Постанова № 15102117, 18.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/1079/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

місто Донецьк, вулиця 50 Гвардійської дивізії,17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьової І.В.

при секретарі судового засідання Заднепровської В.О.

за участю представників сторін

від позивача: Киричек С.С.

від відповідача: Сніменко О.І., Удовік О.І.

за участю прокурора: Ноздрьов С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Укрметекспорт» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень,

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «Укрметекспорт», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2011 року № 0000022302/0/654 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 888434,00грн. та штрафних санкцій у сумі 222108,50грн. та № 0000012302/0/748 про нарахування податку на прибуток у розмірі 1172333,00грн. та штрафних санкцій 293083,25грн. Заявою від 09.02.2011 року позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 10.01.2011 року № 0000022302/0/654 та № 0000012302/0/748. (т.2 а.с.122).

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в акті перевірки відповідач помилково робить висновок про нікчемність правочину між позивачем та ПП «ПКФ «Донбасінвест компані» повязуючи факти, що мають різну юридичну природу та регламентуються різними законодавчими актами.

Позивач зазначає, що товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення, а не факту передання товару, відповідно, набуття права власності на нього. Також товарно-транспортні накладні виключені з переліку документів суворої звітності. Факт передання товару підтверджується видатковими накладними. Відсутність документу під назвою «товарно-транспортна накладна» може свідчити про нікчемність правочину або про безтоварну операцію з підстав, викладених у ст.228 ЦК України, лише у сукупності з іншими ознаками, які б свідчили про відсутність розумних економічних або інших причин на укладення та виконання спірного правочину.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали заперечення (т.2, а.с.10), у яких зазначили, що була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08 по 30.09.10. Висновки про порушення вимог податкового законодавства зроблені у звязку з тим, що у ході перевірки встановлено факт укладання Позивачем нікчемного правочину з ПП «ПКФ «Донбасінвест компані». В ході проведення аналізу первинних документів, наданих до перевірки, було встановлено, що операції із придбання послуг з поставки товару мали не реальний характер, оскільки до перевірки не надано документів, що підтверджують фактичне транспортування на адресу ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт» товарно-матеріальних цінностей, умови такого транспортування, їх подальше розвантаження. Відповідач, вказує, що було направлено запит до ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська, щодо проведення зустрічної перевірки ПП «ПКФ «Донбасінвест компані», та було отримано відповідь про неможливість проведення перевірки у звязку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено. Остання звітність надана ПП «ПКФ «Донбасінвест компані» з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року. Основні засоби відсутні, в перевіряємому періоді власних транспортних засобів підприємство не мало. На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

До суду надійшло повідомлення прокуратури Донецької області від 07.02.11 № 05/1-255-вих.11 про вступ прокурора у розгляді даної справи.

Представник прокуратури Донецької області, у суді позов не визнав, просив відмовити у задоволені позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗТФ «Укрметекспорт» є юридичною особою, згідно з довідкою Головного управління статистики Донецької області про державну реєстрацію юридичної особи №02-14-77 від 18.10.2005 року (т.1 а.с.114).

Державною податковою інспекцією у м. Краматорську було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 року. За наслідками перевірки було складено акт від 27.12.2010 року №2853/23-2-20353350 (т.1 а.с.9).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено, що в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток на загальну суму 1172333,00грн., у т.ч. по періодах: у 4 кварталі 2009 року на суму 113480,00грн., у 1 кварталі 2010 року на суму 145338,00грн., у 2 кварталі 2010 року на суму 311750,00грн., у 3 кварталі 2010 року 301765,00грн. та в порушення п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість на загальну суму 888434,00грн., у тому числі по періодах: у листопаді 2009 року на суму 49190,00грн., у грудні 2009 року на суму 38996,00грн., у січні 2010 року на суму 41812,00грн., у лютому 2010 року на суму 28353,00грн., у березні 2010 року на суму 35162,00грн., у квітні 2010 року на суму 42944,00грн., у травні 2010 року на суму 86056,00грн., у червні 2010 року на суму 120400,00грн., у липні 2010 року на суму 159530,00грн., у серпні 2010 року на суму 136432,00грн, у вересні 2010 року на суму 149559,00грн.

