Постанова № 15103651, 08.04.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2011 р. Справа № 2-а-6442/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченка К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.

за участю представників:

позивача Купка І.П.,

ДПІ у м.Херсоні Шевченко О.А.,

ГУ ДКУ в Херсонській - Решетка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро»

до державної податкової інспекції у м.Херсоні, Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області

про стягнення бюджетного відшкодування,

встановив:

В листопаді 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро» (надалі-позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі відповідач-1, ДПІ) про стягнення на користь позивача бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень та серпень 2009 року в розмірі 651 423,06 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

17.01.2011 року позивач надав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому зазначив, що станом на 11.01.2011р. ДПІ частково підтвердило заявлені до стягнення суми бюджетного відшкодування за липень серпень 2009 року, а тому просив стягнути бюджетне відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 544 876,06 грн., у тому числі за липень 2009р. в сумі 294968,03 грн. та за серпень 2009 року в сумі 249 908,03 грн..

Ухвалою суду від 25.02.2011р. до участі у справі в якості другого відповідача залучене Головне управління Державного казначейства України в Херсонській області (надалі-відповідач-2).

Відповідно до позовної заяви, клопотання про зменшення позовних вимог та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами господарської діяльності позивач задекларував бюджетне відшкодування з ПДВ за липень 2009р. в сумі 1641 541 грн. та за серпень 2009р. в сумі 988163 грн., правомірність декларування якого було підтверджена проведеними ДПІ перевірками із складанням відповідних довідок про відсутність порушень. Станом на 17.11.2010р. позивачу відшкодовано з бюджету ПДВ за липень 2009р. в сумі 1298 200,97 грн. за серпень 2009р. на суму 680 079,97 грн.. Залишок невідшкодованого ПДВ на момент звернення позивача до суду складав за липень 2009р. 343 340,03 грн.., а за серпень 2009р. 308 083,03 грн.. Позивач вважає. що ДПІ порушує його право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за липень та серпень 2009р. в тому розмірі, який задекларований позивачем в деклараціях з ПДВ за ці періоди, оскільки порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при декларуванні позивачем цього відшкодування ДПІ відповідними перевірками не виявлено, а тому відсутні підстави для відмови позивачу у його своєчасному отриманні. Оскільки ДПІ не виконує своїх обовязків по підтвердженню органу державного казначейства України заявленого позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ за вказані періоди, позивачу не виплачується відповідачем-2 з бюджету вказане відшкодування. Після звернення позивача до суду з даним позовом ДПІ листом від 13.01.11р. №498/10/19-132 повідомило позивача, що залишок суми бюджетного відшкодування складає за липень 2009р. 294 968,03 грн., за серпень 2009р. 308 083,03 грн., у тому числі підтверджено за серпень 2009р. бюджетне відшкодування в сумі 58 175 грн.. Виходячи з цього позивач, зменшив позовні вимоги, посилаючись на те, що оскільки ДПІ підтвердило правомірність бюджетного відшкодування за серпень в сумі 58 175 грн., то належним способом захисту прав позивача у даній справі буде стягнення з бюджету лише тих сум бюджетного відшкодування за липень та серпень 2009 року, які на даний час ще не виплачені позивачу і залишаються непідтвердженими ДПІ, тобто 294968,03 грн. - за липень 2009р. і 249 908,03 грн. - за серпень 2009 року.

Відповідно до письмових заперечень ДПІ на адміністративний позов та пояснень представника ДПІ в судовому засіданні, ДПІ просить відмовити в позові з тих підстав, що на даний час залишаються частково непідтвердженими суми бюджетного відшкодування з ПДВ, які заявлені позивачем за липень та серпень 2009 року, оскільки ДПІ досі не отримало відповідей на всі свої запити до інших податкових інспекцій щодо контрагентів позивача по ланцюгам поставок позивачу товарів, що унеможливлює підтвердження заявлених позивачем до відшкодування сум ПДВ до виробника. Підтверджуючи той факт, що проведеними перевірками заявлених позивачем до відшкодування з бюджету сум ПДВ за липень та серпень 2009 року порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» не виявлено, що відображено у відповідних довідках ДПІ за ці періоди, відповідач-1 вважає неможливим виплату позивачу тих сум ПДВ, щодо яких відсутні результати зустрічних перевірок, оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку до бюджету, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті ПДВ в ціні товару, яка оплачена платником.

