Постанова № 15103403, 31.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2011 р. № 2-а- 1229/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - Межерицький А.Ю.,

відповідача - Говорун М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест"

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю " Укрінвест " звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 22.09.2010р. №0000631800/0, від 14.10.2010р. №0000631800/1, від 19.11.2010р. № 0000631800/2.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відображені в акті перевірки від 08.09.2010р. №5296/18-010/32029188 висновки податкового органу про вчинення ТОВ «Укрінвест» порушень є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "Дерекс-21" обчислював правильно, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочином, який повністю відповідає вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне. Згідно з висновками акту перевірки від 08.09.2010р. №5296/18-010/32029188 внаслідок віднесення ТОВ " Укрінвест " до складу податкового кредиту сум податку по операціям з контрагентом ТОВ "Дерекс-21" позивачем допущені порушення п.п.7.4.1, пп 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позаяк контрагент не задекларував податкових зобов'язань з ПДВ за господарськими взаємовідносинами з ТОВ " Укрінвест " за квітень 2010р.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

З приводу фактичних обставин, які покладені відповідачем в основу спірних податкових повідомлень - рішень, суд зазначає таке.

06.09.2010р. ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ " Укрінвест " (ідентифікаційний код 32029188) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи. Яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Дерекс 21» за квітень 2010 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 06.09.2010р. № 5296/18-010/32029188.

22.09.2010 р. з посиланням на зазначений акт ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийняте № 0000631800/0 від 22.09.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1845499,5 грн. (в т.ч. основний платіж 1230333,0 грн., штрафні санкції 615166,5 грн.)

Стосовно зазначеного податкового повідомлення-рішення позивачем було розпочато передбачену ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками такої процедури сума податкового зобовязання, визначеного первісними податковими повідомленнями-рішеннями, залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати означених податкових зобовязань ДПІ було складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення № 0000631800/1 від 14.10.2010р., № 0000631800/2 від 19.11.2010р.

Проаналізувавши норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в кореспонденції з нормами Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123; далі за текстом Інструкція), суд вважає, що при розвязанні спору належить перевірити на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України і первісних податкових повідомлень-рішень, позаяк саме ці правові акти індивідуальної дії створили для позивача обовязок здійснити до бюджету додатковий платіж, і податкових повідомлень-рішень, що були складені в процедурі оскарження рішень контролюючих органів, позаяк ці податкові повідомлення рішення визначили строк виконання обовязку, а отже і первісні, і наступні податкові повідомлення-рішення вплинули на права та обовязки позивача у публічно-правових відносинах в сфері оподаткування.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 06.09.2010р. № 5296/18-010/32029188 висновки ДПІ у Київському районі міста Харкова про порушення ТОВ "Укрінвест" вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення суми податкового кредиту з ПДВ за квітень 2010р. на суму ПДВ 1230333,0 грн. за рахунок віднесення на збільшення податкового кредиту з ПДВ податкової накладної, складеної від імені платника податку, який не декларував своїх податкових зобов'язань з ПДВ - ТОВ «Дерекс 21».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження ДПІ про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» з мотивів неможливості включення до складу податкового кредиту сум по операціям з підприємством, яке не задекларувало свої податкові зобовязання з податку на додану вартість за період взаємовідносин з ТОВ «Укрінвест».

Стосовно судження податкового органу про порушення ТОВ «Укрінвест» п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» суд зазначає таке.

Відповідно до вказаної норми закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт укладання між позивачем, ТОВ «Укрінвест» (в якості покупця) та ТОВ "Дерекс 21" (в якості постачальника) договору № 16-04/10 від 16.04.2010р., предметом якого є поставка запасних частин.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та переліченими вище субєктами господарювання, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Довід відповідача про відсутність реальності господарських операцій за цим правочином підлягає відхиленню, бо зазначений довід мотивований ґрунтується виключно на твердженнях складеного ОДПІ Харківського району Харківської області акту документальної перевірки ТОВ "Дерекс-21" від 15.06.2010р. № 2401/155/36308261. Проте, в даному випадку твердження - ОДПІ Харківського району Харківської області щодо нікчемності певного правочину не можуть бути визнані достатньою підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки нормами Закону України "Про державну податкову службу в Україні" податкові органи не наділені компетенцією на визнання правочинів нікчемними. Жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договору поставки від 16.04.2010р. № 16-04/10, предмету даного правочину, змісту прав та обов'язків сторін за ним, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали цей правочин, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочину, ДПІ у Київському районі м. Харкова до суду не надано.

З цього приводу суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що при винесенні спірних податкових повідомлень - рішень відповідач не забезпечив вивчення правочину, укладеного між ТОВ " Укрінвест " та ТОВ "Дерекс-21", не забезпечив вивчення відомостей первинних документів, що були складені з посиланням на ці правочини, а отже не забезпечив виконання вимог п.3 ч.3 ст.2 КАС України в частині обґрунтованості власних суджень, які були покладені в основу спірних правових актів індивідуальної дії.

Аналізуючи положення п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії у формі податкових повідомлень-рішень, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобовязань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих рішень містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 06.09.2010р. № 5296/18-010/32029188 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за зазначеним правочином, про наявність взаємоповязаності позивача та ТОВ "Дерекс-21", про відсутність використання позивачем отриманих товарів і послуг у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Довід відповідача про відсутність оплати вартості отриманих товарів за цим правочином підлягає відхиленню, оскільки з огляду на положення пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5, пп. 7.7.1, 7.7.2, п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» факт оплати товарів є вирішальною обставиною під час встановлення права платника на отримання бюджетного відшкодування та не має істотного значення на стадії формування податкового кредиту.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Окрім того, оцінивши зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у ТОВ «Укрінвест» наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у зв'язку з реальністю отримання результатів укладеного правочину.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення ТОВ «Укрінвест» п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» за взаємовідносинами з ТОВ "Дерекс-21".

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення додаткових податкових зобовязань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Укрінвест», то поданий позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест", а саме: № 0000631800/0 від 22.09.2010 р., № 0000631800/1 від 14.10.2010р., № 0000631800/2 від 19.11.2010р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 квітня 2011 року.

Суддя Заічко О.В.