Рішення № 15110558, 26.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/6426.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сервіс»

До Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА»

Про стягнення 3043135,12грн.

Суддя Палій В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1- предст. (дов. від 22.02.2011р.)

Від відповідачаОСОБА_2- предст. (дов. від 19.03.2011р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача 3043135,12грн., а саме, 2968000,00р. - безпідставно набутих коштів, 8050,19грн.- 3% річних за користування чужими грошовими коштами, 67084,93грн. завданих збитків (втрат позивача за кредитним договором).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.03.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/64 позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 22.03.2011р.

У судовому засіданні 22.03.2011р. представник відповідача звернувся до суду із вимогою про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначаючи, що отримані відповідачем кошти у розмірі 2968000,00грн, які перераховані на підставі виставленого відповідачем рахунку, отримані на виконання умов договору №11/18 поставки нафтопродуктів від 10.01.2011р., який укладений між сторонами спору, відповідно, такі кошти не є безпідставно одержаними відповідачем. Крім того, на підставі умов вказаного договору та додаткової угоди №1 від 20.01.2011р. до договору, відповідач передав позивачу бензин марки А-95 Євро на суму 2968000,00грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними. Щодо вимоги позивача про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, то договором, який укладений між сторонами спору не передбачено розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами. Щодо вимоги про відшкодування завданих збитків, то відповідач вказує, що важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Відповідач зобовязаний був здійснити поставку нафтопродуктів та здійснив її, відповідно, протиправна поведінка з боку відповідача відсутня.

Представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі №20/64 до вирішення кримінальної справи №012011100010, порушеної за ознаками складу злочину, який передбачений ч. 2 ст. 15 та ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки у межах кримінальної справи встановлюються обставини щодо подання директором позивача заявок про відвантаження бензину, видачу довіреності, узгодження позивачем цін та умов поставки нафтопродуктів.

Клопотання судом не задоволено, оскільки наведені відповідачем обставини можуть бути встановлені господарським судом самостійно та входять до предмету доказування у межах справи №20/64.

Представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про витребування у позивача платіжного доручення на сплату процентів за користування кредитом за Кредитним договором №010/06/0056 від 03.03.2010р. за період з 21.01.2011р. по 22.02.2011р.; витребування від Донецької обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»письмового підтвердження щодо розміру процентної ставки за користування кредитом за Кредитним договором №010/06/0056 від 03.03.2010р.

Клопотання задоволено судом частково, а саме, як платіжне доручення, так і письмове підтвердження банку підлягає витребуванню у позивача.

З метою витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи 22.03.2011р. відкладено.

01.04.2011р. судом одержано заяву від позивача про уточнення позовних вимог, а саме, позивач просить суд стягнути з відповідача 2968000,00грн. безпідставно набутих коштів, 14148,82грн. -3% річних, 25165,40грн. завданих збитків. До заяви додано письмову довідку Донецької обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»про сплачені позивачем проценти за Кредитним договором №010/06/0056 від 03.03.2010р.

05.04.2011р. судом одержано клопотання від позивача про відкладення розгляду справи, у звязку з хворобою представника позивача, який ознайомлений із матеріалами справи та уповноважений позивачем на ведення даної справи.

У судовому засіданні 05.04.2011р. представник відповідача надав суду копію довіреності №000002 від 19.01.2011р., яка видана ОСОБА_3 на одержання переліку цінностей бензину А-95 Євро у кількості 1200тон. При цьому, представник відповідача зазначив, що оригінал вказаної довіреності вилучений у відповідача для дослідження у межах кримінальної справи.

Також, представник відповідача надав суду письмове підтвердження за підписом Заступника Генерального директора відповідача про те, що на рахунок відповідача надійшли кошти у розмірі 2968000,00грн. за договором поставки №11/18 від 10.01.2011р.

Надані представником відповідача документи долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.04.2011р. судом задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

За наведених обставин та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 05.04.2011р. відкладено.

15.04.2011р. від позивача одержано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач змінив підставу позову, а саме, просить суд стягнути з відповідача 2968000,00грн. попередньої оплати, здійсненої на виконання умов договору №11/18 поставки нафтопродуктів від 10.01.2011р., 17564,05грн. -3% річних, 41555,00грн. збитків від інфляції, 25165,40грн. завданих збитків.

