Постанова № 15101428, 31.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2011 р. Справа №2а-16147/10/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Барабанова А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представників позивача Якубов Р.А., довіреність №2 від 17.01.2011;

Федянін О.Д., довідка статистики ЕЕ 596547;

представників відповідача не з'явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Монарх" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2011 відкрито провадження по справі і закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Монарх” є юридичною особо, що дії на підставі статуту, зареєстрованим рішенням Керченської міської ради народних депутатів від 22.07.1999 №700-р, перереєстровано 21.05.2009 за №114110у0001001673. Взято на облік 05.08.199 у Державній податковій інспекції у м. Керчі за №211, перереєстровано 01.06.2009 за №123, є платником на додану вартість згідно свідоцтва від 19.06.2009 №100231722.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 07.5.2010 та від 21.05.2010, виданого ДПІ в м. Керчі АР Крим була проведена планова виїзна перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010. За результатами перевірки відповідачем складений акт від 03.06.2010 №788/23-1/30514666. У висновках за актом зазначено про порушення ТОВ “Монарх”пп.5.3.9., 5.4.4., 5.4.6., 5.1. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі закон про прибуток) встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 46994,00 грн., у тому числі по періодам: Ш квартал 2009 року 42076,00 грн. (168303,00 х 25%), ІУ квартал 2009 року 4918,00 грн. (19671,60 х 25%). Та завищено відємне значення обєкту оподаткування на 14600,00 грн. в І кварталі 2010 року. Порушений підпункт 7.2.3. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість (далі Закон про ПДВ) в частині завищення податкового кредиту, що привело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 13160,50 грн. у березні 2010 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2010 №0000762301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 60600,40 грн., за основним платежем 46994,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13606,40 грн. Вказане рішення було оскаржене позивачем апеляційним шляхом, та 12.07.2010 та 22.09.2010 відповідачем були прийняті рішення за результатами апеляційного оскарження, що оформлено податковими повідомленнями-рішеннями №0000762301/1 та №0000762301/02 на загальну суму 60600,40 грн., за основним платежем 46994,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13606,40 грн.

Судом встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основні види діяльності позивача це: оптова торгівля паливом, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Згідно зі статтею 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, під терміном "господарська діяльність" слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 ст. 1 Закону).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судом встановлено, що позивачем були укладені договори про надання транспортних послуг з приватним підприємцем ОСОБА_3 від 14.10.2009 та від 04.01.2010 №32. Згідно наданих договорів судом встановлено, що підрядник зобовязаний виконати роботи з перевезення ПММ автомашиною МАЗ державний номер АК 6265 АВ, причіп АК 1673 ХТ за маршрутом, згідно акту виконаних робіт на сховище нафтопродуктів ТОВ “Монарх” м. Керч. Оплата за виконану роботу проводиться з розрахунку 5,00 грн. за 1 км на підставі актів виконаних робіт.

Судом встановлено, що протягом ІУ кварталу 2009 року підрядником проводились роботи з перевезення ПММ:

з смт. Красногвардійске від ТОВ “Альянс Ойл Україна” за актами виконаних робіт від 14.10.2009 кілометра 460 км вартість 2300,00 грн., 05.01.2010 кілометраж 460 км вартістю 2300,00 грн.;

з м. Джанкой від ТД “Атлант” кілометраж 460 км на суму 2300,00 грн. за актами виконаних робіт від 09.11.2009, від 09.11.2009, від 13.11.2009, від 30.11.2009, від 08.12.2009, від 16.12.2009, від 21.12.2009, від 15.01.2010, від 08.02.2010, від 25.02.2010, від 27.02.2010;

з м. Сімферополь від ТОВ “Прагмат” кілометраж 620 км на суму 3100,00 грн. за актом виконаних робіт від 12.01.2010.

Судом встановлено, що вказані операції супроводжувались складенням актів виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, яки були досліджені під час перевірки. Проте відповідач вказує, що позивачем не були надані під час перевірки талони замовника на вантажний транспорт на підтвердження фактичного кілометражу згідно показів спідометру, маршрут, обєм та вид перевезеного товару.

Суд зазначає, що засади діяльності та організація автомобільного транспорту врегульовані Законом України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 №2344-Ш. Згідно до статті 48 вказаного Закону визначений перелік документів для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення, це: ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України. Наряду з цим, Законом України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХП (стаття 16), в обов'язках водія транспортного засобу визначено обов'язкову наявність документів на вантаж, що перевозиться.

На виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 р. N 7, наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований у Мінюсті України 29.02.1998 за №128/2568, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила). Згідно з пунктом 11.1 Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку їх на шляху переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Згідно спільного наказу Мінтрансу України та Мінстату України від 29.12.1995 №488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема "Талон замовника", ф. N 1-ТЗ. Як зазначено в листі Держкомстату України від 25.06.2007 №05/2-8/46 талон замовника додається до договору на перевезення у випадку погодинної оплати транспортних послуг.

