Ухвала суду № 15106510, 03.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1495/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Беспалова О.О.

Петрика І.Й.

при секретарі: Корженковій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Фастівського міжрайонного прокурора Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року по справі за позовом Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Фастівтепломережа»про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

Фастівський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Фастівтепломережа»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Фастівський міжрайонний прокурор Київської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство «Фастівтепломережа»є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 475430), що зареєстрована 23.02.1993 року виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області і включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ідентифікаційний код 05387624).

Згідно поданого відповідачем Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (Форма № 10-ПІ) від 17.02.2009 року № 2693, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) Комунального підприємства «Фастівтепломережа»за рік склала 209 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 7 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»- 8 осіб.

У звязку з непрацевлаштуванням відповідачем однієї особи інваліда, позивачем зроблено висновок про порушення вимог закону відносно працевлаштування інвалідів та визначено відповідачу суму адміністративно-господарських санкцій 19618,18 грн. та пені 282.60 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку, що відповідач виконав вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у повному обсязі, а тому вимога позивача про застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій та пені є безпідставною.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні а також гарантії їх рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами, визначаються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вiд 21.03.1991 № 875-XII.

Так, згідно ч. 1 ст. 17 вищевказаного Закону України № 875-ХІІ, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відповідно до статті 19 Закону України № 875-ХІІ , для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості 1 робочого місця.

Частиною 3 ст. 19 даного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2008 році відповідачем створено вісім робочих місць для працевлаштування інвалідів, однак, згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (Форма № 10-ПІ), працевлаштовано - лише 7.

З метою працевлаштування інвалідів, відповідачем до Фастівського міськрайонного центру зайнятості протягом 2008 року подавались звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних) посад за формою №3-ПН (а.с.35-46).

Таким чином, відповідач вжив усіх заходів щодо працевлаштування інвалідів та інформував центр зайнятості про наявність на підприємстві вакансій для працевлаштування інвалідів, а тому відповідач не може нести відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

За наведених обставин, враховуючи те, що відповідач систематично інформував органи Державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів та зазначеними органами інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялись, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем виконано вимоги законодавства щодо створення робочих місць для інвалідів та їх працевлаштування, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкції та пені є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів знаходить висновки суду першої інстанції вірними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фастівського міжрайонного прокурора Київської області подану в інтересах держави в особі Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:______Вівдиченко Т.Р.

Судді:______Беспалов О.О.

______Петрик І.Й.

Повний текст ухвали виготовлений 09 березня 2011 року