У судовому засіданні 19.04.2011р. заява про уточнення позовних вимог (зміну підстави позову), подана позивачем до початку розгляду справи по суті, прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 19.04.2011р. судом оголошено перерву до 26.04.2011р. для надання відповідачу можливості ознайомитись із заявою позивача про уточнення позовних вимог.

22.04.2011р. судом одержано клопотання від відповідача про відмову позивачу у розгляді заяви про уточнення позовних вимог від 15.04.2011р. в частині стягнення збитків від інфляції, оскільки предмет позову може бути змінений до початку розгляду справи по суті, а станом на 22.04.2011р. проведено три судові засідання та справа розглядається судом по суті.

У судовому засіданні 26.04.2011р. представником відповідача заявлено клопотання про витребування у позивача письмових доказів ухилення відповідача від укладення угоди на поставку дизельного палива, оскільки позивач у позові вказує на наведені обставини, проте, жодних доказів не надає.

У судовому засіданні 26.04.2011р. клопотання судом не задоволено, оскільки кожна сторона в підтвердження заявлених вимог та заперечень надає відповідні докази. Відповідно, саме позивач повинен надавати докази на підтвердження викладених у позові обставин. В обовязки суду не входить збирання докази замість сторін, з метою підтвердження заявлених вимог та заперечень проти позову.

Представником відповідача заявлено клопотання про витребування у позивача банківської довідки про рух грошових коштів на поточному рахунку позивача з 21.01.2011р. по 22.02.2011р., з метою встановлення факту виникнення збитків у вигляді сплати відсотків за Кредитним договором, у звязку з неповерненням коштів відповідачем.

Клопотання судом не задоволено, оскільки у матеріалах справи міститься довідка ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»від 31.03.2011р. на підтвердження сплати позивачем відсотків у загальній сумі 47599,52грн. на виконання умов Кредитного договору №010/06/0056 від 03.03.2010р.

У судовому засіданні 26.04.2011р. після закінчення розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторони повідомлені про дату складення повного рішення 27.04.2011р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2011р. між Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «М-Сервіс», як покупцем, укладено договір №11/18 поставки нафтопродуктів, відповідно до умов якого постачальник зобовязаний поставити нафтопродукти у власність покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.1 договору, асортимент, кількість, ціна та умови поставки товару погоджуються сторонами у Додаткових угодах, які є невідємною частиною даного договору.

Як вбачається із п. 1.5 договору, поставка товару може здійснюватись на наступних базових умовах (правила «Інкотермс»в редакції 2000р.):

-при відвантаженні залізничним транспортом «СРТ станція призначення»;

-при відвантаженні автомобільним транспортом, який наданий постачальником, «СРТ місце призначення»;

-при відвантаженні автомобільним транспортом, який надається покупцем, «FCA назва місця».

Відповідно до п. 4.1 договору покупець зобовязаний оплатити вартість товару на умовах 100% передоплати.

Підставою для оплати є даний договір і додаткові угоди, а також, рахунок-фактура (п. 4.2).

Сторонами спору не заперечується, що додаткові угоди до договору №11/18 сторонами не підписувались.

Як вбачається із договору, а саме, п. 7.3, при виконанні даного договору сторони допускають використання факсимільного, телеграфного звязку, а також електронної пошти. Документи, передані за допомогою використання вказаного звязку, будуть мати юридичну силу у випадку наявності інформації про отримання таких документів і погодження із ними сторони, яка їх одержала.

Як вказує позивач, 19.01.2011р. ним одержано факсограмою рахунок-фактуру №KV-0000127 від 19.01.2011р. на оплату нафтопродуктів дизельного палива у кількості 400,000 тон, по ціні 6183,33грн., загальною сумою 2968000,00грн. з ПДВ. Рахунок дійсний до сплати -19.01.2011р. Підставою є договір №11/18 поставка (нафтопродукти). Склад відвантаження: склад ОНПЗ м. Одеса (зберігання). Одержувачем платежу у рахунку визначено ПП «ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА».

На підставі вказаного рахунку фактури 20.01.2011р. позивач перерахував на користь відповідача 2968000,00грн. Призначення платежу: «оплата за ДТ с-но сч. №127 от 19.01.2011 с-но дог. №11/18 от 10.01.2011р.».