Як встановлено судом, під час надання послуг з перевезення ПП ОСОБА_5 оплата проводилась за кілометражем. Таким чином суд надходить висновку, що оскільки сторони домовились у договорі, що оплата послуг проводиться у залежності від кілометражу, а відстань від міста навантаження до міста розвантаження зазначена в акті виконаних робіт у сторін не було підстав оформлювати додатковий документ талон замовними. Тому суд робить висновок про безпідставність посилання відповідача на відсутність зазначеного документа, як обґрунтування вимоги про невизнання валових витрат підприємства.

Також відповідач посилається на той факт, що в актах отриманих послуг зазначені адреси постачальників, що не відповідають юридичним адресам, та не підтверджені договорами зберігання ПММ між сторонами та іншими можливими документами. Так відповідач зазначає, що юридична адреса ТОВ “ТД Атланта”- м. Дніпропетровськ постачання проводилось з міста Джанкой, юридична адреса ТОВ “Альянс Ойл Україна”- м. Київ, постачання проводилось з смт. Красногвардійске, юридична адреса ТОВ “Прагмат” - м. Феодосія, постачання проводилось з м. Сімферополь.

Відповідно до статті 50 Закону України “Про автомобільний транспорт”, статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Таким чином суд робить висновок, що поняття юридичної адресу вантажовідправника не є тотожним поняттю місце навантаження. Доказом прийняття вантажу у відповідному місці є товарно-транспортна накладна, що надається вантажовідправником. Підтвердження находження вантажу у відповідному місці та надання будь-яких документів на підтвердження правомірності находження вантажу не відноситься до питання, що регулюється договором перевезення вантажу та не може бути розглянуто під час укладення договору перевезення.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону про прибуток датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки правила ведення податкового обліку з податку на прибуток законодавством окремо не визначені, до уваги береться загальна вимога відповідності податкового обліку - бухгалтерському, ведення якого передбачає обов'язкову наявність первинних документів, що підтверджують ту чи іншу господарську операцію.

Визначення "Первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність": це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичне виконання послуг зазначений акт може підтверджувати у бухгалтерському обліку за умови виконання наведених вище умов.

Документи, які б відповідали вимогам підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і згідно з якими віднесено до складу валових витрат витрати на оплату транспортних послуг, позивач надав, це акти виконаних робіт та товарно-транспорті накладні, де зазначена назва та дата і місце складення документа, назва підприємства, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру, посади осіб, їх підписи та реквізити, тому відповідач не правомірно визначив суму податкового зобов'язання платника податків.

У звязку з чим суд погоджується з позовними вимогами та визнає протиправним та скасовує податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств за зазначеними операціями.

Також судом встановлено, що 03.08.2009 між позивачем та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 був укладений договір про надання маркетингових послуг з вивчення ринку поставки (продажу) паливно-мастильних матеріалів (дизпалива). Вартість послуг по вказаному договору становить 10% від суми договору купівлі-продажу ПММ, укладеного за результатами маркетингових досліджень, проведених виконавцем. Позивачем було сплачено виконавцю 168303,00 грн., яки були віднесені до складу валових витрат за Ш квартал 2009 року.

Судом встановлено, що 30.09.2009 сторонами був складений акт прийому-передачі виконаних послуг, звіт про проведену роботу від 30.09.2009.

Як вказує відповідач, надані до перевірки документи не підтверджують необхідність та доцільність проведення маркетингових послуг, як повязаних з господарською діяльності ТОВ “Монарх”.

Статтею 2 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству (частина 1 статті 19 ГК України). Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (частина 1 статті 43 ГК України). Принципи підприємництва викладені у статті 44 ГК України, це: вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільний найм підприємцем працівників; комерційний розрахунок та власний комерційний ризик; вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Згідно до статті 13 ГК України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у податковій сфері шляхом контролю за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни

Відповідно до статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 №509-ХП завданнями органів державної податкової служби є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.2 КАС України, встановлені загальні принципи адміністративної процедури, які повинні бути дотриманні субєктом владних повноважень, що одночасно є критеріями оцінювання правомірності рішення вказаного субєкта. До вказаних критеріїв належить критерій прийняття рішення у межах повноважень, наданих Конституцією та законами України. "У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані "прямі повноваження", так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) - так звані "похідні повноваження".

Аналізуючи наведено суд вказує, що податкові органі не наділені повноваженнями надавати оцінку необхідності та доцільності проведення будь якої господарської діяльності підприємством. Тому, прийняття рішення про завищення суми валових витрат за вказаною підставою, є таким, що прийнято поза межами повноважень, що надані органам державної податкової служби в Україні.

