Постанова № 15103238, 22.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 березня 2011 р. № 2-а- 8612/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І.С.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю представників сторін:

позивача - Щегольського О.О.,

відповідача - Кізілова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Проектно-будівельного концерну "Прогрес" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Міністерство внутрішніх справ України в Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати (визнати недійсним) податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 01.07.2009 року № 0001232330/0, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 01.09.2009 року № 0001232330/1, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 17.11.2009 року № 0001232330/2, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 17.11.2009 року № 0002052330/2, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 16.02.2010 року № 0001232330/3, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 01.07.2009 року № 0001222330/0, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 01.09.2009 року № 0001222330/1, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 17.11.2009 року № 0001222330/2, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 16.02.2010 року № 0001222330/3, рішення № 34 від 13.02.2010 року Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова "про стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності ПБК "Прогрес" в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу".

В обґрунтовування позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова та рішення № 34 від 13.02.2010 року Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова "про стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності ПБК "Прогрес" в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу", прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник 3-ї особи в судове засідання не прибув хоча відповідно до ст. 35 КАС України був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Суд вважає заможливим розглянути справу за відсутністю представника 3-ї особи.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ПБК "Прогрес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р.

В ході перевірки встановлено порушення:

1. п.п. 4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4 п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону Українивід 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податок на прибуток у сумі 2046734,0 грн., у т.ч. за 2 кв. 2008р. 446287 грн., за 4 квартал 2008р. 1600447 грн.

2. ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість“ № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями. , в результаті чого донараховано ПДВ всього у сумі 357548,0грн., в тому числі за квітень 2008р.у сумі 177705,0 грн., за травень у сумі 148962,0 грн., за червень 2008р. у сумі 30881,0 грн.

3. встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону Українивід 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями). Дані, відображені ПБК “Прогрес” у деклараціях з податку на прибуток за період з 01.04.2008 по 30.06.2008 в частині валових витрат на суму 2749189,0 грн. не є дійсними, в частині валового доходу на суму 2749189 грн. не є дійсними.

4. встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість“ № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями. Дані, відображені ПБК “Прогрес” у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2008 по 30.06.2008 в частині податкових зобовязань на суму 535126,0грн. не є дійсними, в частині податкового кредиту на суму 535126,0грн. не є дійсними.

За результатами перевірки було складено акт № 2890/233/24344247 від 17.06.2009 р.

Керівником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на підставі висновків акту 01.07.2009 р. були складені податкове повідомлення-рішення № 0001232330/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3568706,90 грн., з яких за основним платежем -2046735,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1521971,90 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001222330/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 536322,00 грн., з яких за основним платежем - 357548,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 178774,00 грн.

Позивач оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, яка своїм рішенням від 01.09.2009 р. № 14336/10/25-009 залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 01.07.2009 р. № 0001232330/0, яким платнику визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3568706,90 грн. , а податкове повідомлення-рішення від 01.07.2009 р. № 0001222330/0 скасувала в частині 780,00 грн. донарахованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж - 520,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 260,00 грн.), а в іншій частині залишила без змін, а скаргу без задоволення.

З метою доведення до платника податку нового граничного строку сплати податкового зобов'язання, відповідач надіслав позивачу податкові повідомлення-рішення від 01.09.2009 р. № 0001232330/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3568706,90 грн., з яких за основним платежем -2046735,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1521971,90 грн. та № 0001222330/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 535802,00 грн., з яких за основним платежем - 357028,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 178514,00 грн.

Позивач оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПА у Харківській області, яка своїм рішенням від 10.11.2009 р. № 4628/10/25-103 залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 01.07.2009 № 0001222330/0, від 01.09.09 № 0001222330/1 (з урахуванням рішення ДПІ у Червонозаводському районі м Харкова від 01.09.09 № 14336/10/25-009 та листа від 06.11.09 № 18059/10/23-207), податкове повідомлення-рішення від 01.07.09 № 0001232330/0, від 01.09.09 № 0001232330/1, рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 01.09.09 № 14336/10/25-009 про розгляд первинних скарг та збільшила податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 782626 грн. (основний платіж на 321085 грн., штрафні санкції на 461541 грн.), а скарги позивача без задоволення.