Зазначені порушення визначено, як вказано в акті перевірки, у звязку з укладанням позивачем нікчемного правочину з ПП «ПКФ «Донбасінвест компані» - угода від 23.10.2009 року №23/10-09, який не спричинив реального настання правових наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 10.01.2011 року № 0000022302/0/654, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 888434,00грн. та штрафних санкцій у сумі 222108,50грн. та від 10.01.2011 року № 0000012302/0/748, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1172333,00грн. та штрафних санкцій 293083,25грн. (т.1 а.с.79-80).

Оскільки спірні правовідносини виникли у періоді 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Предметом доказування в цій справі є доведення обставин укладення нікчемного правочину та наявності наданих послуг за договором поставки товару від 23.10.2009 року № 23/10-09. Від цих обставин залежить право позивача на формування валових витрат в сумі 4689334,00грн. в четвертому кварталі 2009 року, в першому, другому та третьому кварталі 2010 року, податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 901975,00грн. в листопаді-грудні 2009 року та січні-вересні 2010 року.

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договору про поставку товару від 23.10.2009 року №23/10-09, оскільки сторони договору не мали наміру на фактичне надання послуг, а позивач мав мету на збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Приватним підприємством «ПКФ «Донбасінвест компані» (Постачальник) укладено договір про поставку товару № 23/10-09 від 23.10.2009р. (т.1 а.с.121).

Предметом договору є поставка Постачальником товарів, обладнання та матеріалів в асортименті, по кількості та по ціні, які вказані в специфікаціях, а Покупець прийняти та сплатити на умовах викладених в Договорі вказаний товар.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунок здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 120 днів з моменту поставки товару. Відповідно до п.5.3 Постачальник зобовязується повідомлять Покупця про здійснені відгрузки товару та надати стороні оригінали наступних документів: рахунок-фактуру на товар, накладну та податкову накладну. Термін дії договору до 31.12.2011 року (п.9.1 договору). (т.1 а.с.121).

На виконання умов договору між сторонами були складені відповідні рахунки-фактури, накладні, податкові накладні, посвідчення про якість вугілля:

-рахунок-фактура № 102904 від 29.10.2009 року, накладна № 102904 від 29.10.2009 року, податкова накладна № 102904 від 29.10.2009 року, посвідчення про якість вугілля № 1 - на 50 тон вугілля антрацита на суму 21000,00грн., в т.р. ПДВ 3500,00грн. (т.2 а.с.161-163);

-рахунок-фактура № 110208 від 02.11.2009 року, накладна № 110208 від 02.11.2009 року, податкова накладна № 110208 від 02.11.2009 року, посвідчення про якість вугілля № 2 - на 43,21 тон вугілля антрацита на суму 38672,77грн., в т.р. ПДВ 6445,46грн. (т.2 а.с.164-166);

-рахунок-фактура № 110406 від 04.11.2009 року, накладна № 110406 від 04.11.2009 року, податкова накладна № 110406 від 04.11.2009 року, посвідчення про якість вугілля № 3 - на 560,64тон вугілля антрацита на суму 235468,80грн., в т.р. ПДВ 39244,80грн. (т.2 а.с.167-169);

-рахунок-фактура № 120208 від 02.12.2009 року, накладна № 120208 від 02.12.2009 року, податкова накладна № 120208 від 02.12.2009 року, посвідчення про якість вугілля № 4 - на 594,2тон вугілля антрацита на суму 21000,00грн., в т.р. ПДВ 41594,00грн. (т.2 а.с.170-172);

-рахунок-фактура № 010501 від 05.01.2010 року, накладна № 010501 від 05.01.2010 року, податкова накладна № 010501 від 05.01.2010 року, посвідчення про якість вугілля № 5 - на 652,0тон вугілля антрацита на суму 273840,00грн., в т.р. ПДВ 45640,00грн. (т.2 а.с.173-175);

-рахунок-фактура № 020208 від 02.02.2010 року, накладна № 020208 від 02.02.2010 року, податкова накладна № 020208 від 02.02.2010 року, посвідчення про якість вугілля № 6 - на 458,0тон вугілля антрацита на суму 192360,00грн., в т.р. ПДВ 32060,00грн. (т.2 а.с.176-178);

