Постанова № 15101981, 07.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/2538/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріМороз Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них»

доДержавної податкової інспекції у м. Краматорську

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

№ 0002661502/0/45040 від 09 листопада 2010 року та № 0002671502/0/45059 від 09 листопада 2010 року

за участю:

від позивача: Вознюк Є.В. (за дов. № 273 від 25 травня 2010 року)

від відповідача:Коростильов С.В. (за дов. № 108 від 06 грудня 2010 року)

Комунальне підприємство «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002661502/0/45040 від 09 листопада 2010 року та № 0002671502/0/45059 від 09 листопада 2010 року. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що Комунальне підприємство «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» відповідно до ст. 78 Господарського кодексу України утворено компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі окремої частини комунальної власності і входить в сферу його управління. Згідно з приписами статті 21 Бюджетного кодексу України кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи, надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. У звязку із наявною заборгованістю перед позивачем згідно договору за виконані роботи, підприємство не мало можливості виконати свої обовязки щодо строків сплати податку на додану вартість. Позивачем було вжито всіх необхідних та можливих заходів для недопущення порушення вимог чинного законодавства, однак несвоєчасне прийняття Державного бюджету України призвело до затримок у фінансуванні та не дозволило вчасно сплатити суму податку на додану вартість за відповідні звітні періоди. Посилаючись на те, що податковим органом не були враховані загальні норми права щодо стягнення з підприємства штрафних санкцій, відсутність вини підприємства при стягненні штрафних санкцій, що виключає відповідальність за порушення строків сплати податку на додану вартість позивач просив скасувати податкові повідомлення рішення № 0002661502/0/45040 від 09 листопада 2010 року та № 0002671502/0/45059 від 09 листопада 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, в судовому засіданні надав письмові заперечення. В наданих до суду запереченнях відповідач зазначав, що нарахування штрафних (фінансових) санкцій до позивача було здійснено на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», через здійснення погашення податкових зобовязань позивача з урахуванням календарної черговості їх виникнення, як то передбачено пунктом 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Щодо посилання позивача на несвоєчасну сплату податкових зобовязань у звязку із невиконанням договірних правовідносин та відсутністю фінансування позивача відповідач посилався на підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та зауважував на обовязку платника податків самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій податковій декларації. Враховуючи викладене просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Комунальне підприємство «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 13489818. Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Державній податковій інспекції у м. Краматорську (відповідач у справі).

22 жовтня 2010 року податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» з питання повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість за період з 01 лютого 2010 року по 22 жовтня 2010 року. За наслідками проведення перевірки був складений акт № 2308/15-2-13489818 від 22 жовтня 2010 року (арк. справи 45-47), яким було встановлено несвоєчасну сплату позивачем самостійно узгоджених податкових зобовязань.

Згідно викладеного в акті перевірки, позивачем були порушені граничні терміни плати податку на додану вартість за грудень 2009 року, січень, лютий, березень, травень та червень 2010 року. Як зазначено в акті № 2308/15-2-13489818 від 22 жовтня 2010 року, податок на додану вартість за грудень 2009 року був сплачений позивачем 26 березня 2010 року (платіжне доручення на суму 13580,85 грн., із них на погашення податкового боргу 13580,85 грн.) із затримкою сплати 53 календарних дні, 28 квітня 2010 року (платіжне доручення на суму 4140,29 грн., із них на погашення боргу 4124,44 грн.) із затримкою сплати 86 календарних днів, 30 квітня 2010 року (платіжне доручення на суму 4140,29 грн., із них на погашення боргу 44341,00 грн.) із затримкою сплати 88 календарних днів. Податок на додану вартість за січень 2010 року був сплачений позивачем 26 березня 2010 року (платіжне доручення на суму 44341,00 грн., із них на погашення боргу 6849,00 грн.) із затримкою сплати 59 календарних днів. Податок на додану вартість за лютий 2010 року був сплачений позивачем 30 квітня 2010 року (платіжне доручення на суму 44341,00 грн., із них на погашення боргу 36912,00 грн.) із затримкою сплати 31 календарний день, 30 квітня 2010 року (платіжне доручення на суму 23331,15 грн., із них на погашення боргу 14909,63 грн.) - із затримкою сплати 31 календарний день. Податок на додану вартість за березень 2010 року був сплачений позивачем 12 травня 2010 року (платіжне доручення на суму 22163,71 грн., із них на погашення боргу 18943,43 грн.) із затримкою сплати 12 календарних днів. Податок на додану вартість за травень 2010 року був сплачений позивачем 15 липня 2010 року (платіжне доручення на суму 44070,60 грн., із них на погашення боргу 37941,45 грн.) із затримкою сплати 15 календарних днів. Податок на додану вартість за червень 2010 року був сплачений позивачем 19 липня 2010 року (платіжне доручення на суму 44557,71 грн., із них на погашення боргу 38606,25 грн.) із затримкою сплати 13 календарних днів.

