Постанова № 15103270, 24.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 березня 2011 р. № 2-а- 14973/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Бутенко С.В.

за участю:

представника позивача - Козуб В.А.

представника відповідача - Лінник І.М.

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог Трейд"

до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова, третя особа: Державна податкова адміністрація у Харківській області

проскасування податкового повідомлення - рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сварог Трейд" (надалі позивач), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова (надалі відповідач), третя особа: Державна податкова адміністрація у Харківській області, в якому просить суд визнати недійсним рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова про застосування фінансових санкцій від 13.08.2010р. № 0004702303 на суму 9320,00 грн.

В обґрунтування позову ТОВ "Сварог Трейд" зазначило, що за результатами перевірки товариства, здійсненої фахівцями Державної податкової адміністрації у Харківській області 19.07.2010 р., складено Акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій № б/н від 19.07.2010р. В акті перевірки зазначено, що позивач допустив порушення встановленого Законом порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на суму 4660,00 грн. В додатку № 3 до акту перевірки перевіряючими внесено запис про відсутність у позивача накладних та інших документів, що підтверджують оприбуткування ТМЦ. Позивач не погодився з висновками перевірки та подав заперечення до акту перевірки № 15 від 28.07.2010р., які Листом ДПА в Харківській області № 3070/10/23-111 від 11.08.2010р. були залишені без задоволення. На підставі Акту перевірки відповідачем винесено Рішення про застосування фінансових санкцій від 13.08.2010р. № 0004702303, яким позивачу нарахована фінансова санкція в розмірі 9320,00 грн. за порушення п.12 ст. 3 Закону України „Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач 30.08.2010р. подав ДПІ скаргу на, яка рішенням відповідача від 07.09.2010р. № 11046/10/25-012 була залишена без розгляду. Позивач не згоден ані із законністю процедури перевірки, ані з її висновками, вважає перевірку та дії третьої особи і відповідача такими, що порушують вимоги законодавства, висновки перевірки безпідставними та не підтвердженими належними доказами, і, як наслідок, вважає нараховану відповідачем фінансову санкцію незаконною, і тому звернувся з даним позовом до суду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача та представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили відмовити у повному обсязі, посилаючись на безпідставність позовних вимог. У письмових запереченнях на позов вказано, що в ході перевірки господарської одиниці позивача були встановлені порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. № 265/95-ВР зі змінами та доповненнями, а саме: не ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та на складах на суму 4660, 00 грн., за що передбачені штрафні санкції згідно ст. 21 Закону № 265/95-ВР (у розмірі подвійної вартості неоподаткованих товарів. але не менш 1700, 00 грн.). Вказане порушення було зафіксоване в Акті перевірки № 6094/20/40/23/35245709 від 20.07.10р., який був підписаний барменом ОСОБА_4 без зауважень. Перевірка та прийняття оскарженого рішення були проведені в межах діючого законодавства України, правомірно та обгрунтовано.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Приписами ст. ст. 8. 9, 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначені функції органів державної податкової служби, до яких належить, зокрема здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, застосуванням у випадках, передбачених законодавством фінансової санкції до субєктів підприємницької діяльності за порушення законодавства, у тому числі за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідно до п.2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу” (далі - Закон № 509), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Статтею 11-1 Закону № 509 передбачено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", вважаються позаплановими перевірками.

Разом з тим, здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків врегульовано розділом IV (ст. 15, 16) Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі - Закон № 1776). Зокрема, ст. 15 визначено, що такий контроль здійснюється податковими органами шляхом проведення планових або позапланових перевірок.

Оскільки Закон № 1776 є спеціальним у питаннях застосування РРО, то інші нормативні акти, у тому числі Закон № 509, застосовуються тільки в частині, не врегульованій Законом про РРО.

Слід зазначити, що ст. 11-1 Закону № 509 визначені саме підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Пунктом 1 Наказу ДПА у Харківської області від 29.12.05 р. за № 409 “Про організацію роботи підрозділів оперативного контролю” затверджено створення групи при ДПА у Харківської області з числа фахівців підрозділів оперативного контролю державних податкових інспекцій в районах м. Харкова, Харківської області.

Судом встановлено, що перевірка ТОВ "Сварог Трейд" проводилась на підставі направлень на перевірку № 7762 від 16 липня 2010 року. Таким чином, суд вважає, що перевіряючи діяли в межах прав, наданих направленнями на перевірку, в межах компетенції органів державної податкової служби, передбаченої Конституцією та законами України та керувались чинними Наказами ДПА.

Щодо встановлених під час перевірок порушень суд зазначає наступне:

Судом встановлено, що фахівцями ДПА у Харківській області 19.07.2010 року була проведена перевірка кафе, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці 13-А, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сварог Трейд", за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Результати перевірки оформлені Актом від 19.07.2010 р. (№6094/20/40/23/35245709 від 20.07.2010 р. )

13.08.2010 року з посиланням на вищевказаний акт перевірки, ДПІ у Московському районі м. Харкова було прийнято рішення № 0004702303 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог Трейд" штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 9320,00 грн.

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугували відображені в Акті перевірки висновки відповідача про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265, а саме: ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на суму 4660,00 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача і винесений на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

Пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та /або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 21 вказаного Закону передбачено застосування до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, фінансової санкції у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статті 6 Закону N 265, облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести Книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 року, N 996-ХГУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом пп. 1, 3 та 5 статті 9 Закону N 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону N 996 визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно - матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Виходячи з вищевикладеного, суд відзначає, що встановлена відповідальність настає лише у тому випадку, коли облік товарів за місцем реалізації та зберігання не ведеться взагалі або ведеться з порушенням встановленого порядку.

Як вбачається з з матеріалів справи, позивачем під час розгляду справи було надано копії видаткових накладних на товар, копії головної книги по бухгалтерським рахункам 631 "Розрахунки з постачальниками" та 282 "Товари в торгівлі" з розшифровками вказаних бухгалтерських рахунків, які спростовують висновки акту про наявність порушення в діяльності позивача.

А відтак, при вирішенні спору суд виходить з не доведеності матеріалами справи фактів порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у зв'язку з чим, рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова підлягає скасуванню.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, наявність у спірних правовідносинах правової підстави, з посиланням на яку субєктом владних повноважень було прийнято рішення чи вчинено діяння, а також обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів винесення спірного рішення, якими до ТОВ "Сварог Трейд" застосовані штрафні фінансові санкції, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1, ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст. ст. 11, 12, 51, 71, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог Трейд" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова, третя особа:Державна податкова адміністрація у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 13.08.2010 р. № 0004702303 на суму 9320,00 грн. (дев'ять тисяч триста двадцять грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог Трейд" (код 35245709) сплачене державне мито у розмірі 3.40 грн.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 29 березня 2011 року.

Суддя О.В. Панченко