Відповідача-2 надав суду письмові пояснення, в яких просив прийняти законне та обґрунтоване рішення, і зазначив, що до повноважень органів Держказначейства не входить контроль за обґрунтованістю та своєчасним внесенням обовязкових платежів до бюджету, у т.ч. і ПДВ, у звязку з чим відпоідач-2 не може надати оцінку законності позовних вимог. Відповідач-2 також вказав на те, що відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України органи Держказначейства мають повноваження здійснювати безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Позиція відповідача-2 була підтримана його представником під час судового розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Як встановлено судом, сума бюджетного відшкодування, яка стягується за цим позовом в розмірі 544 876,06 грн., є частиною бюджетного відшкодування, заявленого позивачем до відшкодування на свій банківський рахунок згідно за податковими деклараціями з ПДВ за липень та серпень 2009 року.

При цьому під час проведення відповідачем-1 виїзних позапланових перевірок позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за липень та серпень 2009 року порушень з боку позивача під час формування податкового кредиту та визначення податкових зобов'язань з ПДВ виявлено не було, про що ДПІ складено відповідні довідки від 16.10.2009р. №32/07-013 та від 28.10.09р. №34/07-013/31389922.

Відмову у виплаті позивачеві спірної суми бюджетного відшкодування податковий орган мотивує відсутністю доказів на підтвердження факту надходження до бюджету надмірних сум ПДВ внаслідок сплати постачальниками Товариства відповідних сум податку по всьому ланцюгу поставок до виробника.

Пунктом 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97) бюджетне відшкодування визначено як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені виключно Законом № 168/97, а саме норма пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, Закон № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що одним з видів діяльності позивача є експорт зернових культур за межі митної території України, про що зазначає ДПІ у вищевказаних довідках від 16.10.2009р. №32/07-013 та від 28.10.09р. №34/07-013/31389922 та підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкових декларацій позивача з ПДВ із зазначенням обсягу експортних операцій.

Враховуючи, що позивач є експортером зернових культур, поставка яких нерезиденту оподатковується за нульовою ставкою ПДВ, то перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пл. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетне відшкодування.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

ДПІ не виявила будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту. Крім того, ДПІ не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Водночас слід зазначити, що несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю. Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Відтак власне відсутність доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника ПДВ.

Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість зясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання цього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Твердження ДПІ про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону №168/97, сплата сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача судом до уваги не приймаються на підставі наступного.

Як вже зазначено вище, за пунктом 1.8 ст. 1 Закону №168/97 бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, на відміну від податкового кредиту законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку.

Аналіз норм Закону №168/97 свідчить, що термін "сплата податку" вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів /робіт, послуг/ .

Так, пункт 1.3 ст. 1 Закону №168/97, даючи визначення платника податку, як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка ввозить /пересилає/ товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону №168/97 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку на додану вартість у складі ціни товарів /робіт, послуг.

ДПІ в своїх довідках підтверджує той факт, що до відшкодування з бюджету позивачем за липень та серпень 2009 року заявлені суми ПДВ, які не перевищують суми цього податку, фактично сплачені позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що підтверджує дотримання позивачем вимог пп. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97.

Порядок перевірки податковим органом задекларованого платником податків бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Згідно пп.7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно пп.7.7.6. п.7.7 вказаної статті орган державного казначейства на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом "в" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Факти надіслання позивачу податкових-повідомлень рішень про зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування за липень та серпень 2009 р. відсутні.

Судом встановлено, що ДПІ провело перевірки правомірності задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за липень та серпень 2009р. із порушенням встановленого пп.7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР строку для проведення таких перевірок, і у визначений цією нормою закону термін відповідач-1 відповідні висновки із зазначенням сум бюджетного відшкодування, які стягуються позивачем в рамках даної справи, до органу державного казначейства не надав, і спірні суми бюджетного відшкодування за липень та серпень 2009 року позивачеві не перераховані.

Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення такої заборгованості з Державного бюджету, а тому позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету на користь позивача суми бюджетного відшкодування за липень та серпень 2008 року в розмірі 544876,06 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро» задовольнити.

Стягнути з державного бюджету України (р/р 31118030700002 в ГУДКУ у Херсонській області, код ЄДРПОУ 24104230, МФО 852010, код доходу 14010200) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро» (74000, м.Херсон, вул..Нафтовиків,10, код ЄДРПОУ 31389922) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009р. в сумі 294968,03 грн., за серпень 2009 року в сумі 249908,03 грн., а в загальній сумі 544 876 (пятсот сорок чотири тисячі вісімсот сімдесят шість) гривень 06 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700 (тисяча сімсот) гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 квітня 2011 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.2.3