Рішення № 1510475, 27.03.2008, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2008 р. Справа № 16/990

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Спаських Н.М.,

при секретарі судового засідання Волна С.В. , за участю представників:

від позивача : Пилипенко Т.В. - арбітражний керуючий;

від відповідача: Швидка В.П. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Комунального підприємства "Комунальник" до Черкаської міжрайонної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення 700,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 700,00 грн. безпідставно перерахованих коштів відповідачу по справі з мотивів, що на час їх перерахування проти позивача було порушено справу про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та накладено арешт на все майно боржника. В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Ухвалою суду від 13 березня 2008 року відповідача було замінено на Черкаське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оскільки саме дана установа є юридичною особою та повинна відповідати за позовом.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, що за позивачем рахувалася непогашена заборгованість за виплачену в 2006 та 2007 році заробітну плату в розмірі 899,87 грн., на сплату яких і було спрямовано спірні кошти. Порушення у перерахуванні позивачем коштів відповідач не вбачає, бо сплата 700,00 грн. як страхових внесків була вчинена при отриманні коштів на заробітну плату.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2006 року було порушено провадження у справі про банкрутство КП "Комунальник" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Після публікації оголошення в пресі відповідач звернувся з оголошенням від 16.01.2007 року про визнання його кредитором на суму 186,09 грн. , яка є боргом на 01.01.2007 року.

27.02.2007 року ухвалою по справі № 01/4554 відповідача було визнано кредитором КП "Комунальник" на суму 186,09 грн. , і визначено, що вимоги відповідач підлягають до задоволення у другу чергу.

Постановою від 05.04.2007 року КП "Комунальник" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та скасовано арешт на майно боржника.

За доводами позивача, платіжним дорученням № 5 від 04.04.2007 року відповідачу було перераховано 700,00 грн. коштів як внесків із зарплати працівникам за 4 квартал 2005 року та 2006 рік, з приводу повернення яких і виник спір.

Вимоги позивача про повернення коштів в сумі 700,00 грн. відповідач відхилив з мотивів, що позивач згідно звіту станом на 01.04.2007 року має заборгованість в сумі 940,26 грн. і підстав для повернення сплачених страхових внесків немає.

Суд вважає, що позиція відповідача є неправомірною, а кошти в сумі 700,00 грн. підлягають до повернення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", - мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Банкрутством згідно цієї ж статті є визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, яка полягає в припиненні діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" також визначено чіткий перелік черговості задоволення визнаних вимог кредиторів і визначено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, за змістом даного Закону під час дії мораторію припиняється розрахунок боржника за всім а своїми зобов'язаннями, а погашення боргів проводиться лише в порядку встановленої їх черговості.

Доводи відповідача про те, що він не міг наперед звернутися до суду про визнання його кредитором на ті суми внесків, які не сплачені в зв'язку із невиплатою зарплати, суд відхиляє, розмір цих зобов"язань йому були відомі зі звітів, що подавало підприємство. Зокрема, у звіті за 3 квартал 2006 року ( а.с. 28) позивач зазначав розмір боргу перед відповідачам у сумі 723,77 грн.( в т.ч. і по невиплаченій зарплаті). Оскільки борг по заробітній платі обов'язково включається у черговість погашення кредиторських вимог, то ці суми страхових внесків на зарплату все одно повинні були б бути сплачені.

Суд вважає, що оскільки ч. 5 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними, то відповідачу погашати заборгованість платника можна лише по сумах, на які його було попередньо визнано кредитором.

За доводами представників обох сторін станом на час розгляду справи відповідач так і не звернувся до позивача про визнання його кредиторм на більшу суму, ніж було заявлено згідно заяви від 16.01.2007 року.

Сплата коштів будь-яким кредиторам поза чергою чи по не заявлених до стягнення сумах нівелює саме призначення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за змістом якого гарантується дотримання черговості погашення визначеного розміру кредиторських вимог.

Таким чином, позивач не мав права перераховувати відповідачу 700,00 грн. під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відповідач не мав права зарахувати отримані ним кошти в сумі 700,00 грн. на погашення заборгованості позивача по страхових внесках.

З таких підстав ці кошти знаходяться у відповідача безпідставно та підлягають поверненню позивачу в повній сумі, що також вимагається і положеннями ст. 1212 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, повинна повернути це майно.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49,82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, ідентифікаційний код 21355026, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 18, к. 29 на користь Комунального підприємства "Комунальник", ідентифікаційний код 31818583, м. Чигирин, вул. Орджонікідзе, 22 --- 700,00 грн. помилово перерахованих коштів, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарськогоо суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських

Рішення підписано 28 березня 2008 року.