-рахунок-фактура № 022502 від 25.02.2010 року, накладна № 022502 від 25.02.2010 року, податкова накладна № 022502 від 25.02.2010 року, посвідчення про якість вугілля № 7 - на 200,0тон вугілля антрацита на суму 84000,00грн., в т.р. ПДВ 14000,00грн. (т.2 а.с.179-181);

-рахунок-фактура № 030203 від 02.03.2010 року, накладна № 030203 від 02.03.2010 року, податкова накладна № 030203 від 02.03.2010 року, посвідчення про якість вугілля № 8 - на 351,0тон вугілля антрацита на суму 147420,00грн., в т.р. ПДВ 24570,00грн. (т.2 а.с.182-184);

-рахунок-фактура № 040204 від 02.04.2010 року, накладна № 040204 від 02.04.2010 року, податкова накладна № 040204 від 02.04.2010 року, посвідчення про якість вугілля № 9 - на 700,0тон вугілля антрацита на суму 294000,00грн., в т.р. ПДВ 49000,00грн. (т.2 а.с.185-187);

-рахунок-фактура № 050401 від 04.05.2010 року, накладна № 050401 від 04.05.2010 року, податкова накладна № 050401 від 04.05.2010 року, посвідчення про якість вугілля № 10 - на 800,0тон вугілля антрацита на суму 480000,00грн., в т.р. ПДВ 80000,00грн. (т.2 а.с.188-190);

-рахунок-фактура № 060206 від 02.06.2010 року, накладна № 060206 від 02.06.2010 року, податкова накладна № 060206 від 02.06.2010 року, посвідчення про якість вугілля № 11 - на 1400,0тон вугілля антрацита на суму 722400,00грн., в т.р. ПДВ 120400,00грн. (т.2 а.с.191-193);

-рахунок-фактура № 070213 від 02.07.2010 року, накладна № 070213 від 02.07.2010 року, податкова накладна № 070213 від 02.07.2010 року, посвідчення про якість вугілля № 12 - на 1400,0тон вугілля антрацита на суму 722400,00грн., в т.р. ПДВ 120400,00грн. (т.2 а.с.194-196);

- рахунок-фактура № 070505 від 05.07.2010 року, накладна № 070505 від 05.07.2010 року, податкова накладна № 070505 від 05.07.2010 року, посвідчення про якість вугілля № 13 - на 455,0тон вугілля антрацита на суму 234780,00грн., в т.р. ПДВ 39130,00грн. (т.2 а.с.197-199);

- рахунок-фактура № 080307 від 03.08.2010 року, накладна № 080307 від 03.08.2010 року, податкова накладна № 080307 від 03.08.2010 року, посвідчення про якість вугілля № 14 - на 1364,32тон вугілля антрацита на суму 818592,00грн., в т.р. ПДВ 136432,00грн. (т.2 а.с.200-202);

-рахунок-фактура № 090215 від 02.09.2010 року, накладна № 090215 від 02.09.2010 року, податкова накладна № 090215 від 02.09.2010 року, посвідчення про якість вугілля № 15 - на 824,505тон вугілля антрацита на суму 494703,00грн., в т.р. ПДВ 82450,50грн. (т.2 а.с.203-205);

-рахунок-фактура № 092402 від 24.09.2010 року, накладна № 092404 від 24.09.2010 року, податкова накладна № 092402 від 24.09.2010 року, посвідчення про якість вугілля № 16 - на 358,92тон вугілля антрацита на суму 215352,00грн., в т.р. ПДВ 35892,00грн. (т.2 а.с.206-208);

-рахунок-фактура № 093014 від 30.09.2010 року, накладна № 093014 від 30.09.2010 року, податкова накладна № 093014 від 30.09.2010 року, посвідчення про якість вугілля № 17 - на 671,08тон вугілля антрацита на суму 402648,00грн., в т.р. ПДВ 67108,00грн. (т.2 а.с.209-211).

