати товару становить 70363,12 грн.

Представник прокуратури в судове засідання 14.04.11. не з’явився.

В судовому засіданні 14.04.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 19.04.11. о 14-20.

19.04.11. представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано додаткові письмові пояснення по справі, відповідно до яких Дочірнє підприємство “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені внаслідок пропущення строку звернення до суду в цій частині.

В судовому засіданні 19.04.11. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Відкрите акціонерне товариство “Рокитнянський спецкар’єр” просить суд стягнути з відповідача на свою користь 70363,12 грн. пені

Представник прокуратури в судове засідання 19.04.11. не з’явився.

В судовому засіданні 19.04.11. представником позивача підтримано свої уточнені позовні вимоги.

В судовому засіданні 19.04.11. представник відповідача проти позову заперечує.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 46/285-30/33.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.06. між Відкритим акціонерним товариством “Рокитнянський спецкар’єр” (Постачальник) та Дочірнім підприємством “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (Замовник) укладено Договір № 11/03, з умовами якого Постачальник зобов’язався передати Замовнику передбачену Договором продукцію, а останній зобов’язався прийняти її та оплатити на умовах даного Договору.

На підставі вказаного Договору у період з 07.11.08. по 31.03.09. Відкрите акціонерне товариство “Рокитнянський спецкар’єр” поставило відповідачеві, а останній прийняв товар (щебеневу продукцію) загальною вартістю 2150046,72 грн., але не оплатив його, у зв’язку з чим у Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” виникла заборгованість перед позивачем у вказаній сумі.

Відповідно до 3.7 Договору, розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування коштів, сума яких визначена у відповідних рахунках-фактурах, на рахунок позивача протягом 30 днів з моменту здійснення сторонами приймання-передачі продукції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.09. у справі № 6/416 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Рокитнянський спецкар’єр” до Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” позовні вимоги позивача були задоволенні шляхом стягнення з відповідача 2150046,72 грн. боргу за поставлений товар, 73861,60 грн. збитків від інфляції, 15534,10 грн. 3 % річних, 124272,89 грн. пені, 23637,15 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як слідує з матеріалів справи, стягнення з відповідача пені за вказаним рішенням мало місце з моменту прострочення відповідача по 15.05.09.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.09. рішення Господарського суду міста Києва у справі № 6/416 було частково змінено, а саме: шляхом часткового задоволення вимог про стягнення пені до 50000,00 грн.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.09. у справі № 6/499 станом на день подання цього позову не виконано, основна заборгованість не погашена, тому позивачем здійснено нарахування пені, виходячи з розміру основної заборгованості.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 5.5 Договору поставки від 15.03.06. № 11/03 за порушення замовником строків оплати продукції постачальник має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, щодо якої мало місце прострочення строків оплати, за кожний день такого прострочення.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як визначено ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи № 46/285-30/33 (арк. 15 том 2), по судовій справі № 6/416 розрахунок пені позивачем було здійснено до 15.05.09. по кожній видатковій накладній, за якими поставлявся товар протягом листопада 2008 року –березня 2009 року.

Як вбачається з письмового розрахунку суми пені по даній справі, позивач визначає період стягнення з 25.06.09. по кожній видатковій накладній, по якій виникла заборгованість, в межах шестимісячного строку.

№Номер та дата видаткових накладнихЗагальний період стягнення пені, розрахований відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням вимог ст. 232 ГК УкраїниЗаявлений позивачем період стягнення пеніОстаточний період, за який пеня підлягає стягненню з врахуванням шестимісячного строку, періоду стягнення пені по судовій справі № 6/416

1.№ РН-0007396 від 26.11.08. 27.12.08.-27.06.09.25.06.09.-26.06.09.25.06.09.-26.06.09.

2.№ РН-0007418 від 28.11.08.29.12.08.-29.06.09.25.06.09.-28.06.09.25.06.09.-28.06.09.

3.№ РН-0007424 від 29.11.08.30.12.08.-30.06.09.25.06.09.-29.06.09.25.06.09.-29.06.09.

4.№ РН-0007477 від 12.12.08.12.01.09.-12.07.09.25.06.09.-12.07.09.25.06.09.-12.07.09.

5.№ РН-0007528, № РН-0007529, № РН-0007530 від 30.12.08.30.01.09.-30.07.09.25.06.09.-30.07.09.25.06.09.-30.07.09.

6.№ РН-0000002 від 06.01.09.06.02.09.-06.08.09.25.06.09.-06.08.09.25.06.09.-06.08.09.

7.№ РН-0000016 від 16.01.09.16.02.09.-16.08.09.25.06.09.-16.08.09.25.06.09.-16.08.09.

8.№ РН-0000023 від 19.01.09.19.02.09.-19.08.09.25.06.09.-19.08.09.25.06.09.-19.08.09.

