Рішення № 15110423, 16.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/3616.04.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Київської філії "Сіті" До1) Закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

2) Головного управління Державної фельд'єгерської служби України

Простягнення 6 951,89 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивачаМалюська Д. Л. предст. (дов. №804-1/14 від 26.03.2010 р.)

Від відповідачів1) Єлтунова Ю.В. предст. (дов. № 8 від 01.01.2010 р.)

2) Шевченко В.Г. предст. (дов. №188 від 29.01.2010 р.)

Єщенко О.А. предст. (дов. № 187 від 29.01.2010 р.)

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Київської філії "Сіті" (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (далі відповідач 1) та Головного управління Державної фельд'єгерської служби України (далі відповідач 2) про стягнення 6 951,89 грн., а саме, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 страхове відшкодування в розмірі 4 399 грн. в порядку регресу, а також 400,31 грн. пені, 230, 95 грн. 3 % річних, 1 205,33 грн. збитків від інфляції, а всього 6 235,59 грн. З відповідача 2 позивач просить суд стягнути згідно вимог ст. 1194 ЦК України 510 грн. (франшиза), а також 29,33 грн. 3 % річних, 176,97 грн. збитків від інфляції, а всього 716,30 грн.

Ухвалою суду від 17.12.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/36 та призначено розгляд справи на 03.02.2010 р.

Відповідач 1 відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 03.02.2010 р. не направив, про причини незявлення представника відповідача 1 суд не повідомлено.

Представник відповідача 2 надав в судовому засіданні 03.02.2010 р. Заперечення на позов, відповідно до якого позов у частині нарахування до суми франшизи ще трьох процентів річних у розмірі 29,33 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 176,97 грн., витрат на сплату державного мита у розмірі 10,51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 24,31 грн. вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки факт прострочення виконання боржником обов'язку не мав місця з підстав, викладених у Запереченні.

Розгляд справи ухвалою суду від 03.02.2010 р. відкладено на 05.03.2010 р. в звязку з незявленням в судове засідання представника відповідача 1 та неподанням витребуваних доказів.

В судовому засіданні 05.03.2010 р. представники сторін подали спільну заяву про продовження терміну розгляду справи № 12/36 на більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 05.03.2010 р. представник позивача подав письмове клопотання про витребування додаткових доказів, а саме від Шевченківського районного суду міста Києва матеріали адміністративної справи № 3-2258507 про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 05.03.2010 р. відкладено розгляд справи на 16.04.2010 р., надіслано запит до Шевченківського районного суду міста Києва з проханням надати Господарському суду міста Києва матеріали адміністративної справи № 3-2258507 про притягнення гр. ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні 16.04.2010 р. представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути відповідача 1 на користь позивача 3780,21 грн., (2 491,90 грн. - основного боргу, 226,76 грн. - пені, 161,97 грн. 3% річних та 899,58 грн. збитків від інфляції)., стягнути з відповідача 2 на користь позивача 3 127,07 грн. (2 077,10 грн. - основного боргу, 140,20 грн. 3% річних та 909,77 грн. збитків від інфляції).

В судовому засіданні 16.04.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2006 р. між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" було укладено договір добровільного страхування автотранспорту, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом № 19-3370393 (далі - Договір).

Згідно з Договором було застраховано автомобіль Мерседес-Бенц Е 500, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (далі - автомобіль Мерседес). Страхування проводилось відповідно до Правил добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/ № 19-1, зареєстрованих Міністерством фінансів України за реєстраційним номером № 0650744 (далі - Правила страхування).

Згідно з рішенням зборів акціонерів ВАТ УСК "Гарант-АВТО" від 04 грудня 2006 р., ВАТ УСК "Гарант-АВТО" було перейменовано у Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", а Київську дирекцію страхування "Гарант-АВТО-Сіті" - у Київську філію "Сіті". Зазначені обставини підтверджуються витягом із Статуту ВАТ "УСК "Дженералі Гарант", Свідоцтвом про державну реєстрацію позивача, довідками з ЄДРПОУ та Положенням про Київську філію "Сіті" ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" (наявні в матеріалах справи).