З метою доведення до платника податку нового граничного строку сплати податкового зобов'язання, відповідач надіслав позивачу податкові повідомлення-рішення від 17.11.2009 р. № 0001232330/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3568706,90 грн., з яких за основним платежем -2046735,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1521971,90 грн. та № 0001222330/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 535802,00 грн., з яких за основним платежем - 357028,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 178514,00 грн.

Відповідно до п.6.6 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення. Донарахована сума податкового зобов'язання, визначена у такому окремому податковому повідомленні, повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою, передбаченою статтею 5 цього Закону, із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов'язання.

На підставі вищевикладеного керівником ДПІ у Червонозаводському районі м Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002052330/2 від 17.11.2009 р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 782626,00 грн., з яких за основним платежем -321085,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 461541,00 грн.

Позивач оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення до ДПА України, на підставі рішення якої ДПІ у Червонозаводському районі м Харкова, з метою доведення до платника податку нового граничного строку сплати податкового зобов'язання, надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення від 16.02.2010 р. № 0001232330/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3568706,90 грн., з яких за основним платежем -2046735,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1521971,90 грн. та № 0001222330/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 535802,00 грн., з яких за основним платежем - 357028,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 178514,00 грн.

Щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає.

Як було встановлено судом ПБК “Прогрес” (пайовик) було укладено договір пайової участі № 17 від 25.06.2005 в будівництві 6 секції житлового будинку по пр. Перемоги, 59 в м. Харкові з УМВС України в Харківській області (замовник).

Виходячи з умов договору пайової участі № 17 від 25.06.2005р вартість 1 кв.м. складає 1992,0 грн., загальна площа переданих приміщень складає 3858,5 м. кв., тобто загальна вартість отриманих приміщень складає 7686132 грн.

Згідно з п.1.2 договору замовник із залученням пайовика здійснює будівництво та здає в експлуатацію житловий будинок і передає готове житло-квартири з різною кількістю кімнат, що вказані у Переліку квартир № 1 та Переліку квартир № 2, які є невід'ємними частинами цього договору, згідно з умовами даного Договору, а пайовик здійснює інвестування у порядку пайової участі у будівництві житла шляхом перерахування коштів та передачі матеріальних активів та участі у будівництві на умовах підрядних відносин.

Згідно з п.2.1 договору розмір пайової участі пайовика у будівництві встановлюється у сумі 7680195,8 грн. На вищевказану суму замовник зобовязується передати пайовику квартири (житло) загальною площею 3855,52 метрів квадратних після введення в експлуатацію житлового будинку. Вартість одного квадратного метра житла складає 1992,00 грн.

Відповідно до п.3.1 після введення в експлуатацію житлового будинку замовник передає пайовику житло, що має належати пайовику.

Також судом встановлен, що ПБК “Прогрес” у періоді 2004-2007 роки було укладено договори уступки права вимоги на вище зазначені квартир з фізичними особами. Згідно з умовами договорів Кредитор уступає Новому кредитору право вимагати від Боржника (УМВС України в Харківській області) виконання взятих на себе зобовязань по договору № 17 від 25.06.05 та вимагати від Боржника передачі вказаного житла, в рахунок сплати Новим кредитором Кредитору вартості житла. Такі договори були укладені з фізичними особами на загальну площу 3855,52 метрів квадратних.