09 листопада 2010 року на підставі викладених в акті перевірки висновків та підпункту 17.1. 7 пункту 17.1. статі 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання.

Податковим повідомленням рішенням № 0002661502/0/45040 від 09 листопада 2010 року (арк. справи 42) до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 95491,13 грн. у розмірі 10% в сумі 9549,12 грн.

Податковим повідомленням рішенням № 0002671502/0/45059 від 09 листопада 2010 року (арк. справи 43) до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 76697,19 грн. у розмірі 20% в сумі 15339,44 грн.

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Обовязки щодо подання платниками податків до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларацій, бухгалтерської звітності та інших документів та відомостей, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплати належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни встановлені статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Спеціальним законом з питань оподаткування, яким були встановлені на момент виникнення спірних правовідносин порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами є Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею.

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 цього Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у разі затримки до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Умовою застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею є здійснення платником податку сплати самостійно визначених ним та узгоджених зобовязань із порушенням встановлених термінів сплати.

Відповідно до пункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього закону передбачені строки подачі податкових декларацій в залежності від базового податкового (звітного) періоду.

Відповідно до пункту б частини 1 підпункту 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Підпунктом 7.8.1. пункту 7.8. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковим періодом для визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість є один календарний місяць.

15 січня 2010 року позивач надав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період грудень 2009 року. (арк. справи 69-70). Рядком 27 зазначеної декларації позивач визначив податок до сплати за звітний період у розмірі 66404,00 грн. Згідно даних зворотного боку картки особового рахунку позивача станом на 01 лютого 2010 року за відповідачем обліковувалась переплата у розмірі 33467,81 грн. (арк. справи 81). Зі змісту наявних в матеріалах справи платіжних доручень, вбачається що позивачем заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 32936,19 гривень за звітний податковий період грудень 2009 року не сплачувалась. Згідно даних зворотного боку картки особового рахунку позивача в рахунок сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість за грудень 2009 року відповідачем були спрямовані кошти в сумі 13580,85 грн., сплачені за платіжним дорученням № 76 від 26 березня 2010 року, в сумі 4124,44 грн., сплачені за платіжним дорученням № 108 від 28 квітня 2010 року та в сумі 15230,90 грн., сплачені за платіжним дорученням № 114 від 30 квітня 2010 року (арк. справи 93, 94, 95).

19 лютого 2010 року позивач надав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період січень 2010 року. (арк. справи 71-72). Рядком 27 зазначеної декларації позивач визначив податок до сплати за звітний період у розмірі 6849,00 грн. Згідно даних зворотного боку картки особового рахунку позивача в рахунок сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість за січень 2010 року відповідачем були спрямовані кошти в сумі 6849,00 грн., сплачені за платіжним дорученням № 114 від 30 квітня 2010 року (арк. справи 95).

17 березня 2010 року позивач надав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період лютий 2010 року. (арк. справи 73-74). Рядком 27 зазначеної декларації позивач визначив податок до сплати за звітний період у розмірі 36912,00 грн. Згідно даних зворотного боку картки особового рахунку позивача в рахунок сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість за лютий 2010 року відповідачем були спрямовані кошти в сумі 22002,37 грн., сплачені за платіжним дорученням № 114 від 30 квітня 2010 року (арк. справи 95) та в сумі 14909,63 грн., сплачені платіжним дорученням № 48 від 30 квітня 2010 року (арк. справи 96).

