Постанова № 15101391, 25.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2011 р. Справа №2а-12189/10/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Барабановій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "УКпостач"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

за участю :

представника позивача Попова А.М., довіреність №11/01 від 11.01.2011,

представника відповідача не з'явився.

Обставини справи: Приватне акціонерне товариство "УКпостач" (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим 22.09.2010 відкрите провадження в адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (надалі Закон 2181), Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №167/97-ВР (надалі Закон про ПДВ). Вказані Закони втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011. У звязку з чим суд робить висновок, що вказані Закони України підлягають застосування до правовіношень, що є предметом судового розгляду.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Податок як обовязковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Відповідно до статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство “УКпостач” (код ЄДРПОУ 30169718, юридична адреса: 96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.Севєрна буд.1а) зареєстровано Виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради АР Крим 25 жовтня 2001 року як юридична особа, про що в журналі обліку реєстраційних справ зроблено запис №04055707Ю0010162. 23.12.2010 виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради РА Крим проведена державна реєстрація зміни найменування позивача Приватне акціонерне товариство «УКПостач», що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №530735.

Суд зазначає, що ПАТ «Укпостач» є платником податку на додану вартість з 15.09.1998, що підтверджується копією свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 21.01.2011 №100318555.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (стаття 2 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Судом встановлено, що у квітні-травні 2010 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АР Крим була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за березень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за лютий 2010 року. За результатами перевірки 18.05.2010 відповідачем був складений Акт №148/40-1/30169718. У зазначеному акті зафіксовано, що на порушення підпунктів 7.2.1., 7.2.4. статті 7 Закону про ПДВ позивачем завищено різницю між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду у декларації за лютий 2010 року у сумі 5314,00 грн. На порушення підпунктів 7.2.1., 7.2.4., 7.7.2. Закону про ПДВ завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2010 року на 34220,00 грн. На порушення підпунктів 7.2.1., 7.2.4. Закону про ПДВ у декларації за березень 2010 року різницю між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду у сумі 5038,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2010 №0002384001/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 34220,00 грн. За наслідками апеляційного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2010 №0002384001/1, яким розмір зменшення суми бюджетного відшкодування залишений без зміни.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі про ПДВ.

Підпунктом 1.8 статті 1 Закону про ПДВ визначено поняття бюджетного відшкодування , яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з пунктами 1.6 та 1.7 статті 1 Закону про ПДВ податкове зобовязання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у статті 7 вказаного Закону.

У підпункті 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін , у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (утому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Згідно з підпунктом 7.7.4. статті 7 Закону про ПДВ платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування , яка відображається у податкової декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Судом встановлено, що 18.03.2010 позивачем була надана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року, де у рядку 26 «Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податного кредиту наступного податкового періоду» визначений у сумі 1758946,00 грн. 20.04.2010 позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року, де у рядку 25.1. «Сума бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку) зазначена у розмірі 2993804,00 грн. При цьому у додатку 3 до податкової декларації платник податку показує, що залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплати до бюджету за підсумками поточного звітного періоду дорівнює 4760519,00 грн., частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) дорівнює 2993804,00 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 2993804,00 грн.

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (підпункт “б”пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ).

Відповідач у акті перевірки від 14.10.2010 та у своїх запереченнях вказує на те, що сума бюджетного відшкодування, що заявлена позивачем у березні 2010 року сформована, у тому числі за рахунок податкового кредиту, що заявлений у лютому 2010 року. Так, згідно декларації з ПДВ за лютий 2010 року позивачем відображений податковий кредит у розмірі 7383754,00 грн. Проте відповідач вказує про його завищення на 5314,00 грн.

До зазначеного висновку відповідач надійшов у звязку з тим, що вказана сума сформована позивачем за податковими накладними отриманими від ТОВ «Демікс», ТОВ «Крос ЛТД», ПП «Контакт Торг», які не відповідають вимогам Закону про ПДВ, оскільки в них зазначено місцезнаходження постачальника, що не відповідає дійсності.

