Рішення № 15110333, 11.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.11 Справа № 22/5009/812/11

Суддя Ярешко О.В.

за позовом Концерну “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а)

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу “Хортиця” (69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 64, кв. 76)

про стягнення заборгованості за договором № 331 від 01.08.2002р. у розмірі 45408,91грн.

Суддя Ярешко О.В.

Представники:

від позивача: Гринь А.А., довіреність № 13/27 від 04.01.2011р.

від відповідача: Ломейко Т.В., довіреність б/н від 05.01.2011р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

18.02.2011р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району м. Запоріжжя з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу “Хортиця”, м. Запоріжжя про стягнення 45408,91 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію в гарячій воді.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.02.2011р. порушено провадження у справі № 22/5009/812/11, судове засідання призначено на 16.03.2011р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою від 16.03.2011р., з метою витребування доказів в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.04.2011р.

Позовні вимоги були обґрунтовані наступним. 01.08.2002р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 331 про постачання теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до п. 1.2. договору, позивач зобов’язався поставити відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені договором. Концерном «Міські теплові мережі»буди виконані всі умови договору, теплова енергія постачала відповідачу кожного місяця, починаючи з січня 2010р. і включно по листопад 2010р., відповідного до умов договору. На підставі п. 6.6. договору, відповідач зобов’язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію. Згідно п. 6.4. договору, підставою для розрахунків відповідача з позивачем є акт надання послуг, підписаний обома сторонами. В свою чергу відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконує свої зобов’язання по оплаті отриманої теплової енергії. За період з січня 2010р. по листопад 2010р. позивач поставив на адресу відповідача теплову енергію на загальну суму 157880,36 грн. Відповідачем зроблено оплату за спожиту теплову енергію на загальну суму 112471,45 грн. Таким чином, за відповідачем залишилась заборгованість у розмірі 45408,91 грн. На підставі вищенаведеного, позивач просив стягнути з відповідача 45408,91 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію в гарячій воді.

В судовому засіданні 11.04.2011р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій зазначено наступне. Після того, як відповідач 28.02.2011р. сплатив 743,10 грн., 24.02.2011р. 4509,10 грн., 31.03.2011р. 1162,05 грн. заборгованість відповідача зменшилась на 6414,25 грн. та складає 38994,66 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 38994,66 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію в гарячій воді.

Відповідач в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не заперечує проти існуючої заборгованості в сумі 38994,66 грн., яка виникла через заборгованість мешканців.

Судове засідання, за клопотанням сторін здійснювалось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 11.04.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2002р. Концерн “Міські теплові мережі” (надалі –Енергопостачальна організація) та Житлово-будівельний кооператив “Хортиця” (надалі - споживач) уклали договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 331 (надалі – договір).

Згідно умов договору, позивач взяв на себе зобов’язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3., а відповідач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання –протягом року.

У відповідності до п. п. 5.1., 5.4., 5.6. договору, облік споживання теплової енергії по опаленню та гарячому водопостачанню проводиться за приладами обліку.

Дата зняття споживачем показань приладів обліку –20 число поточного місяця; надання звіту позивачу –не пізніше 27 числа поточного місяця.

Споживач, що має прилади обліку, 3 рази на тиждень записує показання приладів обліку у журнал обліку і разом з звітом надає його в теплову інспекцію позивача.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу теплову енергію, в період з січня 2010р. по листопад 2010р. на загальну суму 157970,36 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами виконаних робіт за зазначений період, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 6.1., 6.2. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі в національній грошовій одиниці / гривні / відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно із п. п. 6.4, 6.6. договору, підставою для розрахунків споживача з Енергопостачальною організацією є акт надання послуг, підписаний обома сторонами.

Споживач зобов’язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідач в порушення умов договору, здійснив часткову оплату отриманої теплової енергії на суму 112561,45 грн.

Таким чином, залишок заборгованості складав 45408,91 грн.

У зв’язку з тим, що Житлово-будівельний кооператив “Хортиця” не виконав свої зобов’язання належним чином в повному обсязі, позивач 18.02.2011р. звернувся до господарського суду із позовом, за яким порушено провадження у даній справі.

Після порушення провадження у справі № 22/5009/812/11 заборгованість відповідача за договором за період з січня 2010 року по листопад 2010р. частково сплачена у розмірі 6414,25 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 6414,25 грн. слід припинити за відсутністю предмету спору.

На підставі вищенаведеного, залишок основного боргу відповідача перед позивачем складає 38994,66 грн., доказів сплати зазначеної суми відповідач не надав.

01.04.2011р. сторонами складено акт № 331 звірки взаємних розрахунків по договору № 331 від 01.08.2002р., який підписаний сторонами та яким сторони узгодили, що станом на 01.04.2011р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 38994,66 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст. ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198 (далі –Правила), які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обов’язковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).

Згідно з п. 4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” та п. 40 Правил встановлено, що споживач теплової енергії зобов’язаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 38994,66 грн., доказів оплати наявної заборгованості відповідачем не надано, стягненню підлягає сума основного боргу у розмірі 38994,66 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 610, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми 6 414 грн. 25 коп. основного боргу.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Хортиця” (69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 64, кв. 76, код ЄДРПОУ 24913107) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 38 994 (тридцять вісім тисяч дев’ятсот дев’яносто чотири) грн. 66 коп. основного боргу, 454 (чотириста п’ятдесят чотири) грн. 08 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 18.04.2011р.