Цими документами підтверджується, що в листопаді-грудні 2009 року та січні-вересні 2010 року Приватним підприємством «ПКФ «Донбасінвест компані» було поставлено позивачу 10882,88тон вугілля на загальну суму 5627200,57грн., у т.р. ПДВ 937866,76грн.

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «ПКФ «Донбасінвест компані» згідно наступних платіжних доручень: від 25.11.09 у сумі 110000,00грн., від 23.11.09 у сумі 86000,00грн., від 19.11.09 у сумі 85000,00грн., від 08.12.09 у сумі 30000,00грн., від 16.12.09 у сумі 44000,00грн., від 25.12.09 у сумі 35000,00грн., від 28.12.09 у сумі 100000,00грн., від 22.01.10 у сумі 33000,00грн., від 18.01.10 у сумі 40000,00грн., від 22.02.10 у сумі 40000,00грн., від 03.02.10 у сумі 43500,00грн., від 04.03.10 у сумі 42000,00грн., від 19.04.10 у сумі 49000,00грн., від 28.04.10 у сумі 68000,00грн., від 06.05.10 у сумі 36600,00грн., від 14.05.10 у сумі 103000,00грн., від 20.05.10 у сумі 125000,00грн., від 02.06.10 у сумі 100000,00грн., від 04.06.10 у сумі 196000,00грн., від 08.06.10 у сумі 132500,00грн., від 15.06.10 у сумі 175000,00грн., від 18.06.10 у сумі 97000,00грн., від 25.06.10 у сумі 88000,00грн., від 01.07.10 у сумі 92000,00грн., від 02.07.10 у сумі 50000,00грн., від 08.07.10 у сумі 67000,00грн., від 13.07.10 у сумі 147000,00грн., від 15.07.10 у сумі 142000,00грн., від 16.07.10 у сумі 195300,00грн., від 22.07.10 у сумі 98500,00грн., від 27.07.10 у сумі 115000,00грн., від 29.07.10 у сумі 50000,00грн., від 03.08.10 у сумі 134000,00грн., від 06.08.10 у сумі 58000,00грн., від 11.08.10 у сумі 168000,00грн., від 12.08.10 у сумі 30000,00грн., від 13.08.10 у сумі 70000,00грн., від 18.08.10 у сумі 151000,00грн., від 26.08.10 у сумі 149300,00грн., від 30.08.10 у сумі 116000,00грн., від 02.09.10 у сумі 62000,00грн., від 03.09.10 у сумі 130000,00грн., від 06.09.10 у сумі 212000,00грн., від 10.09.10 у сумі 147000,00грн., від 15.09.10 у сумі 58000,00грн., від 16.09.10 у сумі 182500,00грн., від 22.09.10 у сумі 110000,57грн., від 30.09.10 від 54000,00грн., від 14.10.10 у сумі 273000,00грн., від 27.10.10 у сумі 45000,00грн., від 22.10.10 у сумі 16000,00грн., від 21.10.10 у сумі 64000,00грн., від 21.10.10 у сумі 40000,00грн., від 20.10.10 у сумі 32500,00грн., від 13.10.10 у сумі 147500,00грн., від 07.10.10 у сумі 140000,00грн. від 04.10.10 у сумі 222000,00грн. (т.3 а.с.61-122).

Всього сплачено по договору за отриманий товар суму 5627200,57грн.

Суд враховує, що ПП «ПКФ «Донбасінвест компані» зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100247326 від 30.09.2009 року. (т.1 а.с.125).

Суд бере до уваги, що згідно бухгалтерської довідки позивача (т.3 а.с.133), за період з листопада 2009 року по вересень 2010 року закупівлю вугілля антрацита рядового підприємство здійснювало лише в Приватному підприємстві «ПКФ «Донбасінвест компані» на підставі Договору № 23/10-09 від 23.10.2009 року, який був перероблений як давальницька сировина на підставі Договору про виготовлення продукції з давальницької сировини № 20/12-07 від 20.12.2007 року на виробничому майданчику ТОВ «Донметпром», за адресою м. Сніжне, вул. Вітебська, 6, на сортове вугілля та відвантажений споживачам.