Дослідивши надані сторонами документи суд встановив. Між позивачем та ТОВ «Демікс» був укладений договір від 05.11.2009 №0511/09 про постачання шуруповерта акумуляторного, сума договору 1374,00 грн., у тому числі ПДВ. Факт отримання позивачем товару відповідачем не оскаржуються та підтверджується дослідженими під час перевірки видатковими накладними. Судом встановлено, що 05.11.2009 між позивачем та ТОВ торгівельно-виробничою комерційною фірмою «Планета Сервіс К» був укладений договір №ТПКФ-Дн 0511/09. Додатковою угодою від 23.02.2010 сторони погодилися внести зміни до вказаного договору, зазначивши, що у звязку зі зміною найменування постачальника зазначили, що продавцем за договором є товариство з обмеженою відповідальністю «Демікс», юридична адреса м.Днепропетровськ, вул..Дзержинського, 29, ОКПО 24438416, ІПН 244381104634, свідоцтво платника ПДВ 100274559. Судом встановлена, що вказана адреса зазначена й в видатковій накладній від 24.02.2010 №100000019, і в податкові накладній від 19.02.2010 №410355. Дослідивши вказану податкову накладну судом не встановлено порушення порядку її заповнення, вона складена з позначенням усіх обовязкових реквізитів, підписана та скріплена печаткою постачальника.

Доказів того, що зазначена у податковій накладній адреса продавця: м.Дніпропетровськ, вул..Дзержинського, 29, не відповідає його реєстраційним данним відповідачем не дано.

Також судом встановлено, що 09.02.2010 між позивачем та ТОВ «Крос ЛТД» був укладений договір постачання №003/20/3-55. У зазначену договорі були зазначені юридична та фактична адреси постачальника. Юридична адреса: м.Київ, вул..Оболонська, 7, фактична адреса: м.Київ, вул..Дегтяревська, 21. На виконання умов договору позивач отримав гайку-заклепку М4 потай у кількості 100 шт. за ціною 16398,00 грн., у тому числі ПДВ 2733,00 грн. та податкову накладну від 11.02.2010 №131. Вказані накладні заповнені з вказівкою юридичної адреси продавця: м.Київ, вул..Оболонська, 7. Зазначена адреса співпадає з адресою, що зазначена у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Крос ЛТД», свідоцтві платника ПДВ. Реальність здійснення господарської операції відповідачем не оскаржуються, факт проведення оплати за отриманий товар також.

Дослідивши надану податкову накладну суд не вбачає порушення порядку оформлення податкової накладної. Доказів про невідповідність адреси продавця, той, що зазначена у податкових та господарських документах, відповідачем не доведена.

Судом встановлено, що у лютому 2010 року позивачем був отриманий наконечник кабелю RTV 2-9 синя голка у кількості 10000,00 шт. вартістю 3240,00 грн., у тому числі ПДВ 540,00 грн., згідно витратної накладної від 26.02.2010 №122, податкової накладної від 26.02.2010 №122, та хомути кабельні 150*3 бел. У кількості 150000,00 шт. вартістю 9900,00 грн., у тому числі ПДВ 1650,00 грн., що підтверджується витратної накладною від 24.02.2010 №117 та податковою накладною від 24.02.2010 №117, у приватного підприємства «Контакт Торг». З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2008 сторонами був укладений поговір постачання №39, де зазначено, що постачальник ПП «Контакт-Торг» знаходиться у м.Сімферополь, до договору додана копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтво платника податку на додану вартість, витяг з ЄДРПОУ, в яких зазначено, що місцезнаходження платника податку ПП «Контакт-Торг» - Сімферопольський район, с.Мирне, вул..Бєлова, 36, 10, що відповідає адресі, зазначеної у податкових накладних.

Суд зазначає, що підпунктом 7.2.1. Закону про ПДВ зазначені обовязкові реквізити, податкової накладної, що зазначаються окремими рядками, де передбачено позначення «місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість». Визначення законодавцем юридичного значення податкової накладної, встановлення порядку видачі та вимог щодо її формального змісту дає підстави для висновку, що дотримання платником податку зазначеного порядку і форми податкової накладної є обов'язковою умовою для набуття податковою накладною юридичного значення, а отже і підстави, з якою підпункт 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку.