9.№ РН-0000027, № РН-0000026, № РН-0000028 від 21.01.09.21.02.09.-21.08.09.25.06.09.-21.08.09.25.06.09.-21.08.09.

10.№ РН-0000043, № РН-0000052, № РН-0000053, № РН-0000054 від 30.01.09.02.03.09.-02.09.09.25.06.09.-30.08.09.25.06.09.-30.08.09.

11.№ РН-0000063, № РН-0000064 від 31.01.09.03.03.09.-03.09.09.25.06.09.-31.08.09.25.06.09.-31.08.09.

12.№ РН-0000075 від 06.02.09.09.03.09.-09.09.09.25.06.09.-06.09.09.25.06.09.-06.09.09.

13.№ РН-0000117, № РН-000118 від 19.02.09.19.03.09.-19.09.09.25.06.09.-19.09.09.25.06.09.-19.09.09.

14.№ РН-0000147 від 25.02.09.25.03.09.-25.09.09.25.06.09.-25.09.09.25.06.09.-25.09.09.

15.№ РН-0000157 від 27.02.09.27.03.09.-27.09.09.25.06.09.-27.09.09.25.06.09.-27.09.09.

16.№ РН-0000186, № РН-0000184 від 11.03.09.11.04.09.-11.10.09.25.06.09.-09.10.09.25.06.09.-09.10.09.

17.№ РН-000223 від 20.03.09.20.04.09.-20.10.09.25.06.09.-18.10.09.25.06.09.-18.10.09.

18.№ РН-0000245 від 25.03.09.25.04.09.-25.10.09.25.06.09.-23.10.09.25.06.09.-23.10.09.

19.№ РН-0000281, № РН-0000282, № РН-0000285, № РН-0000289 від 31.03.09.01.05.09.-01.11.09.25.06.09.-28.10.09.25.06.09.-28.10.09. Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що позивачем розрахунок пені здійснено в межах шестимісячного строку з урахуванням періоду стягнення пені по судовій справі № 6/416, виходячи з помісячних заборгованостей відповідно до кожної видаткової накладної, за якими поставлявся товар протягом листопада 2008 року –березня 2009 року.

Щодо посилання відповідача в своїх письмових поясненнях на пропущення позивачем строку звернення до суду в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” пені та на те, що Відкритим акціонерним товариством “Рокитнянський спецкар’єр” позовна заява до Господарського суду міста Києва мала бути подана не пізніше 30.04.10., та обгрунтовує зазначене посиланням на норми ст. 258 ЦК України, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки.

Разом з тим, треба мати на увазі, що вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) за своїм характером є додатковими (похідними) вимогами щодо певного основного зобов'язання. Додатковими вимогами є вимоги, що забезпечують або обумовлюють виконання основного зобов'язання, які встановлені законом або договором. У випадку, якщо неустойкою (штрафом, пенею) забезпечується виконання зобов'язання, на яке розповсюджується загальна позовна давність, право на таке стягнення втрачається лише зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином, скорочена позовна давність стосовно неустойки (штрафу, пені) фактично означає можливість стягнення неустойки (штрафу, пені) за один рік, за умови, якщо не сплив строк позовної давності щодо основної вимоги

Норма ст. 266 Цивільного кодексу України встановлює, що строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог (стягнення неустойки та інші), які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно із спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином, право на стягнення неустойки (штрафу, пені) припиняється разом з вимогою, якою забезпечене таке стягнення. Іншими словами, виходячи із згаданої вище норми, з урахуванням норми п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню у межах трирічного строку позовної давності за період фактичного невиконання зобов'язання, але не більше ніж за один рік.

Позов до Господарського суду міста Києва Відкритим акціонерним товариством “Рокитнянський спецкар’єр” було подано 25.06.10., в той же час, як вже зазначалося вище, розрахунок пені позивачем здійснено в межах шестимісячного строку в перод з 25.06.09., з урахуванням періоду стягнення пені по судовій справі № 6/416, виходячи з помісячних заборгованостей відповідно до кожної видаткової накладної, за якими поставлявся товар протягом листопада 2008 року – березня 2009 року, в межах трирічного строку позовної давності, та не більше ніж за один рік.

Таким чином, позивачем не порушено вимоги ст. 258 ЦК України, як на те посилається відповідач в обгрунтування своїх заперечень.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення пені нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 70363,12 грн. пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Рокитянський спецкар'єр» в частині стягнення пені задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А, код ЄДРПОУ 33096517) на користь Відкритого акціонерного товариства «Рокитянський спецкар'єр»(09600, Київська область, Рокитнянський район, смт Рокитне, вул. Білоцерківська, 1, код ЄДРПОУ 05408680) 70363 (сімдесят тисяч триста шістдесят три) грн. 12 коп. - пені, 703 (сімсот три) грн. 63 коп. –державного мита та 41 (сорок одна) грн. 75 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя           Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 26.04.11.