26.05.2007 року у місті Києві, на вулиці Малій Житомирській, відбулося зіткнення двох автомобілів: зазначеного вище автомобіля Мерседес та автомобіля Шкода, реєстраційний номерний знак II 2304, під керуванням ОСОБА_1. (власник автомобіля Шкода відповідач 2). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Мерседес був пошкоджений. Пошкодження автомобіля Мерседес підтверджується відповідною довідкою ДАІ (копія наявна в матеріалах справи).

Зіткнення відбулося в результаті порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України. Зазначена обставина підтверджується постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2007р. та довідкою ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 17 червня 2007р. (копії в матеріалах справи).

Для визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Мерседес, Експертний центр "Експерт-Сервіс Авто" провів автотоварознавче дослідження. Згідно з Висновком № 633 спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження матеріальний збиток складає 6 665,51 грн. (копія в матеріалах справи).

Фактична вартість ремонту автомобіля Мерседес склала 4 569 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000901 від 21 червня 2007 р. (копія в матеріалах справи)

Відповідно до п.7.1.4 Правил страхування страховик (ВАТ "УСК "Дженералі Гарант") зобов'язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику (ОСОБА_2.) у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування. Пункт 2.2.1 Правил страхування передбачає, що страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т.ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п.п.9.1, 9.14.1, 9.26.2 Правил страхування при пошкодженні транспортного засобу до складу страхового відшкодування (збитків, що компенсуються страхувальнику) входять витрати на проведення необхідних відновлювальних робіт та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

На виконання наведених вище положень Правил страхування, ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" оплатило вартість ремонту автомобіля Мерседес у розмірі 4 569 грн. (копія платіжного доручення № 2085 додана). Крім того, ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" оплатило вартість автотоварознавчого дослідження у розмірі 340 грн. (копія платіжного доручення № 2014 від 04 липня 2007 р. додана).

Загальна сума витрат ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" на виплату страхового відшкодування склала 4 909 грн. (4 569,00 грн. - вартість ремонту, 340,00 грн. - вартість автотоварознавчого дослідження).

Отже, до ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача 2 компенсації шкоди, завданої власнику автомобіля Мерседес внаслідок ДТП.

14.12.2007 p. позивач направив відповідачеві 2 претензію № 09/12/07 про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП, яка була отримана адресатом 20.12.2007 р. (копія претензії та копія відповідного повідомлення про вручення рекомендованого листа додаються).

Листом від 27.12.2007 р. № 1793 відповідач 2 повідомив, що його цивільно-правова відповідальність застрахована відповідачем 1 відповідно до полісу № ВА/9536333 (копії листа та полісу залучені до матеріалів).

Згідно з полісом № ВА/9536333 розмір франшизи (тобто суми, на яку згідно з ч. 2 п.12.1. ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" завжди зменшується розмір страхового відшкодування і яку відповідно до ст.1194 ЦК України зобов'язаний сплатити відповідач 2) складає 510 гривень.

Керуючись ч. 4 ст. 22 ГПК України, в судовому засіданні 16.04.2010 р. представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 1 на користь позивача 3 780,21 грн., (2 491,90 грн. - основного боргу, 226,76 грн. - пені, 161,97 грн. 3% річних та 899,58 грн. збитків від інфляції)., стягнути з відповідача 2 на користь позивача 3 127,07 грн. (2 077,10 грн. (510,00 грн. франшиза, 1567,10 грн. - сума шкоди, повязаної із втратою товарного вигляду автомобіля) - основного боргу, 140,20 грн. 3% річних та 909,77 грн. збитків від інфляції).

Крім суми основного боргу, позивач ставить вимоги про стягнення відповідача 1 на користь позивача 226,76 грн. - пені, 161,97 грн. 3% річних та 899,58 грн. збитків від інфляції та просить суд стягнути з відповідача 2 на користь позивача 140,20 грн. 3% річних та 909,77 грн. збитків від інфляції.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стаття 993 ЦК України визначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічна норма міститься і у ст. 27 Закону України "Про страхування".

