Постанова № 15106905, 07.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5387/10/06770 Головуючий у 1-й інстанції: Іваненко Т.В. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Готельне господарство «Житомир»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 року КП «ГГ «Житомир»звернулося до суду з позовом у якому просило визнати нечинним та скасувати рішення ДПІ у м. Житомирі № 0005722302 від 02 липня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45622 грн. 58 коп.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що квитанція про оплату проживання в готелі «Львів»не може вважатися розрахунковим документом, оскільки не містить всіх обовязкових реквізитів.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Житомирі задовольнити, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Житомирі було проведено планову виїзну перевірку КП «ГГ «Житомир»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року, про що складено акт № 3735/23-1/05456822/0110 від 16 червня 2009 року.

Згідно висновків вказаного акту позивачем було порушено, зокрема, п.п. 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБ України № 637 від 15 грудня 2004 року (далі Положення).

У звязку з цим ДПІ у м. Житомирі було винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005722302 від 02 липня 2009 року, яким на КП «ГГ «Житомир»накладено штраф, передбачений ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки»(далі Указ Президента України), у розмірі 45622 грн. 58 коп.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням КП «ГГ «Житомир»звернулося до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що звіт про відрядження не є розрахунковою операцією, так як і не є розрахунковою операцією видача позивачем працівникам підприємства авансом коштів на відрядження. У звязку з цим судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що рахунки з готелів за надання послуг з розміщення та проживання працівників позивача є достатніми документами, які підтверджують фактичні витрати за надання цих послуг, їх отримання та оплату такою особою, а також підтверджують можливість віднесення цих витрат до складу валових витрат підприємства.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на помилковому розумінні суті порушення, за яке на позивача було накладено штрафні (фінансові) санкції.

При вирішенні даної справи суд першої інстанції досліджував питання можливості віднесення витрат, понесених на відрядження працівників, до складу валових витрат з точки зору пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з тим, підставою для застосування санкцій, передбачених ст. 1 Указ Президента України, стало порушення ним вимог п.п. 2.11, 3.1, 3.2 Положення.

У відповідності до п. 2.11 Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно абз. 6 ст. 1 Указу Президента України у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, у розмірі сплачених коштів.

Звітування за раніше отримані під звіт кошти здійснюється шляхом на дання розрахункових документів, що підтверджують витрачання таких коштів.

Під час проведення перевірки ДПІ у м. Житомирі було встановлено, що працівники КП «ГГ «Житомир»на підтвердження витрачання коштів, що були їм надані під звіт надали квитанції ЗАТ «Готель Львів», які за своєю формою та змістом не відповідають вимогам закону.

Форма і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти визначені у Положенні про форму та зміст розрахункових документів, затвердженому наказом ДПА України № 614 від 01 грудня 2000 року (далі Положення).

У відповідності до п. 5.1 Положення розрахункова квитанція це розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проштамповування при реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках.

В п. 5.3 Положення перелічено обовязкові реквізити, які повинна містити відривна частина розрахункової квитанції.

Контролюючим органом було встановлено, що квитанції ЗАТ «Готель Львів», які були надані позивачем як підтвердження витрачених під звіт коштів, не містять усіх реквізитів, передбачених п. 5.3 Положення.

Як на підставу для задоволення своїх вимог позивач послався на те, що квитанції, видані ЗАТ «Готель Львів», відповідають вимогам спеціального нормативно-правового акту, а саме п. 3.6 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг.

Колегія суддів вважає вказані доводи апелянта необґрунтованими з огляду на наступне.

Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджені наказом Державної туристичної адміністрації України № 19 від 16 березня 2004 року ( далі Правила) регламентують основні вимоги щодо користування готелями та аналогічними засобами розміщення усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері надання послуг розміщення (готельних послуг) споживачам, і регулюють відносини між споживачами (фізичними особами, які проживають у готелях або мають намір скористатися готельними послугами), та готелями, виконавцями цих послуг.

У п. 3.6 Правил зазначено, що договір про надання основних готельних послуг споживачу вважається укладеним після оформлення документів на проживання (заповнення анкети, реєстрації) та засвідчується розрахунковою квитанцією або іншим розрахунковим документом, що підтверджує укладення договору і містить у собі: найменування готелю, його реквізити (для приватного підприємця - прізвище, ім'я по батькові, інформацію про державну реєстрацію); прізвище, ім'я та по батькові споживача; інформацію про номер (місце в номері), що надається; ціну номера (місця в номері); інші необхідні дані на розсуд готелю.

З огляду на те, що квитанції, які були видані позивачу ЗАТ «Готель Львів», містять реквізити, передбачені п. 3.6 Правил, позивач вважає, що вказані розрахункові документи є належним підтвердженням витрачання наданих під звіт коштів.

Колегія суддів вважає такий висновок позивача необґрунтованим з огляду на те, що Правилами передбачено спеціальні вимоги до розрахункового документа, що видається на готелем з метою засвідчення надання готельних послуг.

Разом з тим, розрахункові документи, що видаються готелями, повинні відповідати не лише вимогам спеціального нормативно-правового акту, а й загальним правилам оформлення розрахункових документів.

Як раніше зазначалося, загальні вимоги щодо форми і змісту розрахункової квитанції наведені у Положенні.

Вказане положення, згідно його преамбули, не поширюється на розрахункові проїзні та перевізні документи на залізничному (крім приміського) й авіаційному транспорті, а також на розрахунки при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

У звязку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що Положення поширюється на субєктів надання готельних послуг, а розрахункові квитанції, що видаються вказаними субєктами, за свою формою та змістом повинні відповідати вимогам не лише п. 3.6 Правил, а й розділу 5 Положення.

Вказаний висновок колегії суддів кореспондується із п. 1.2 Правил, згідно якого у своїй діяльності готелі керуються чинним законодавством України та цими Правилами.

З огляду на те, що квитанції, які були надані до перевірки в якості звіту про використання виданої під звіт готівки, не відповідають вимогам п. 5. 3 Положення колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що КП «ГГ «Житомир»порушено ст. 1 Указу Президента України.

У відповідності до абз. 6 ст. 1 Указу Президента України за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, застосовується штраф у розмірі сплачених коштів.

Як на підставу для скасування рішення ДПІ у м. Житомирі № 0005722302 від 02 липня 2009 року позивач також послався на те, що надання готівки під звіт за своїм змістом не є готівковим розрахунком, а тому санкції, передбачені ст. 1 Указу Президента України, не підлягають застосуванню до КП «ГГ «Житомир».

Колегія суддів не погоджується із таким висновком позивача з огляду на те, що згідно п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБ України № 637 від 15 грудня 2004 року готівкові розрахунки визначено як платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

На думку колегії суддів видача готівки під звіт є готівковим розрахунком між підприємством та фізичною особою за операцією, яка безпосередньо не пов'язана з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

У звязку з цим колегія суддів вважає правомірними та такими, що відповідають вимогам закону дії ДПІ у м. Житомирі щодо застосування до позивача санкцій, передбачених абз. 6 ст. 1 Указу Президента України та не вбачає підстав для задоволення вимог КП «ГГ «Житомир»про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005722302 від 02 липня 2009 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Житомирі спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 05 жовтня 2010 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Житомирі задовольнити, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Готельне господарство «Житомир»відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак