Постанова № 15106825, 07.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13074/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІсаєнко Ю.А.;

суддів:Мельничука В.П., Федотова І.В.,

при секретарі: Горюновій Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгперспектива»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 23 жовтня 2009 року №0000942308/0,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгперспектива», звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 23 жовтня 2009 року №0000942308/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2010 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 23 жовтня 2009 року №0000942308/0.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представником позивача надані заперечення на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив матеріали справи, правомірно дійшов до висновку, що відповідачем не встановлено жодного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, а відтак товариство правомірно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість за період січень, лютий, березень, квітень 2009 року.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційні вимоги підтримали та просили суд апеляційної інстанції задовольнити їх з викладених підстав.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалено законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період з 27.08.2009 року по 31.08.2009 року проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Торгперспектива»з питань правомірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Базис - Консалт», ТОВ «Фармасвіт», ВАТ «Купяновський ливарний завод», ТОВ «Р-Стіл»за період з 01.01.2009 року по 31.04.2009 року.

За результатами перевірки складений відповідний акт від 29.09.2009 року №585/1-23-08-33881039, яким встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.01.2009 року по 31.04.2009 року на 1280830,00 грн., а саме по періодах січень 2009 року у сумі 217596,00 грн., лютий 2009 року у сумі 247760,00 грн., березень 2009 року у сумі 560083,00 грн., квітень 2009 року у сумі 255391,00 грн.(а.с. 40 46).

23 жовтня 2009 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення рішення №0000942308/0, яким на підставі акту перевірки за порушення пп. 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6., п. 7.2., пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1921245,00 грн., у тому числі за основним платежем 1280830,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 640415,00 грн.

З апеляційної скарги та акту перевірки вбачається, що на думку органу державної податкової служби ТОВ «Торгперспектива»не мало право формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Базис - Консалт»та ТОВ «Фармасвіт», оскільки по таким контрагентами були анульовані свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

З такими доводами апелянта колегія суддів не може погодитися виходячи з наступного.

Позивачем до податкового органу були надані наступні податкові декларації з податку на додану вартість:

- за січень 2009 року, в якій визначив суму податкового кредиту у розмірі 217596,00 грн. (рядок 10.1 колонка Б). Згідно розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (додаток 5 до декларації), реєстру отриманих податкових накладних, податковий кредит за січень 2009 року сформовано на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Базис - Консалт»у листопаді 2007 року, які отримані позивачем у відповідний звітний період січня 2009 року;

- за лютий 2009 року, в якій визначив суму податкового кредиту у розмірі 247760,00 грн. (рядок 10.1 колонка Б). Згідно розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (додаток 5 до декларації), реєстру отриманих податкових накладних, податковий кредит за лютий 2009 року сформовано на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Базис - Консалт»у листопаді 2007 року, які отримані позивачем у відповідний звітний період лютого 2009 року;

- за березень 2009 року, в якій визначив суму податкового кредиту у розмірі 560083,00 грн. (рядок 10.1 колонка Б). Згідно розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (додаток 5 до декларації), реєстру отриманих податкових накладних, податковий кредит за березень 2009 року сформовано на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Базис - Консалт»(на загальну суму 220468,82 грн.) у листопаді 2007 року, ТОВ «Фармасвіт»(на загальну суму 338532,39 грн.) у квітні 2008 року, ТОВ «Р-Стіл»(на суму 1081,50 грн.) у червні 2008 року. Зазначені податкові накладні отримані позивачем у відповідний звітний період березня 2009 року;

- за квітень 2009 року, в якій визначив суму податкового кредиту у розмірі 255391,00 грн. (рядок 10.1 колонка Б). Згідно розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (додаток 5 до декларації), реєстру отриманих податкових накладних, податковий кредит за квітень 2009 року сформовано на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Фармасвіт» (на загальну суму 229746,93 грн.) у квітні 2008 року, ВАТ «Купянський ливарний завод»(на загальну суму 25643,64 грн.) у серпні 2008 року. Зазначені податкові накладні отримані позивачем у відповідний звітний період квітня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, актом від 04.04.2008 року №8442/29-203 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Базис - Консалт»14.03.2008 року (т. 3 а.с. 216).

Також актом від 17.07.2009 року №946 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Фармасвіт»17.07.2009 року (т. 4 а.с. 238).

Щодо ТОВ «Р-Стіл»та ВАТ «Купянський ливарний завод»в матеріалах справи акти про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відсутні, не зазначено про це ані у акті перевірки ані у апеляційній скарзі.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагентів постачальників після видачі податкових накладних не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, оскільки на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Але, як вбачається з податкових декларацій з податку на додану вартість та відповідних додатків до них за січень, лютий, березень 2009 року позивачем по контрагенту ТОВ «Базис - Консалт»податковий кредит був сформований по податковим накладним, які були видані після скасування свідоцтва платника податку на додану вартість, що підтверджується реєстром отриманих податкових накладних.

Відповідно до абз. «б», пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Позивачем не надано суду доказів того, що ним до податкових декларацій за звітні періоди надавалися заяви зі скаргою на постачальника ТОВ «Базис - Консалт», яким порушено порядок заповнення податкових накладних, проте були віднесені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, що містять порушення їх заповнення.

Тому колегія суддів вважає, що позивачем неправомірно включена сума податку на додану вартість по постачальнику ТОВ «Базис - Консалт»до податкового кредиту за звітні періоди січня, лютого, березня 2009 року, оскільки податкові накладні постачальником фактично видані після анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Разом з тим, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за березень, квітень 2009 року на підставі податкових накладних складених ТОВ «Фармасвіт», ТОВ «Р-Стіл»та ВАТ «Купянський ливарний завод», оскільки на час видачі постачальники були платниками податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ненадання позивачем доказів на підтвердження транспортування придбаних товарно матеріальних цінностей, на не зясування судом першої інстанції питання про реальний товарний характер господарської операції, оскільки під час перевірки податковим органом не перевірялась правомірність господарських операцій. Висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту повязується лише з анулюванням свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагентів, з якими позивач мав господарські відносини, та з не знаходженням позивача за юридичною адресою.

На вимогу колегії суддів відповідачем наданий розрахунок основного платежу та штрафних санкцій з податку на додану вартість, які були визначені в податковому повідомленні рішенні від 23 жовтня 2009 року №0000942308/0 по контрагентам ТОВ «Базис - Консалт», ТОВ «Фармасвіт», ТОВ «Р-Стіл», ВАТ «Купянський ливарний завод».

З зазначеного розрахунку вбачається, що основний платіж по ТОВ «Базис - Консалтинг»за січень, лютий, березень 2009 року складає 685825,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 342912,50 грн. (загальна сума податкового зобовязання 1028737,50 грн.).

Таким чином, сума податкового зобовязання з податку на додану вартість визначеного спірним податковим повідомленням рішенням з вирахуванням суми податкового зобовязання визначеного по контрагенту ТОВ «Базис - Консалт»складає 892507,50 грн. (1921245,00 грн. 1028737,50 грн. = 892507,50 грн.), у тому числі за основним платежем 595005,00 грн. (1280830,00 грн. 685825,00 грн. = 595005,00 грн.), за штрафними (фінансовими) санкціями 297502,50 грн. (640415,00 грн. 342912,50 грн. = 297502,50 грн.).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23 жовтня 2009 року №0000942308/0 підлягає визнанню недійсним в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 892507,50 грн., у тому числі за основним платежем 595005,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 297502,50 грн.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в звязку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2010 року задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2010 року скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23 жовтня 2009 року №0000942308/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 892507,50 грн., у тому числі за основним платежем 595005,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 297502,50 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст Постанови складено 12.04.2011 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.П. Мельничук

Суддя: І.В. Федотов