Суд звертає увагу, що станом на 01.04.2008 року по бухгалтерському рахунку 681/3 «Аванси отримані»по вище зазначеним житловим приміщенням по пр. Перемоги, 59, 6 секцій рахується кредиторська заборгованість перед фізичними особами у сумі 9883749,15 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512, статті 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що згідно з вище зазначеними договорами уступки права вимоги квартир з фізичними особами, ПБК “Прогрес” станом на 16.11.2007 року не був власником квартир загальної площі 3855,52 метрів квадратних, а власниками фактично були фізичні особи (Нові кредитори) з якими ПБК “Прогрес” у періоді 2004-2007 роки було укладено договори уступки права вимоги.

Судом встановлено, що згідно з актом прийому-передачі від 16.11.07 квартири у кількості 51 шт., тобто після того як ПБК “Прогрес” було укладено договори уступки права вимоги, два нежитлових приміщення загальною площею 3858,5 м. кв. були переданні замовником УМВС України в Харківській області до пайовика ПБК “Прогрес”, а ПБК “Прогрес” прийняв квартири та нежитлові приміщення згідно додатка № 2 до договору 17 від 25.06.2005 р. "Перелік квартир", розташованих у житловому будинку за адресою м. Харків, пр. Перемоги, 59.

Вказані квартири загальною площею 3858,5кв.м. не були оприбутковані по бухгалтерському обліку ПБК “Прогрес”.

Пунктом 1.23 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами та доповненнями визначено, що безоплатно надані товари - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладання таких угод.

Аналізуючи вище викладене суд приходить до висновку, що позивачу від УМВС України в Харківській області безоплатно надійши кварти, отримувати які у ПБК “Прогрес” не було правових підстав, оскільки він переуступив право вимоги на надані йому квартири фізичним особам (новим кредиторам), а отже зазначені квартири є безоплатно отриманими в розумінні п. 1.23 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” та повинні бути оприбутковані на бухгалтерському обліку ПБК “Прогрес”

Також суд зауважує, що позивачем не спростовується той факт, що квартири та нежитлові приміщення передавалися безпосередньо позивачу, а не Новим кредиторам.

Відповідно до п.4.1 ст. 4 валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону), також, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу" (пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону).

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами та доповненнями визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, платник податку, який безкоштовно отримує ТМЦ, повинен збільшити власні валові доходи на вартість таких отриманих товарів ( робіт, послуг).

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем було порушено вимоги п.п. 4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4 п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств”, а тому відповідачем було вірно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3568706,90 грн., з яких за основним платежем - 2046735,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1521971,90 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 01.07.2009 р. № 0001232330/0, від 01.09.2009 року № 0001232330/1, від 17.11.2009 року № 0001232330/2, від 16.02.2010 року № 0001232330/3 та донарахована сума податкового зобов'язання в розмірі 782626, 00 грн. , з яких за основним платежем - 321085,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 461541 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 17.11.2009 р. № 0002052330/2.

Суд не враховує посилання позивача на ст. 528 ЦК України, оскільки зазначена норма закону містить таке положення, як виконання зобов'язання боржника третю особою.

Так, відповідно до ст. 528 ЦК України зобов'язання може бути виконано не лише самим боржником, але й третіми особами. Проте, в даних правовідносинах боржником (УМВС України в Харківській області) безпосередньо передавалися частина квартир кредитору (ПБК «Прогрес»), тобто в даному випадку УМВС України в Харківській області самостійно виконало зобов'язання перед позивачем без залучення третіх осіб.

Щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає.

В ході перевірки встановлено, що за період з 01.04.08 р. по 31.03.09 р. ПБК „Прогрес” здійснювало операції які, повязані з придбанням матеріальних активів, виконанням робіт, наданням послуг для їх подальшого використання у власній господарської діяльності, з придбання товарів для подальшого продажу, операції повязані з отриманням послуг (робіт) для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 р. основними постачальниками будівельно-монтажних робіт (послуг) позивачу були ДП «БМУ № 2»та ТОВ «БК «Прогрес-партнер», які в свою чергу придбавали зазначені роботи (послуги) від ПП «Єврострой МК»та ТОВ «Будмонтажсервіс». В подальшому ПБК «Прогрес»будівельно-монтажні послуги, придбані у ДП «БМУ № 2»та у ТОВ «БК «Прогре-партнер», з урахуванням додаткових робіт (послуг), реалізовані ТОВ «Меркурій-інвест», ТОВ «Меркурій-Прогрес», ПП «Сентябрь».