Відповідно до вказаного договору ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт» Замовник поручає, а виконавець ТОВ «Донметпром» приймає на себе зобовязання виготовлення із наданого Замовником давальницької сировини готову продукцію та передати Замовнику. (т.2 а.с.145).

Виконання умов договору підтверджується актами переробки давальницької сировини, рахунками за надання послуг по переробці давальницької сировини та погрузки готової продукції, актами прийомки - передачі давальницької сировини. (т.2 а.с.212-245, т.3 а.с.1-42).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на лист ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська від 17.12.10 №18559/23-219 «Щодо проведення зустрічної перевірки ПП «ПКФ «Донбасінвест компані»», в якому повідомляється, що ухвалою Господарського суду Луганської області № 22/85б від 30.11.2010 року було порушено провадження у справі про банкрутство ПП «ПКФ «Донбасінвест компані». (т.2 а.с.99) та на бази даних АІС Аудит і «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Також суд бере до уваги, що постанова Господарського суду Луганської області по справі №22/85б від 21.12.2010 року про визнання ПП «ПКФ «Донбасінвест компані» банкрутом, була прийнята вже після здійснення операцій по спірному договору від 23.10.2009 року № 23/10-09. Відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, та порушення справи про банкрутство у відношенні контрагента після виконання ним умов за договором, не може обумовити нікчемність всіх правочинів, що укладаються юридичною особою.

Посилання відповідача на відсутність у підприємства документів, що підтверджують фактичне транспортування ТМЦ (товарно-транспортні накладні, довіреності, технічний паспорт та інше) суд не приймає до уваги, у звязку з тим, що вказані документи не включені до переліку документів суворої звітності. Згідно статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» організація бухгалтерського обліку на підприємстві: бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Посилання відповідача на наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» щодо підтвердження транспортних послуг товарно-транспортними накладними та подорожніми листами відповідної форми не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей наказ не було у встановленому законом порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Тобто відсутність товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Але навпаки, доводи відповідача також спростовуються постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.01.2011 року, затвердженою начальником ВПМ ДПІ у м. Краматорську. Вказаною постановою в порушенні кримінальної справи по ч.3 ст.212 КК України у відношенні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено, у звязку з відсутністю складу злочину. Вказані особи на той період були посадовими особами позивача, а саме ОСОБА_4 генеральним директором і ОСОБА_5 головним бухгалтером. При розгляді матеріалів перевірки оперуповноваженим ВПМ ДПІ у м. Краматорську були опитані:

генеральний директор ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт», який пояснив, що на адресу підприємства здійснювалися поставки вугільної продукції від ПП «ПКФ Донбасінвест компані», який в подальшому був перероблений на сортові вугілля як давальницька сировина. Вугілля поставлялося грузовим автомобільним транспортом на участок ТОВ «Донметпром». Оскільки поставка продукції здійснювалася на умовах франко склад покупця, ніяких документів, які повязані з транспортуванням продукції не вимагав;

головний бухгалтер ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт», яка пояснила, що документація яка повязана з транспортуванням вугільної продукції є внутрішньою для ПП «ПКФ Донбасінвест компані» і не стосується інтересів позивача, вугілля отримували згідно накладних;

заступник головного бухгалтера ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт», яка пояснила, що на території ТОВ «Донметпром» автомобільний транспорт з вугільною продукцією зважувався, інформацію про вагу поставленої продукції їй повідомляли, після чого вона готувала необхідну документацію та сплачувала рахунки за продукцію.

Також були опитані працівники ТОВ «Донметпром», які підтвердили, що дійсно на територію їхнього підприємства проводилася поставка вугілля автомобільним транспортом, після чого вугілля сортирується та розподіляється по бункерам для подальшої погрузки в залізничні вагони.

Та інші особи, які здійснювали прийомку вугільної продукції.

В постанові вказано, що у ході дослідницької перевірки не встановлені факти, підтверджуючі обєктивну сторону складу злочину, а саме не підтверджено факт завищення валових витрат та незаконного формування податкового кредиту, не встановлений умисел посадових осіб ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт» про ухилення від сплати податків.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочину договору про поставку товару від 23.10.2009 року № 23/10-09 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із системного змісту пункту 5.1 статті 5 та пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведеного вбачається, що обовязковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх звязок з господарською діяльністю платника.