18 квітня 2010 року позивач надав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період березень 2010 року. (арк. справи 75-76). Рядком 27 зазначеної декларації позивач визначив податок до сплати за звітний період у розмірі 26304,00 грн. Згідно даних зворотного боку картки особового рахунку позивача в рахунок сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість за березень 2010 року відповідачем були спрямовані кошти в сумі 18943,43 грн., сплачені за платіжним дорученням № 109 від 12 травня 2010 року (арк. справи 97).

17 червня 2010 року позивач надав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період травень 2010 року. (арк. справи 77-78). Рядком 27 зазначеної декларації позивач визначив суму плати за звітний період у розмірі 70106,00 грн. Згідно даних зворотного боку картки особового рахунку позивача в рахунок сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість за травень 2010 року відповідачем були спрямовані кошти в сумі 37941,45 грн., сплачені за платіжним дорученням № 205 від 15 липня 2010 року (арк. справи 98).

19 липня 2010 року позивач надав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період червень 2010 року. (арк. справи 79-80). Рядком 27 зазначеної декларації позивач визначив суму плати за звітний період у розмірі 50356,00 грн. Згідно даних зворотного боку картки особового рахунку позивача в рахунок сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість за червень 2010 року відповідачем були спрямовані кошти в сумі 38606,25 грн., сплачені за платіжним дорученням № 248 від 12 серпня 2010 року (арк. справи 99).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, нарахування податковою інспекцією штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» стало наслідком спрямування податковою інспекцією визначеного позивачем призначення платежу в платіжних дорученнях № 76 від 26 березня 2010 року, № 108 від 28 квітня 2010 року.

Всупереч визначеного позивачем в платіжному дорученні № 76 від 26 березня 2010 року призначення платежу «сплата податку на додану вартість за лютий 2010 року» відповідачем було направлено суму коштів у розмірі 13580,85 грн. в рахунок погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість за грудень 2009 року. Зазначені дії позивача щодо зміни визначеного платником податку призначення платежу призвели до визначення суми штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань в сумі 2716,17 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0002671502/0/45059 від 09 листопада 2010 року.

Всупереч визначеного позивачем в платіжному дорученні № 108 від 28 квітня 2010 року призначення платежу «сплата податку на додану вартість за березень 2010 року» відповідачем було направлено суму коштів у розмірі 4124,44 грн. в рахунок погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість за грудень 2009 року. Зазначені дії позивача щодо зміни визначеного платником податку призначення платежу призвели до визначення суми штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань в сумі 824,89 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0002671502/0/45059 від 09 листопада 2010 року.

Згідно статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами ” погашення податкових зобовязань може бути самостійним або за рішенням органу стягнення. За приписами підпункту 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти. При цьому, коштами є майном у розумінні частини 1 статті 139 Господарського кодексу України. Частиною 1 статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Відповідно до пункту 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Згідно з пунктом 3.8 постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976), якою затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, обовязковим реквізитом платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті “Призначення платежу” цього документу.

З огляду на таке, суд зазначає, що при здійснені податковим органом обліку надходжень від платника податків в рахунок погашення податкових зобовязань, він має дотримуватися визначеного платником податків призначення платежу.

Відповідач як орган державної влади, за приписами статті 19 Конституції України обмежений в своїх діях підставами та межами наданих повноважень, зобовязаний здійснювати надані цьому повноваження лише у спосіб, передбачений законами України.

Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилався відповідач як на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми податку на додану вартість у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючи органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобовязань. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

На підставі викладеного, дії податкового органу щодо зарахування суми сплачених за платіжними дорученнями № 76 від 26 березня 2010 року та № 108 від 28 квітня 2010 року в рахунок погашення податкових зобовязань без врахування визначеного позивачем призначення платежу, є протиправними. Отже, застосування до позивача фінансових санкцій за порушення строків сплати податкових зобовязань внаслідок зміни самостійно визначеного платником податку призначення платежу за податковим повідомленням-рішенням від 09 листопада 2010 року № 0002671502/0/45059 в сумі 3541,06 гривень не відповідає вимогам чинного законодавства, через що вимоги позивача про визнання повідомлення рішення № 0002671502/0/45059 від 09 листопада 2010 року підлягають задоволенню в частині застосування штрафних санкцій в сумі 3541,06 гривень.

Стосовно нарахування штрафних санкцій, повязаних із перерахуванням грошових коштів за платіжним дорученням № 114 від 30 квітня 2010 року в сумі 44341,00 гривень суд зазначає наступне. В платіжному дорученні № 114 від 30 квітня 2010 року на загальну суму 44341,00 гривень позивачем було визначено наступне призначення платежу «сплата податку на додану вартість за січень 2010 року». Оскільки податковою декларацією з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року позивачем визначені податкові зобовязання, що підлягають сплаті у розмірі 6849,00 гривень, суд дійшов висновку про не визначення позивачем призначення платежу в частині спрямування коштів у розмірі 37492,00 гривень. Як вбачається з матеріалів справи, суму сплачених позивачем коштів у розмірі 37492,00 гривень за платіжним дорученням № 114 від 30 квітня 2010 року було спрямовано на погашення зобовязань з податку на додану вартість за грудень 2009 року у розмірі 15230,90 гривень та на погашення зобовязань з податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 22002,37 гривень. Таким чином, при спрямуванні сплачених позивачем коштів в рахунок сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість за грудень 2009 року у розмірі 15230,90 гривень та податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 22002,37 гривень, відповідач діяв правомірно, так як при направлені сплачених позивачем коштів у відповідача була відсутня можливість спрямування сплачених коштів із врахуванням визначеного платником податків призначення платежу.

Застосування штрафних санкцій у розмірі 20 % визначених податковим повідомленням рішенням № 0002671502/0/45059 від 09 листопада 2010 року в сумі 3046,18 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2009 року, сплаченого платіжним дорученням № 114 від 30 квітня 2010 року; у розмірі 20 % в сумі 1369,80 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобовязання з податку на додану вартість за січень 2010 року, сплаченого платіжним дорученням № 114 від 30 квітня 2010 року; у розмірі 20 % в сумі 7382,40 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобовязання з податку на додану вартість за лютий 2010 року, сплаченого платіжними дорученням № 114 та № 48 від 30 квітня 2010 року є правомірним, з огляду на що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2010 року № 0002661502/0/45040 не підлягають задоволенню, так як прийняття цього податкового повідомлення-рішення стало наслідком нездійснення позивачем своєчасної сплати суми податкових зобовязань з податку на додану вартість та не було наслідком зміни податковим органом самостійно визначеного призначення платежу платником, через що не підлягають задоволенню.

Суд зауважує на хибності посилань позивача в обґрунтування позовних вимог на відсутність вини підприємства при порушенні строків сплати податку на додану вартість оскільки, несвоєчасне прийняття Державного бюджету України та недостатнє бюджетне фінансування підприємства не є підставою для звільнення платника податків від сплати самостійно узгоджених податкових зобовязань.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 грн. 70 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду вище викладене, на підставі положень Закону України «Про податок на додану вартість», Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору, затвердженою Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України N 162/379 від 19 липня 1999 року, Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 1 березня 1999 року, Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», та на підставі ст.ст. 2, 8 - 11, 40,69-72, 94, 122 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002661502/0/45040 від 09 листопада 2010 року та № 0002671502/0/45059 від 09 листопада 2010 року, задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську № 0002671502/0/45059 від 09 листопада 2010 року в частині застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 3541,06 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» (код ЄДРПОУ 13489818, адреса: 84307, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Горького, 5) судові витрати в сумі 1,70 грн.

В судовому засіданні 07 квітня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 квітня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Михайлик А.С.