Стаття 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Мотивація та докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача.

У звязку з чим, застосовуючи принципи адміністративної процедури, що зазначені у частині 3 статті 2 КАС України суд зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2010 №0002384001/0, від 13.08.2010 №0002384001/1, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 5314,00 грн., за рахунок податкового кредиту, сформованого у лютому 2010 року.

Щодо решти суми зменшення розміру бюджетного відшкодування, суд зазначає, що вона була сформована позивачем за рахунок проведеної передоплати у березні 2010 року. Як зазначено в акті перевірки, згідно даних бухгалтерського обліку позивача за лютий 2010 року дебіторська заборгованість складає 216179,11 грн., у тому числі ПДВ 28905,76 грн. Сума податкового кредиту у розмірі 28905,76 грн. знаходиться у складі дебіторської заборгованості та не підтверджена фактом отримання товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що позивачем були укладені наступні договори: 28.12.2009 з ТОВ «Сетав Стальсервис» договір №003/20/2-335 про купівлю металопродукції, 28.12.2005 з державним підприємством «Приднепровська залізниця» №ПР/4ТХ-05-593 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуг; 01.12.2009 з ТОВ «АВ Метал груп» №003/20/2-355 про постачання кріпильно-будівельних матеріалів.

Судом встановлено, що на виконання зазначений угод позивачем були проведені попередні оплати товару (аванси): ТОВ «АБ метол груп» 16.02.2010 у сумі 1980,00 грн., у тому числі ПДВ 330,00 грн.; ДП «Придніпровська залізниця» 09.02.2010, 08.02.2010, 17.02.2010, 19.02.2010 251000,00 грн., у тому числі ПДВ 41833,33 грн.,; ТОВ «Сетав сталь сервіс» 11.02.2010, 16.02.2010, 24.02.2010 на суму 320969,30 грн., у тому числі ПДВ 53494,88 грн.. Також позивачем був сплачений аванс ПНПП «Полімер-Акація» 16.02.2010, 24.02.2010 у сумі 27570,00 грн., у тому числі ПДВ 4595,00 грн.

Всього авансових платежів було проведено на 601519,30 грн., у тому числі ПДВ 100253,21 грн. Згідно наданих первинних документів та відомостей з журналу-ордеру по рахунку 63.1. за лютий 2010 позивачем від зазначених постачальників отримало товарів (робіт, послуг) на загальну суму 362357,62 грн., у тому числі 58102,62 грн. Дебіторська заборгованість складає 216179,11 грн., у тому числі ПДВ 36029,85 грн.

Зазначені обставинами сторонами не оскаржуються.

Виходячи з припису пункту 1.8 статті 1 Закону про ПДВ, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, та бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту зазначених норм Закону про ПДВ, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону про ПДВ щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Суд зазначає, що необхідними підставами для відшкодування ПДВ з бюджету є наявність у платника податку податкової накладної, виданої продавцем товару та оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, сплата продавцю вартості товару з ПДВ та докази використання отриманого товару в господарській діяльності.

Таким чином, приймаючи до уваги, що товар не використовувався позивачем в господарській діяльності, суд приходить до висновку про відсутність у позивача обовязкової сукупності підстав для відшкодування ПДВ з бюджету, а саме: наявність у платника податку податкової накладної, виданої продавцем товару та оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, сплата продавцю вартості товару з ПДВ та використання отриманого товару в господарській діяльності.

На підставі викладеного, суд зазначає про відсутність у ПАТ «Укпостач» права на отримання бюджетного відшкодування за зазначеними операціями у сумі 28905,76 грн.

Таким чином, суд погождується з висновком податкового органу про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування в розмірі 28905,76 грн.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання, яке відбулось 25.03.2010 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 КАСУ постанову складено 31.03.2011.

Керуючись ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №0002384001/0 від 27.06.2010 (№0002384001/1 від 13.08.2010) частково у розмірі 28905,76 грн.

4.Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "УКпостач" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 гривня 70 копійок.

5.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.