В свою чергу, пунктом 5.11 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище перелічені рахунки-фактури, накладні, посвідчення мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях ваги, вартості найменування, дат.

При зясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у звязку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт», відповідач зазначив, що такі справи відсутні.

З огляду на викладене, суд бере до уваги як належний та допустимий доказ, який підтверджує обставини надання послуг, накладні та рахунки-фактури, які спростовують доводи відповідача про те, що послуги фактично не надавалися.

Посилання відповідача на те, що послуги, надані ПП «ПКФ Донбасінвест компані», не повязані з господарською діяльністю позивача спростовуються доказами, наявними у справі. Долучені докази свідчать про фактичне виконання умов спірного договору.

Тобто наведені поставки товарів забезпечують господарську діяльність позивача по реалізації продукції, внаслідок якої він отримує дохід.

Аналіз наданих документів та договору свідчить про виконання договірних зобовязань з поставки товару у комерційному відношенні, а тому висновок відповідача про порушення позивачем пункту 5.2.1, 5.3.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є неправомірним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який був чинним під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 1172333,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в сумі 293083,25грн.

З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення № 0000012302/0/748 від 10.01.2011 року, яким позивачу за порушення п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 1465416,25грн., у тому числі за основним платежем 1172333,00грн., за фінансовими санкціями 293083,25грн. (т.1 а.с.79), підлягає визнанню протиправним, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення № 0000022302/0/654 від 10.01.2011 року, яким позивачу за порушення пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 1110542,50грн., у тому числі за основним платежем 888434,00грн., за фінансовими санкціями 222108,50грн. (т.1, а.с.80) суд враховує наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

В контексті спірних правовідносин таким фактором є фактичне надання ПП «ПКФ «Донбасінвест компані» послуг з поставки товарів у комерційному відношенні у межах господарської діяльності позивача.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

ПП «ПКФ «Донбасінвест компані» як зареєстрованим платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100247326 від 30.09.2009 року) виписані податкові накладні № 102904 від 29.10.2009 року, № 110208 від 02.11.2009 року, № 110406 від 04.11.2009 року, № 120208 від 02.12.2009 року, № 010501 від 05.01.2010 року, № 020208 від 02.02.2010 року, № 022502 від 25.02.2010 року, № 030203 від 02.03.2010 року, № 040204 від 02.04.2010 року, № 050401 від 04.05.2010 року, № 060206 від 02.06.2010 року, № 070213 від 02.07.2010 року, № 070505 від 05.07.2010 року, № 080307 від 03.08.2010 року, № 090215 від 02.09.2010 року, № 092402 від 24.09.2010 року, № 093014 від 30.09.2010 року, якими підтверджується поставка товару вугілля антрациту у комерційному відношенні за договором від 23.10.2009 року № 23/10-09, обсяг послуг складає 4689333,81грн., без урахування податку на додану вартість, податок на додану вартість складає 937866,76грн. (т.1, а.с.115-120, 131-136, т.3 а.с.149-152).

Спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 937866,76грн. відображені позивачем в додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість „Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” за звітні періоді.

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 937866,76грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в сумі 222108,50грн.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення № 0000022302/0/654 від 10.01.2011 року, яким позивачу за порушення пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 1110542,50грн., у тому числі за основним платежем 888434,00грн., за фінансовими санкціями 222108,50грн., підлягає визнанню протиправним, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги, Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторгівельна фірма «Укрметекспорт» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання протиправними податкові повідомлення рішення від 10.01.2011 року № 0000022302/0/654 та від 10.01.2011 року № 0000012302/0/748, задовольнити.

Визнати протиправними податкові повідомлення рішення від 10.01.2011 року № 0000022302/0/654 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 888434,00грн. та штрафних санкцій у сумі 222108,50грн. та № 0000012302/0/748 від 10.01.2011 року про нарахування податку на прибуток у розмірі 1172333,00грн. та штрафних санкцій 293083,25грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 18 квітня 2011 року в присутності представників сторін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторгівельна фірма «Укрметекспорт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанову у повному обсязі складено 22 квітня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.