Постанова № 15102519, 19.04.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/2280/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Котова Д.Є.,

представника відповідача - Чалої О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава - Агро ЛТД"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18 березня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава - Агро ЛТД"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень № 0000162305/0 від 09.03.2011 pоку та № 0000152305/0 від 09.03.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення ТОВ «Полтава Агро ЛТД»вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оприбуткування прибутку підприємств», оскільки укладені між позивачем та його контрагентами договори про надання інформаційно-маркетингових послуг по забезпеченню замовника закупівлею пшениці, кукурудзи та рапсу були виконані в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт та платіжними дорученнями.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою позивача встановлено порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»та пп. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивачем до складу валових витрат віднесено консультаційні послуги без підтверджуючих бухгалтерських документів. Крім того, в актах виконаних робіт по наданню вказаних послуг не зазначено цини по яким придбано (реалізовано) сільськогосподарську продукцію, що позбавляє можливості зробити висновок про те на скільки в кращу сторону ціна відрізняється від цін по яким покупці (продавці) сільськогосподарської продукції придбали (реалізовували) її без проведення маркетингових послуг.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.10.2006 року ТОВ «Полтава-Агро ЛТД»(ідентифікаційний код 34612182) зареєстровано Виконавчим комітетом Полтавської міської ради.

З 17.10.2006 року позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Полтава та зареєстрований, як платник податку на додану, що підтверджується свідоцтвом від 08 листопада 2006 року № 23481859 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

ДПІ у м. Полтава в період з 27.01.2011 року по 09.02.2011 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Полтава-Арго ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.02.2011 року № 1046/23-6/34612182 в якому зафіксовано зокрема порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.9, п. 5.3, п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року на загальну суму 72768,00 грн. та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5., п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено податковий кредит на загальну суму 22254,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту ДПІ у м. Полтава 09.03.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000152305/0, яким ТОВ «Полтава-Агро ЛТД»збільшено зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 90 260,00 грн. (у тому числі за основним платежем 72 768,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 18 192,00 грн.) № 0000162305/0, яким ТОВ «Полтава-Агро ЛТД» збільшено зобовязання по ПДВ на загальну суму 27817,50 грн. (у тому числі за основним платежем 22 254,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5563,50 грн.).

З вимогою про визнання недійсними вищезазначених податкових повідомлень - рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтава від 09.03.2011 року № 0000152305/0 та № 0000162305/0, суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що 21 липня 2008 року та 01 жовтня 20008 року між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 укладено договори інформаційномаркетингових послуг, згідно якого «Виконавець» зобовязується надати послуги по забезпеченню «Замовника»закупівлею пшениці 5-го та 6-го класів, а «Замовник»зобовязаний оплатити вказані послуги після їх виконання. Відповідно до умов договорів, розрахунки між сторонами проводились безготівковим шляхом, сума винагороди вказувалась в актах здачі приймання робіт.

20 липня 2009 року між ТОВ «Полтава-Агро ЛТД»та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено договір № 01/07-09 про надання інформаційномаркетингових послуг. Згідно вказаного договору «Виконавець»зобовязується надати послуги по забезпеченню «Замовника»закупівлею пшениці 6-го класу, а «Замовник»зобовязаний оплатити зазначені послуги після їх виконання. Відповідно до умов договору, розрахунки між сторонами проводились безготівковим шляхом, сума винагороди вказувалась в акті здачі приймання робіт.

20 серпня 2010 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір № 12 про надання інформаційномаркетингових послуг. Згідно вказаного договору «Виконавець»зобовязується надати «Замовнику» за плату інформаційно-маркетингові послуги за напрямами, що цікавлять останнього. Обєктом вказаних послуг є ріпак та кукурудза 3 класу. Відповідно до умов договору, розрахунки між сторонами проводились безготівковим шляхом, ціна послуг є договірною і визначається в кожному випадку окремо згідно акту виконаних робіт та рахунку фактури.

20 квітня 2009 року між ТОВ «Полтава-Агро ЛТД»та ТОВ «Меліда»укладено договір № 942/02 про надання інформаційних та маркетингових послуг. Згідно вказаного договору «Виконавець»зобовязується надати «Замовнику»за плату інформаційно-маркетингові послуги за напрямами, що цікавлять останнього. Обєктом вказаних послуг є ріпак продовольчий, овес, соя, просо, сорго, пшениця 4 класу та пшениця 5-6 класів. Відповідно до умов договору, розрахунки між сторонами проводились безготівковим шляхом, ціна послуг є договірною і визначається в кожному випадку окремо, оплата проводиться згідно акту виконаних робіт та рахунку фактури.

