Рішення № 15110257, 19.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.11 Справа № 13/5009/1196/11

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Запорізького державного медичного університету, м. Запоріжжя

до: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового об'єднання "Гранд", м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя

про стягнення 5 459 грн. ЗО коп.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: Ганчева О.С., дов. №01/1068 від 01.04.2011 р., Гуназа В.Г., дов. № 01/4120 від 27.12.2010 р.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: Савченко Ю.В., дов. № 01/278 від 29.11.2010 р.

Розглядається позовна заява Запорізького державного медичного університету, м. Запоріжжя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового об'єднання "Гранд", м. Запоріжжя 5 459 грн. 30 коп. заборгованість орендаря перед балансоутримувачем за період з 23.09.2009 р. по 01.07.2010 р., у тому числі 1 737 грн. 86 коп. експлуатаційних витрат; за комунальні послуги: 2 772 грн. 73 коп. за спожиту теплову енергію та 774 грн. 70 коп. за використану воду; 174 грн. 01 коп. пені за несвоєчасну оплату, на підставі додаткової угоди № 01.

19.04.2011 р. до початку розгляду справи представники позивача та третьої особи заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги та надав письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 6109 грн. 00 коп. основного боргу з орендної плати, 418 грн. 11 коп. пені, 615 грн. 50 коп. штрафу та просить стягнути 5285 грн. 29 коп. основного боргу по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, 174 грн. 01 коп. пені за несвоєчасну оплату.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не приймається судом, так як фактично це заява не про збільшення, а про зміну предмета. Позивач окрім стягнення витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, просить суд стягнути з відповідача 6109 грн. 00 коп. основного боргу з орендної плати, 418 грн. 11 коп. пені та 615 грн. 50 коп. штрафу.

Враховуючи викладене, заяву про збільшення розміру позовних вимог слід повернути позивачу без задоволення.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив та витребувані докази суду не надіслав, його представник у судове засідання 19.04.2011р. не з’явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, але проігнорував виклик до суду. Клопотання про розгляд справи без його участі не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Згідно роз’яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” –неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи –подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

          Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

          Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

          Представник третьої особи підтримав позовні вимоги позивача та надав письмові пояснення.

Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі представника відповідача, суд розглянувши матеріали справи та заслухавши представників позивача та третьої особи, суд,

В С Т А Н О В И В:

16.09.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового об’єднання “Гранд”, м. Запоріжжя (орендар) укладено договір № 2473/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького державного медичного університету .

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - не житлові приміщення, вбудовані в перший поверх учбового корпусу № 3 (Літера А-4; приміщення №№ 7, 8, 9, 10, 11) загальною площею 103,7 кв.м., які розміщені за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 24 відповідно до плану та експлікації приміщень з технічного паспорту будинку.

Орендоване майно перебуває на балансі Запорізького державного медичного університету.

Відповідно до п. 10.1 договору, його укладено строком на 2 роки 11 місяців.

Згідно з п. 5.10 договору № 2473/д орендар зобов’язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15-ти робочих днів з дати підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю та надати їх копії орендодавцю.

23.09.2009 р. між Запорізьким державним медичним університетом (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового об’єднання “Гранд” (орендар) укладено додаткову угоду № 01 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна тат надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до умов п. 10.6 договору № 2473/д його дія припинена достроково згідно з актом приймання-передачі від 01.07.2010 р.

Пунктом 3.1 додаткової угоди передбачено, що вона вступає в дію від дати її підписання та є чинною протягом дії договору № 2473/д від 16.09.2009 р.

Відповідно до п. 2.3 додаткової угоди термін оплати встановлений - не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 2.4 додаткової угоди передбачено, що підставою для оплати 3 рахунок, який орендодавець надає орендарю не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.

Згідно з п. 2.5 додаткової угоди орендар проводить оплату шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 3-х банківських днів від дати отримання відповідного рахунку.

Розрахунок витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна проводиться відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 р.

В порушення умов п.п. 2.3-2.5 додаткової угоди, орендар не виконав у повному обсязі своїх зобов’язань стосовно відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

На дату припинення дії договору № 2473/д, а саме на 01.07.2010 р. заборгованість орендаря перед балансоутримувачем складає 5459 грн. 30 коп. за період з 23.09.2009 р. по 01.07.2010 р., у тому числі 1737 грн. 86 коп. експлуатаційних витрат; за комунальні послуги: 2772 грн. 73 коп. за спожиту теплову енергію та 774 грн. 70 коп. за використану воду; 174 грн. 01 коп. пені за несвоєчасну оплату.

Розрахунок компенсаційних виплат за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі відношення орендованої площі до загальної площі учбового корпусу № 3, згідно з наданими актами № 200134 ТО Концерн «Міські теплові мережі».

Розрахунок компенсаційних виплат за спожиту холодну воду здійснюється згідно з наданими актами КП «Водоканал»№ 626/1.

Розглянувши розрахунок експлуатаційних витрат, компенсаційних виплат за спожиту теплову енергію, компенсаційних виплат за спожиту холодну воду, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

24.06.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість та рахунки № 712 від 20.09.2010 р., № 711 від 20.09.2010 р.

Відповідач рахунки не сплатив, претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 174 грн. 01 коп. пені за несвоєчасну оплату за додатковою угодою № 01.

Відповідно до п. 2.8 додаткової угоди 3 01 від 23.09.2009 р., у разі несвоєчасної оплати за цією угодою, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла на період такого прострочення.

Статтею ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

Відповідно до розрахунку суми пені, господарський суд дійшов висновку, що нарахування пені відповідає вимогам чинного законодавства та умовам додаткової угоди, тому задовольняється судом.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди та додатковою угодою до нього.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового об’єднання “Гранд”, м. Запоріжжя 5459 грн. 30 коп. заборгованість орендаря перед балансоутримувачем за період з 23.09.2009 р. по 01.07.2010 р., у тому числі 1737 грн. 86 коп. експлуатаційних витрат; за комунальні послуги: 2772 грн. 73 коп. за спожиту теплову енергію та 774 грн. 70 коп. за використану воду; 174 грн. 01 коп. пені за несвоєчасну оплату обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового об’єднання “Гранд” (69000, м. Запоріжжя, вул. патріотична, 56-А, кв. 25, код ЄДРПОУ 22156174, р/р 2600502820049 у АКБ «Правексбанк»м. Київ, МФО 321983) на користь Запорізького державного медичного університету (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26, код ЄДРПОУ 02010741, р/р 31250274210255 у ГУ ДКУ в Запорізькій області, МФО 813015) 1737 (одна тисяча сімсот тридцять сім тисяч) грн. 86 коп. експлуатаційних витрат, 2772 (дві тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 73 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 774 (сімсот сімдесят чотири) грн. 70 коп. заборгованості за використану воду, 174 (сто сімдесят чотири) грн. 01 коп. пені за несвоєчасну оплату, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Заяву про збільшення розміру позовних вимог повернути позивачу без задоволення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 19.04.2011р.

Суддя В.Г. Серкіз