Відповідно до п. 2.1.1 договору постачальник зобовязаний відвантажити товар на підстави письмової заявки покупця.

Матеріали справи не містять заперечення постачальника проти одержання заявки від покупця на поставу дизельного палива.

Згідно з п. 2.3 договору, товар підлягає поставці після підписання сторонами додаткових угод по кожній партії товару, де в обовязком порядку зазначаються: ціна товару, умови його поставки і оплати.

Відповідно до п. 2.4 договору, товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем по кількості та якості у відповідності до умов договору та Додаткових угод до нього, а також згідно паспорту якості, який виданий виробником. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі постачальником товару вантажовідправнику або вантажоперевізнику покупця, або покупцю в залежності від базису поставки товару, який закріплений у відповідній Додатковій угоді до даного договору і підтверджується відповідною відміткою на залізничній або товарно-транспортній накладній.

Як зазначає позивач, дизельне паливо відповідачем поставлено не було.

За наведених обставин, позивач, на підставі ст. 693 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 2968000,00грн.- суму здійсненої передоплати за дизельне паливо, 17564,05грн. -3% річних, 41555,00грн. збитків від інфляції, 25165,40грн. завданих збитків.

Відповідач надав суду єдиний відзив як на первісно заявлені позовні вимоги, так і на уточнені позовні вимоги, відповідно до якого відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначаючи, що отримані відповідачем кошти у розмірі 2968000,00грн, які перераховані на підставі виставленого відповідачем рахунку, отримані на виконання умов договору №11/18 поставки нафтопродуктів від 10.01.2011р., який укладений між сторонами спору, відповідно, такі кошти не є безпідставно одержаними відповідачем. Крім того, на підставі умов вказаного договору та додаткової угоди №1 від 20.01.2011р. до договору, відповідач передав позивачу бензин марки А-95 Євро на суму 2968000,00грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними. Щодо вимоги позивача про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, то договором, який укладений між сторонами спору не передбачено розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами. Щодо вимоги про відшкодування завданих збитків, то відповідач вказує, що важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Відповідач зобовязаний був здійснити поставку нафтопродуктів та здійснив її, відповідно, протиправна поведінка з боку відповідача відсутня. У клопотанні від 22.04.2011р. відповідач просить суд відмовити позивачу у розгляді заяви про уточнення позовних вимог від 15.04.2011р. в частині стягнення збитків від інфляції, оскільки предмет позову може бути змінений до початку розгляду справи по суті, а станом на 22.04.2011р. проведено три судові засідання та справа розглядається судом по суті.

Спір у даній справі пов'язаний з виконанням відповідачем своїх обовязків за договором №11/18 від 10.01.2011р. в частині поставки товару дизельного палива.

Відповідно до п. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 2 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, Додаткові угоди до договору із визначеними асортиментом товару, кількістю, ціною, умовами поставки між сторонами спору не укладались.

Проте, як вбачається із рахунку - фактури №KV-0000127 від 19.01.2011р., який одержаний позивачем факсограмою у відповідності до п. 7.3 договору, у рахунку визначено асортимент товару дизельне паливо, його кількість 400,000тон, ціну -6183,33грн. (загальна сума 2968000,00грн. з ПДВ), умови поставки склад ОНПЗ м. Одеса (зберігання).

Такий рахунок, у відповідності до умов договору має юридичну силу, оскільки одержаний покупцем та погоджений останнім, шляхом вчинення платежу 20.01.2011р. на користь відповідача суму 2968000,00грн. з ПДВ із призначенням платежу: «оплата за ДТ с-но сч. №127 от 19.01.2011 с-но дог. №11/18 от 10.01.2011р.».

Що стосується рахунку - фактури №KV-0000127 від 19.01.2011р. на бензин А-95 Євро, примірник якого наданий відповідачем, то, суд приходить до висновку, що такий рахунок не має юридичної сили, оскільки відсутні як докази його передачі позивачу за допомогою факсимільного звязку, так і докази його одержання позивачем та згоди останнього з таким рахунком.

Так як умови поставки дизельного палива були визначені у рахунку-фактурі №KV-0000127 від 19.01.2011р., суд приходить до висновку, що такий товар підлягав поставці відповідачем. При цьому суд враховує, що кошти були перераховані позивачем саме за дизельне паливо та відповідач, після одержання коштів на власний рахунок, мав можливість та повинен був пересвідчитись про підстави зазначення саме вказаного призначення платежу (за ДТ), а не призначення - про оплату бензину А-95 Євро.

