Постанова № 15103248, 29.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 березня 2011 р. № 2-а- 1002/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.,

за участю:

представників позивача - Полякової Т.Є., Борбунюк О.В

представників відповідача - Шульги В.Т.

за участю представника прокуратури Київського району м.Харкова - Якимчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Донснаб»

до Харківської обласної митниці

за участі прокуратури Київського району м.Харкова

проскасування рішень В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Торгівельний дім «Донснаб» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення форми «Р»№ 101 та 102 від 29.12.2010 року. В обґрунтування позову Товариство зазначило, що за змістом підпункту “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон № 2181-ІІІ) митні органи не наділені правом проводити камеральні перевірки; вантажно-митні декларації, у яких кодом імпортованих товарів зазначено код Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТЗЕД) 8424819900, перевірені та підтверджені Митницею, тобто відповідач не мав права змінювати код товару після здійснення його випуску та відповідно приймати податкові рішення про нарахування податкових зобовязань. В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали у повному обсязі, просили вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, проти позову заперечував, пославшись на те, що згідно з вимогами УКТЗЕД моторні транспортні засоби спеціально сконструйовані для розміщення різних пристроїв, які надають можливість виконувати визначені нетранспортні функції, класифікуються у товарній позиції 8705, що підтверджується даними класифікаційних рішень Європейського співтовариства. Позивач при митному оформленні товару «оприскувач самохідний»допустив методологічну помилку в частині невірного зазначення у графі 33 ВМД код товару - 8424819900 (ставка ввізного мита-0%), що в свою чергу призвело до неправильного заповнення графи 47 ВМД в частині заниження розміру ставки ввізного мита, яка визначена Законом України від 05.04.2001 року № 2371- ІІІ «Про Митний тариф України» та невірних розрахунків податкових зобовязань за ввізним митом та податком на додану вартість, згідно ст.4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97- ВР «Про податок на додану вартість», тобто відповідачем правомірно визначені податкові зобовязання.

Представник прокуратури у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши правову позицію, висловлену представником відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, перевіривши оскаржувані рішення на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що за період з 12.11.2007 року по 11.11.2010 року позивачем здійснено митне оформлення з вантажних митних декларацій типу ІМ 40 за кодом 8424819900 відповідно до УКТЗЕД (товар оприскувачі самохідні): № 800000002/8/207032 від 30.09.2008 року; № 800000002/8/207033 від 30.09.2008 року; № 800000002/9/211683 від 21.05.2009 року.

Визначення коду товару «самохідні оприскувачі» здійснено відповідно до приписів Закону України «Про митний тариф України»та листів державної митної служби від 02.04.2009 року № 11/4-10.29/2985-ЕП, від 07.04.2009 року № 11/4-10.29/3176-ЕП, від 13.08.2009 року № 11/4-10.10.14/7748-ЕП

У листопаді 2010 року на виконання наказу Харківської обласної митниці від 12.11.2010 року № 1027 «Про проведення камеральної перевірки»Харківською обласною митницею проведена камеральна перевірка ТОВ «Торговельний дім «Донснаб» стосовно митного оформлення товарів «самохідні оприскувачі»за кодом згідно з УКТЗЕД 8424819900 та випущених у вільний обіг за період з 12.11.2007 року по 11.11.2010 року на підставі оригіналів вантажних митних декларацій та їх електронних копій.

За результатами перевірки складено акт від 17.11.2010 року № К/0020/10/807000000/0032612002, яким встановлено наявність методологічної помилки, а саме в графі 33 вантажно-митної декларації невірно зазначено код товару 8424819900 (ставка ввізного мита 0%), що призвело до неправильного заповнення графи 47 ВМД в частині заниження розміру ставки ввізного мита, яка визначається Закону України від 05.04.2001 року № 2371-ІІІ «Про митний тариф України» та невірних розрахунків податкових зобовязань за ввізним митом та ПДВ, що надалі спричинило несплату до Державного бюджету України ввізного мита 189637,53 грн., ПДВ 37927,51грн.

Висновки акту перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень форми «Р»: № 101 від 29.12.2010 року, яким позивачеві визначено податкове зобовязання у розмірі 199119,41 грн., в тому числі за основним платежем -189637,53 грн. та за штрафними санкціями 9481,88 грн. та № 102 від 29.12.2010 року, яким визначено податкове зобовязання у розмірі 39823,89 грн., в тому числі основний платіж 37927,51 грн. та штрафні санкції -1896,38 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та прийнятими за його наслідками податковими рішеннями позивач скористався правом апеляційного оскарження, за результатами якого оскаржувані податкові рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Перевіряючи оскаржуване рішення субєкта владних повноважень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України є Закон України «Про митний тариф України»від 05 квітня 2001 року № 2371-Ш, приписами якого визначено, що митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТЗЕД) перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Класифікація товарів за УКТЗЕД - це віднесення товарів до певного класу із цифровим позначенням (кодом), від якого залежить оподаткування товару, а також надання необхідних пільг, преференцій, якщо вони передбачені законодавством.

Відповідно до ст.ст. 3, 11 Митного кодексу України вказану класифікацію веде Митна служба України. Вона ж і правомочна відносити ті або інші товари до певних класифікаційних груп (привласнювати коди).

Пунктом 35 статті 1 МК визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, повязаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Судовим розглядом встановлено, що приймаючи від позивача ВМД № 800000002/8/207032 від 30.09.2008 року, № 800000002/8/207033 від 30.09.2008 року та № 800000002/9/211683 від 21.05.2009 року та пропускаючи товар на митну територію України, відповідач погодився з відомостями щодо коду товару 8424819900 згідно УКТЗЕД та застосування преференції щодо звільнення позивача від сплати мита, що підтверджується копіями ВМД (а.с.10-14).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами.

Підпунктами 4.2.1 п. 4.2, абз "в" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III визначено, на контролюючі органи покладено обовязок самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо цей орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в установленому цим Законом порядку.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобовязань у звязку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ, дія якого не поширюється на митні органи.

Відповідно до ч.1 ст.9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Враховуючи викладене вище суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 КАС України

Керуючись ст.ст.8-14,71,160-163,185-186 КАС України суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Донснаб»до Харківської обласної митниці за участі прокуратури Київського району м.Харкова про скасування рішень задовольнити у повному обсязі

Скасувати податкові повідомлення форми «Р» № 101 від 29.12.2010 року та № 102 від 29.12.2010 року, прийняті Харківською обласною митницею.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Донснаб» код 32612002 судовий збір у розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок )

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 01.04.2011 року

Суддя Зоркіна Ю.В.