Судом встановлено, що згідно звіту про проведену роботу від 30.09.2009 ПП ОСОБА_6 виконав маркетингові послуги по вивченню ринку поставки ПММ, провів аналіз найбільш перспективних потенційних постачальників ПММ, надав замовнику повну інформацію про найбільш вигідних постачальників ПММ. В результаті проведених маркетингових досліджень укладено договір поставки нафтопродуктів з ТОВ “Атланта”- сума поставки 97506,68 грн., з ТОВ “Вертус”- сума поставки 728143,27 грн., з фірмою “ТЕС”- сума поставки 70394,83 грн., з ТОВ “Атан-Крим”- сума поставки 777988,22 грн.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Маркетинг, це комплексна система заходів по організації управління виробничо-збутовою діяльністю, що ґрунтується на вивченні ринку з метою максимально можливого задоволення потреб покупців. Про те, наскільки вагомим являється потенціал збільшення продажу за допомогою грамотного маркетингу, говорить звіт про укладені позивачем господарські угоди.

Відповідно до п. 19 П(С)БО 16 витрати на передпродажну підготовку включається до складу видатків на збут, що підтверджується правилом пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону N 334/94-ВР, згідно якого до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Пунктом 5.3 ст. 5 Закону зазначені випадки, коли витрати не відносяться до складу валових витрат. У вказаному пункті відсутні випадки про заборону включення до складу валових витрат вартості придбаних послуг маркетингу.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону про прибуток додаткових обмежень, щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі не дозволяється.

Судом встановлено, що на виконання договору про надання послуг від 03.08.2009 ПП ОСОБА_7 був наданий акт приймання-передачі виконаних послуг та звіт про виконану роботу від 30.09.2009, що мають усі обовязкові реквізити, передбачені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

На підтвердження реальності наданих послуг позивачем надані укладені з третіми особами договори постачання нафтопродуктів. Оскільки, як вже було зазначено вище, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля пальним, у відповідача не було підстав вважати договір про надання маркетингових послуг таким, що не пов'язаний з господарською діяльністю позивача.

У звязку з чим суд вважає протиправним висновок відповідача про необґрунтоване завищення суми валових витрат на 168303,00 грн. у Ш кварталі 2009 року.

На підставі зазначеного суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє адміністративний позов в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Керчі АР Крим про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток від 14.06.2010 №0000762301/0, від 12.07.2010 №0000762301/1, від 22.09.2010 №0000762301/2.

Суд вказує, що відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно Порядку оформлення результатів виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 N 327 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за N 925/11205, із змінами та доповненнями (далі - Порядок N 327) акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом встановлено, що в результаті перевірки відповідачем була використана інформація автоматизованого програмного продукту “Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в результаті чого встановлено відхилення по платнику податків ТОВ “Монарх” при взаємовідносинах з постачальником паливно-мастильних матеріалів ТОВ ТК “Сігма Груп” за березень 2010 року в сумі 13160,50 грн. ТОВ ТК “Сігма Груп” м. Сімферополь має сан платника “9”- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. З приводу зазначеного відповідач робить висновок, що оскільки ТОВ ТК “Сігма Груп” не відобразило у складі податкових зобовязань суму податку на додану вартість в розмірі 13160, 50 грн., не сплатило до бюджету податок на додану вартість, то і ТОВ “Монарх” не має право на податковий кредит у сумі 13160,50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 04.01.2010 між позивачем та ТОВ ТК “Сігма Груп” був укладений договір постачання паливно-мастильних матеріалів. На виконання умов договору постачальним було продано 5850 л пального за накладною від 03.03.2010 №733 та 6650 л дизельного палива за накладною від 23.03.2010 №738. Розрахунки між сторонами були проведені безготівковим шляхом у повному обсязі, що не заперечується сторонами. На виконання умов договору 03.03.2010 ТОВ ТК “Сігма Груп” були видані податкові накладні від 03.03.2010 №868 та від 23.03.2010 №873.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Закон про ПДВ або ж інший нормативно-правовий акт не містить будь-яких інших обмежень щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлює обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.

Статтею 10 Закону про ПДВ чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

З приводу наведеного суд зазначає, що право формування платником податку податкового кредиту з ПДВ не залежить ні яким чином від виконання податкового зобовязання зі сплати податку контрагентом такого платника податку,а тому висновок, зроблений за вказаною підставою є протиправним.

Таким чином суд робить висновок про безпідставність нарахування позивачу податкового зобовязання з ПДВ та штрафних санкцій у розмірі 17108,65 грн.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні, у повному обсязі постанова складена 07.04.2011.

На підставі наведеного, керуючись статтями 160-163, 167 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим:

- №0000762301/0 від 14.06.2010 про донарахування зобов'язань з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 60600,40 грн.;

- № 0000772301/0 від 14.06.2010 про донарахування зобов'язань з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 17108,65 грн.;

- № 0000762301/1 від 12.07.2010 про донарахування податку на прибуток на загальну суму 60600,40грн.;

- № 0000772301/1 від 12.07.2010 про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 17108,65 грн.;

- №0000762301/2 від 22.09.2010 про донарахування податку на прибуток на загальну суму 60600,40грн.;

- № 0000772301/2 від 22.09.2010 про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 17108,65 грн.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх" (ЄДРПОУ 30514666) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.