Постанова № 15101409, 31.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2011 р. Справа №2а-15608/10/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Барабановій А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель"

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача - Христословенко І.М., довіреність №б/н від 15.11.2010,

від відповідача - Гришин Р.Ю.,довіреність №3 від 17.06.2210.

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовними вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.12.2010 відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.02.2011 закрито провадження в адміністративній справі №2а-15608/10/13/0170 в частині позовних вимог скасування рішення про результати розгляду первинної скарги №2871/10/25-010 від 11.10.2010 та скасування рішення про результати розгляду повторної скарги № 2825/10/25-023 від 08.11.2010.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року посадовими особами Феодосійської МДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року та червень 2010 року Закритого акціонерного товариства «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель».

За результатами перевірки відповідачем 27.08.2010 складено акт №533/15-2/31382382, де зазначено про порушення позивачем пп.7.7.1 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі Закон про ПДВ), що призвело до завищення суми ПДВ по рядку 22.1, яка направлена на погашення податного боргу на суму 10,00 грн., та пп.7.2.6., 7.5.1. Закону про ПДВ щодо заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27) на суму 1838,00 грн.

15.09.2010 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001471502/1 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 2389,40 грн., у тому числі 1838,00 грн. основного платежу, 551,40 грн. штрафних санкцій.

За результатами апеляційного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.10.2010 №0001417502/1, від 22.11.2010 №0001471502/2.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до акту перевірки встановлено про неправомірне включення до податкового кредиту (по гр.3 “період виписки податкових накладних”) до податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року податкові накладні від постачальників за періоди, перевірені актом документальної перевірки від 10.06.10 №1002/23-1/31382382, а саме: податкова накладна за вересень 2009 року на суму 24,96 грн., за червень 2009 року на суму 489,00 грн., за листопад 2009 року на суму 1048,97 грн., за травень 2009 року на суму 274,67 грн.

Як вказує відповідач, податковим періодом є 1 календарний місяць, склад податкового кредиту конкретизується звітним періодом, діюче законодавство не надає право платнику податків приймати самостійне рішення про відстрочку реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після наступу дати виникнення права на податкових кредит.

20.07.2010 відповідачем була отримана податкова декларація з податку на додану вартість ЗАТ ЗМВК «Коктебель» за червень 2010 року, яку зареєстрував за вх.№9002780057, де у колонці 3 «період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податкових кредит» розділу 2 «податковий кредит» додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року «розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» врахував суми ПДВ за 2009 рік за постачальниками:

301886501117 (ТОВ «Промбитгазсервіс») з датою виписки податкової накладної 2 вересня 2009 та сумою ПДВ 24,96 грн.

325811708226 (ТОВ «Азовські гідравлічні машини») з датою виписки податкової накладної 15.06.2009 та сумою ПДВ 489,00 грн.

32723604635 (ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Озон С») з датою виписки податкової накладної 23.11.2009 та сумою ПДВ 1048,97 грн.

335087815534 (ПП «Бест-Срвіс») з датою виписки податкової накладної 12.05.2009 та сумою ПДВ 274,67 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За п. 7.4.5. Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вказана стаття надає право платнику податків сформувати податковий кредит, але ж не зобовязує його сформувати податковій кредит по даті здійснення першої події. Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Оскільки відповідні податкові накладні були отримані платником податків у червні 2010 року, що підтверджується копією реєстрів вхідних податкових накладних, журналом реєстрації вхідної кореспонденції, вказані суми ПДВ були враховані під час формування податкового кредиту вказаного періоду, тобто за червень 2010 року у повній сумі.

За таких підстав суд доходить висновку, що відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Таким чином, позивачем дотримані вимоги пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Відповідно до підпункту 7.2.6 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Як бачимо, відповідно до Закону про ПДВ подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Згаданий абз. 2 п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 №165, дублює наведену норму Закону про ПДВ, тобто теж вказує на відповідне право (а не обов'язок!) платника податку.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону про ПДВ єдиним випадком не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), є відсутність податкових накладних чи митних декларацій (інших подібних документів згідно з пп.7.2.6).

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

За ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд, керуючись ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Статтею 71 КАС України визначені поняття належності та допустимості доказів, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином суд надходить висновку, що наявність податкової накладної є належним доказом, що підтверджує суму податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до загальних критеріїв адміністративної процедури. Серед яких є принцип розсудливості, згідно котрому субєкт владних повноважень повинен діяти логічно, відповідно до здорового глузду, загальноприйнятих моральних стандартів та відповідно до обовязків, покладених на нього за законом.

Висновок посадових осіб відповідача вказаним принципам не відповідає, тому суд визнає неправомірним нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1838,00 грн.

Оскільки суд визнає неправомірним визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість, то також визнає неправомірним нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 551,40 грн.

Разом з тим суд визначає, що згідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень. Протиправність може полягати у незаконності чи невідповідності іншому правовому акту з вищою юридичною силою. По-друге, суд повинен скасувати рішення чи окремі його положення, якщо йдеться про правовий акт індивідуальної дії. Застосовуючи принцип диспозитивності суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. У даному випадку для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом не встановлено порушень чинного законодавства з боку позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем податкові повідомлення-рішення від 15.09.2010, 13.10.2010, 22.11.2010 прийняті неправомірно, у звязку з чим повинні бути скасовані.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні 31.03.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено та підписано 07.04.2011.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим від 15.09.2010 №0001471502/0 , від 13.10.2010 №0001471502/1, від 22.11.2010 № 0001471502/2 .

3.Стягнути на користь Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель" (ЄДРПОУ 31382382) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.