Так, ДП „БМУ-№ 2” отримані роботи (послуги) від ПП ”Еврострой МК” та ТОВ „Буд-монтажсервіс” з урахуванням додаткових робіт та послуг реалізовано на ПБК “Прогрес” на загальну суму 9502306,92 грн., в т.ч. ПДВ 1583717,82 грн. ПБК “Прогрес” в свою чергу з урахуванням додаткових робіт ( послуг) реалізовано робіт:

- на ТОВ “Меркурій-інвест” ( код 32863594) на суму 3671086,40 грн. по договору № 3 від 21.01.2006р. , №4 від 01.09.2006р.:

1. У квітні 2008р. на суму 2123336,40 грн. ( в тому числі в частині отриманих робіт від ТОВ “Буд.-монтажсервіс”на суму 379216,80 грн., в т.ч. ПДВ 63202,0грн. податкові зобов`язання склали 63202,0грн ). Податкова накладна № 59 від 30.04.2008р. на загальну суму 1619234,40грн, в т.ч. ПДВ 269872,40грн, № 60 від 30.04.2008р. на загальну суму 1204066,80грн., вт.ч. ПДВ 200677,80грн

2. У травні 2008р. на суму 790581,6грн. ( в тому числі в частині отриманих робіт від ПП ”Еврострой МК” на суму 562220,40 грн., в т.ч. ПДВ 93703,40грн., податкові зобов*язання склали 93703,40грн). Податкова накладна № 59 від 31.05.2008р. на суму 1618598,40 грн., в т.ч.ПДВ 269766,40 грн.

3. У червні 2008р. на суму 757168,40грн. ( в тому числі в частині отриманих робіт від ТОВ “Буд.-монтажсервіс” на суму 390307,20 грн., в т.ч. ПДВ 65051,20грн., податкові зобов`язання склали 65051,20 грн.). Податкова накладна № 49 від 27.06.08р. на суму 930918,0 грн., в т.ч. ПДВ 155153,0грн, № 50 від 27.06.08р. на суму 1161912,0 грн., в т.ч. ПДВ 193652,0 грн.

- на ТОВ “Меркурій-Прогрес” ( код 33413354) на суму 1451790,0 грн по договору № 1 від 25.10.2005р.:

1. У квітні 2008р. на суму 570032.40 грн.( в тому числі в частині отриманих робіт від ТОВ “Буд.-монтажсервіс”на суму 244527,11 грн., в т.ч. ПДВ 40754,52грн., податкові зобов`язання склали 40754,52 грн.)Податкова накладна № 76 від 30.04.2008р. на суму 1022278,80 грн, в т.ч. ПДВ 170379,80грн

2. У травні 2008р. на суму 417009,60грн. ( в тому числі в частині отриманих робіт від ТОВ “Буд.-монтажсервіс” на суму 176452,80 грн., в т.ч. ПДВ 29408,80грн., податкові зобов`язання склали 29408,80 грн.). Податкова накладна № 79 від 31.05.2008р. на суму 1377216,0 грн., в т.ч. ПДВ 229536,0 грн. у червні 2008р. на суму 808603,20грн. ( в тому числі в частині отриманих робіт від ТОВ “Будмонтажсервіс” на суму 492774,39 грн., в т.ч. ПДВ 82129,06грн., податкові зобов`язання склали 82129,06грн.) податкова накладна № 47 від 27.06.08р. на суму 1621103,14 грн., в т.ч. ПДВ 270183,85 грн.

Фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова були проведені виїзні планові перевірки ДП „БМУ-№ 2” та ТОВ “БК “Прогрес-партнер”. Перевірками встановлено, що дані, відображені ДП “ БМУ № 2” у деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2007 по 30.06.2008, в частинах валових витрат на суму 13714427 грн, валового доходу на суму 13714427 грн, податкових зобовязань з ПДВ на суму 2749189 грн, податкового кредиту на суму 2749189 грн не є дійсними. Дані, відображені ТОВ “БК “Прогрес-Партнер” у деклараціях з податку на прибуток за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 в частині валових витрат на суму 2178195грн, в частині валового доходу на суму 2178195 грн, податкових зобовязань з ПДВ на суму 435639,17 грн, податкового кредиту на суму 435639 грн не є дійсними. Актами перевірок встановлено відсутність у ПП “Єврострой МК” та ТОВ „Будмонтажсервіс” необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про відсутність у цих підприємств адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань. Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність у сторін мети суперечної інтересам держави та суспільства (ПП “Єврострой МК»основних засобів не має; за період з 01.01.2007 по 30.06.2008 відсутні залишки або рух товарно-матеріальних цінностей в розрізі груп товарно-матеріальних цінностей; на підприємстві рахувався 1 працівник; підприємство визнано банкрутом. ТОВ “Будмонтажсервіс” не має власних основних засобів; за період з 01.01.2007 по 30.06.2008 відсутні залишки або рух товарно-матеріальних цінностей в розрізі груп товарно-матеріальних цінностей; на підприємстві рахувався 1 працівник). Отже, договори на виконання будівельно-монтажних робіт та поставку товарів, укладені між ДП „БМУ- №2” та ПП “Єврострой МК”, ТОВ „Будмонтажсервіс”, та між ТОВ «БК «Прогрес-партнер»та ПП «Єврострой МК»не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними. В звязку з зазначеним, угоди, які укладалися та виконувались протягом періоду, що перевірявся, між ПБК «Прогрес»та ТОВ «БК «Прогрес-Партнер»і ДП «БМУ № 2»не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Також, угоди, які укладалися та виконувались протягом періоду, що перевірявся, між ПБК «Прогрес»та «Меркурій-інвест», ТОВ «Меркурій-Прогрес», ПП «Сентябрь»не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Відповідно до пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд зазначає, що позивачем до суду не надано ніяких доказів, які б свідчили про фактичне виконання договорів ні до проведення перевірки фахівцями податкового органу, а ні до суду під час розгляду справи.

У зв'язку із наведеним вище суд робить висновок, що угоди які укладалися та виконувалися протягом перевіряємого періоду між ПБК «Прогрес»та ДП «БМУ № 2» і ТОВ «БК «Прогрес -партнер»не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Позивачем не надано доказів, що безспірно свідчили б про намір сторін виконувати умови договору та використовувати отримані роботи (послуги) у своїй господарській (підприємницькій) діяльності.

Таким чином, мета, з якою укладалися угода на підставі договорів, була такою що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки ДП «БМУ № 2», ТОВ «БК «Прогрес Партнер»та ПБК «Прогрес»вчинено нікчемні правочині з метою заниження податкових зобов'язань.

Так, зазначені угоди укладалась без наміру здійснення реальної господарської діяльності, а начебто сплата вартості робіт (послуг), а відповідно і податку на додану вартість в ціні робіт (послуг), послугували в подальшому підставою для визначення Позивачем сум валових витрат та сум податкового кредиту.

Відтак про відсутність реального характеру господарських операцій, тобто про укладання угод які підпадають під ознаки ст.. 228 ЦК України, ст.. 207 ГК України можуть свідчити підтверджені належними доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою ст. 216 Цивільного кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона по справі повинна доказати ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Проаналізувавши наведені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів щодо неправомірності нарахування податковою інспекцією податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, у звязку з тим що відповідачем по справі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, а позивачем не доведено реального характеру укладених правочинів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Проектно-будівельного концерну "Прогрес" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Міністерство внутрішніх справ України в Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 28 березня 2011 року.

Суддя І.С.Чалий