Щодо посилання відповідача на факт поставки позивачу бензину А-95 Євро в кількості 265 тон на суму 2968000,00грн. на виконання умов договору №11/18 поставки нафтопродуктів, то суд зазначає, що поставка бензину А-95 Євро не є предметом даного спору та відповідач не позбавлений права ініціювати окремий судових процес, у якому і буде досліджуватись факт поставки бензину А-95 Євро, його одержання покупцем та оплати останнім.

Враховуючи наведене, суд визнає обґрунтованою позовну вимогу про стягнення з відповідача 2968000,00грн.- суму здійсненої передоплати за дизельне паливо.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 17564,05грн. -3% річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач у запереченні проти позову зазначає про те, що у відповідача перед позивачем не було грошового зобовязання, відповідно, підстави для стягнення 3% річних відсутні.

Проте, суд зазначає, що 27.01.2011р. на адресу відповідача було направлено вимогу від 26.01.2011р. про повернення коштів у розмірі 2968000,00грн., яка, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення одержана працівником відповідача 31.01.2011р.

Таким чином, після одержання вказаної вимоги у відповідача перед позивачем виникло грошове зобовязання про повернення 2968000,00грн.

Відповідно до п.2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням наведеної норми закону, відповідач повинен був протягом семи днів з дня предявлення вимоги про повернення коштів, повернути суму у розмірі 2968000,00грн. позивачу.

Оскільки вказане грошове зобовязання у передбачені строки виконано не було, нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання є обґрунтованим за період з 08.02.2011р. по 15.04.2011р. (через 7 днів з дня одержання вимоги покупця). Відповідно до розрахунку суду сума 3% річних складає 16344,33грн. (2968000,00грн. х 3% :365 х 67 = 16344,33грн.).

Також, суд визнає обґрунтованим нарахування збитків від інфляції на суму основного боргу, відповідно до розрахунку позивача у розмірі 41555,00грн. (з урахуванням того, що згідно з розрахунком суду за період з 08.02.2011р. по 15.04.2011р. збитки від інфляції складають 68264,00грн., проте, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог та задовольняє зазначену позовну вимогу відповідно до розрахунку позивача).

Посилання відповідача на те, що заява про зміну предмету позову в частині вимоги про стягнення збитків від інфляції подана позивачем після початку розгляду судом справи по суті суд відхиляє, оскільки станом на 15.04.2011р. розгляд справи по суті не розпочався (у звязку з неодноразовим відкладенням розгляду справи до початку розгляду справи по суті).

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 25165,40грн. завданих збитків, а саме, сплачених позивачем відсотків за користування кредитними коштами на підставі Кредитного договору №010/06/0056 від 03.03.2010р., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідальність за порушення зобовязання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного звязку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Лише за наявності зазначених чотирьох умов настає відповідальність за порушення зобовязання.

У п. 1 розяснення президії ВАСУ від 01.04.1994р. №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди»зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен зясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обовязок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобовязання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобовязання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Позивач обґрунтовує зазначену вимогу, як збитки, понесені позивачем, у звязку з оплатою відсотків за користування кредитними коштами, що одержані на підставі Кредитного договору №010/06/0056 від 03.03.2010р. Проте, умови договору №11/18 поставки нафтопродуктів не містять жодного послання на те, що для здійснення оплати за нафтопродукти позивачем будуть залучатись кредитні кошти із сплатою відсотків. Таким чином, факт наявності таких витрат та їх розмір не знаходяться в необхідному звязку із заборгованістю, яка заявлена позивачем до стягнення.

За наведених обставин, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими у частині та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА» (м. Київ, вул. Комінтерну, 14, літ «А», код ЄДРПОУ 30603572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сервіс»(Донецька область, Калінінський район, вул. Сеченова, 44, код ЄДРПОУ 25110706) 2968000,00грн. основного боргу, 16344,33грн. -3% річних, 41555,00грн. збитків від інфляції, 25 279,57грн. - державного мита, 233,96грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його підписання.

Суддя В.В. Палій

Повне рішення складено 27.04.2011р.