Отже, позивач обґрунтовано заявив позовні вимоги про стягнення грошових коштів в порядку регресу на підставі вищенаведених норм законодавства.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 суми страхового відшкодування в розмірі 2 491,90 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно стягнення з відповідача 2 на користь позивача суми шкоди, повязаної із втратою товарного вигляду автомобіля у в сумі 1567,10 грн., слід зазначити наступне: ч. 1 ст. 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, визначено, що величина втрати товарної вартості дорожнього транспортного засобу - це умовна величина зниження ринкової вартості дорожнього транспортного засобу, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, у порівнянні з ринковою вартістю подібного непошкодженого дорожньо-транспортного засобу.

Відповідно до пп. 8.5.1, 8.5.2 вказаної Методики величина втрати товарної вартості характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження дорожньо-транспортного засобу і відповідного ремонту внаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також внаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту запасних частин, які перебували в ужитку чи в ремонті. Величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів дорожньо-транспортних засобів.

Як зазначено в п. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана, зокрема майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд прийшов до висновку про те, що заявлена позивачем до стягнення сума, що являється величиною втрати товарної вартості автомобіля, є деліктною (позадоговірною) відповідальністю відповідача 2 за завдану майнову шкоду, а сплата вартості відновлювального ремонту автомобіля страховою компанією не виключає обов'язку винної особи відшкодувати завдану нею шкоду в повному обсязі, в тому числі і відшкодувати збитки, пов'язані з втратою товарної вартості пошкодженого автомобіля.

Враховуючи, що наявність всіх елементів цивільного правопорушення підтверджена фактичними обставинами справи, суд задовольняє позов в частині стягнення з відповідача 2 суми шкоди, повязаної із втратою товарного вигляду автомобіля у в сумі 1567,10 грн.

Стосовно стягнення з відповідача 2 франшизи в розмірі 510,00 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне: відповідно до ст. 12 Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 2 франшизи в сумі 510,00 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 226,76 грн. пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

В той же час ст. 547 ЦК України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 231 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи вищенаведені норми, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення пені, оскільки сторонами у справі не було досягнуто письмової згоди про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобовязань.

Стосовно стягнення з відповідача 1 на користь позивача 161,97 грн. 3% річних та стягнення з відповідача 2 на користь позивача 140,20 грн. 3% річних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне: відповідно до Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р.)") п. 1.10. Проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються:

платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

платіж за використання коштів, залучених у депозит;

платіж за придбання товарів у розстрочку.

Оскільки ні страхове відшкодування, ні франшиза, ні сума шкоди, повязаної із втратою товарного вигляду автомобіля не наявне в переліку, включення до процентів, то за таких обставин суд відмовляє позивачеві в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення з відповідача 1 161,97 грн. 3% річних та стягнення з відповідача 2 на користь позивача 140,20 грн. 3% річних.

Стосовно стягнення з відповідача 1 на користь позивача 899,58 грн. збитків від інфляції та стягнення з відповідача-2 на користь позивача 909,77 грн. збитків від інфляції, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України п. 1 боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Страхове відшкодування, франшиза та сума шкоди, повязаної із втратою товарного вигляду автомобіля не є простроченням грошового зобовязання, а тому не підлягає стягненню відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, тому, суд прийшов до висновку про відмову позивачу в частині стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 збитків від інфляції.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача 1 та відповідача 2, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача 1 та відповідача 2.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712, р/р 2650001004925 в АТ «Укрексімбанк»МФО 322313) на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Київської філії «Сіті»(01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 35, п/р 26509014035172 у філії АТ «Укрексімбанк»м. Київ, МФО 380333, ЄДРПОУ 24580961) 2491 (дві тисячі чотириста девяносто одна) грн. 90 коп. основного боргу, 52 (пятдесят дві ) грн. 00 коп. - державного мита, 115 ( сто п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з Головного управління Державної фельд'єгерської служби України (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 19, код ЄДРПОУ 14292513, р/р 35221001000091 в Державному казначействі України, МФО 820172 на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Київської філії «Сіті»(01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 35, п/р 26509014035172 у філії АТ «Укрексімбанк»м. Київ, МФО 380333, ЄДРПОУ 24580961) 2077 (дві тисячі сімдесят сім) грн. 10 коп. основного боргу, 50 (пятдесят) грн. 00 коп. державного мита, 120 ( сто двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

СуддяЛ.В.Прокопенко

Дата підписання 21.05.2010 р.