02 серпня 2010 року між ТОВ «Полтава-Агро ЛТД»та ТОВ «Анілія Фест»укладено договір № 2-08/04 про надання інформаційних та маркетингових послуг. Згідно вказаного договору «Виконавець»зобовязується надати «Замовнику»за плату інформаційно-маркетингові послуги за напрямами, що цікавлять останнього. Обєктом вказаних послуг є ріпак продовольчий, ріпак непродовольчий овес, соя, просо, сорго, пшениця 4 класу та пшениця 5-6 класів. Відповідно до умов договору, розрахунки між сторонами проводились безготівковим шляхом, ціна послуг є договірною і визначається в кожному випадку окремо, оплата проводиться згідно акту виконаних робіт та рахунку фактури.

Крім того, позивачу надавались інформаційно-маркетингові послуги ТОВ «СВ Логістік»згідно договору № 26 від 01 липня 2010 року. Згідно вказаного договору «Виконавець»зобовязується надати «Замовнику»за плату інформаційно-маркетингові послуги за напрямами, що цікавлять останнього. Обєктом вказаних послуг є ріпак продовольчий, ріпак технічний, овес, соя, просо, сорго, пшениця 4 класу та пшениця 5-6 класів. Відповідно до умов договору, розрахунки між сторонами проводились безготівковим шляхом, ціна послуг є договірною і визначається в кожному випадку окремо, оплата проводиться згідно акту виконаних робіт та рахунку фактури.

Податковий орган ставить під сумнів реальність надання консультаційних послуг з підстав нерозкриття в актах приймання виконаних робіт суті наданих послуг.

Маркетингові витрати за своїм змістом є витратами по підготовці та організації продажу товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Судом встановлено, що вказані договори укладалися з метою отримання інформації щодо обєктів дослідження та не передбачали надання звітів про проведену роботу, оскільки такі звіти не є первинними документами. За результатами отриманих консультаційних послуг ТОВ «Полтава-Агро ЛТД»укладено угоди на придбання сільськогосподарської продукції, яка в подальшому використана позивачем у своїй господарській діяльності.

Відповідно до ст. 545 Цивільного кодексу України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" визначено первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт господарської операції є акти задачі-приймання робіт (надання послуг), платіжні доручення, рахунки та податкові накладні.

На підтвердження, того що вище вказані договори відбулись позивачем суду надано акти задачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.09.2008 року, 30.09.2008 року до договору про інформаційно-маркетингові послуги від 21.07.2008 року, акт задачі-приймання робіт (надання послуг) від 03.11.2008 року до договору про інформаційно-маркетингові послуги від 01.11.2008 року, акти задачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.07.2009 року, 27.08.2009 року до договору про інформаційно-маркетингові послуги № 01/07-09, акт здачі прийняття робіт № 15 до договору № 12, акти здавання приймання наданих послуг № 07316 від 31.07.2009 року, № 942/02 від 23.11.2009 року, № 942/03 від 23.11.2009 року до договору № 942/02, акт здавання приймання наданих послуг від 31.08.2010 року до договору № 2-08/04; рахунки № 1 від 27.08.2009 року, № 12 від 30.09.2010 року, акти задавання-приймання наданих послуг № 260701 від 26.07.2010 року до договору № 26; платіжні доручення № 285 від 09.09.2008 року, № 20 від 31.10.2008 року, № 329 від 13.11.2008 року, № 6 від 17.12.2008 року, № 216 від 28.08.2009 року, № 229 від 01.09.2009 року, № 121 від 17.11.2010 року, № 18 від 17.11.2010 року, № 204 від 09.08.2009 року № 332 від 25.11.2009 року, № 169 від 09.12.2010 року, № 100 від 10.08.2010 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 15 від 30.06.2009 року; рахунок-фактури № 329 від 31.08.2010 року та податкові накладні № 07316 від 31.07.2009 року, № 11231 від 23.11.2009 року, № 329 від 31.08.2010 року, № 260704 від 26.07.2010 року.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість консультаційних послуг.

Стосовно доводів податкового органу, про завищення платником позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 22254,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту ( підпункт 7.4.4 пункту 7.4 цієї статті ).

Відповідачем не надано докази того, що отриманні позивачем від ТОВ «Меліда», ТОВ «Анілія Фест»та ТОВ «СВ Логістік»консультаційній послуги при продажу сільськогосподарської продукції не відносяться до господарської діяльності ТОВ «Полтава-Агро ЛТД», разом з тим судом встановлено правомірність віднесення отриманих послуг від вказаних контрагентів до валових витрат.

Підпунктом 7.4 5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Для підтвердження правильності формування податкового кредиту з ПДВ позивачем подано до податкового органу та до суду податкові накладні виписані його контрагентами якими надавалися консультативні послуги.

Таким чином, суд приходить до висновку що податковий орган безпідставно та протиправно ставив під сумнів розмір задекларованого позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000162305/0 від 09.03.2011 pоку та № 0000152305/0 від 09.03.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава - Агро ЛТД " витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2011 року.

СуддяС.С. Бойко