Постанова № 15101365, 03.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2011 р. 17:40 Справа №2а-12203/10/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі :

Головуючого судді

Котаревої Г.М., при секретарі судового засідання Лиган М.В.,

розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славус"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення

за участю:

представник позивача Тимошенко Володимир Володимирович, довіреність б\н від 24.01.11;

представник позивача Башина Галина Костянтинівна, на підставі довідки з ЄДРПОУ № 05.3-6-06/886; представник позивача - Бардюкова Ольга Миколаївна, довіреність б\н від 24.01.11. представник відповідача не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Славус» (далі позивач, ТОВ «Славус») звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим (далі відповідач, ДПІ в Сімферопольському районі) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 26.05.2010 № 0003592330в частині застосування штрафних санкцій в сумі 10534,00грн.

Позов мотивовано порушенням посадовими особами органів державної податкової інспекції порядку проведення перевірок та застосування фінансових санкцій в сфері розрахункових операцій, а також тим, що під час проведення перевірки торгової точки кафе-бара «Золота рибка», що належить позивачу, знаходиться по вул. Лісна,1-б, с. Привольне, Сімферопольський район, до акту перевірки було необґрунтовано включено висновки щодо порушення п.1,12,12,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій».

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.11.2010 було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, надали пояснення по суті спору.

Представник позивача 15.12.2010 надав уточнення позовних вимог, відповідно до яких просив скасувати рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій від 26.05.2010 № 0003592330 в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, письмових заперечень не надав, вважав, що дії працівників відповідача під час проведення перевірки торгівельної точки позивача повністю відповідали чинному законодавству, порушення встановлені підчас перевірки дійсно мали місце, а рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій, що оскаржується є законним та обґрунтованим.

Під час судового розгляду були допитані свідки:працівник позивача бармен ОСОБА_5, державні податкові ревізори інспектори ДПА в АР Крим ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Під час судового розгляду сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд під час розгляду справи керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі АР Крим є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

При здійсненні контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), органи державної податкової служби керувались вимогами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР), що діяв на час виникнення спірних правовідносин, яким контроль за проведенням готівкових розрахунків покладено на органи державної податкової служби, статтею 112 Закону N 509, в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок та чинними наказами Державної податкової адміністрації України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славус» є юридичною особою, зареєстрованою 17.06.1997 року, ідентифікаційний код24866796 (а.с.8-29).

Таким чином, ТОВ «Славус» є субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до Свідоцтва № 124012057 від 15.12.2009 серії Б за № 501102 ТОВ «Славус» є платником єдиного податку.

Згідно Дозволу № 133, виданого виконавчим комітетом Добровської сільської ради Сімферопольського району 10.07.2007, на право розміщення обєкту торгівлі та сфери побутових послуг (стаціонарні обєкти), позивач здійснює господарську діяльність в кафе-барі «Золота Рибка» по вул. Лісна,1б, с, Привольне, Сімферопольський р-н.

Позивач отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (ліцензія Серії АГ № 106919) та тютюновими виробами (ліцензія Серії АГ №105658).

Як підтверджується матеріалами справи у кафе встановлений зареєстрований та опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій, заводський номер 57302533, фіскальний номер 0124001719, що належить позивачу та підтверджується реєстраційним посвідченням № 0124001719 від 04.02.2010 р., виданим ДПІ в Сімферопольському районі 04.02.2010 .

Облік доходів та витрат ведеться в Книзі обліку доходів та витрат.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі 11.05.2010 проведено перевірку господарської одиниці, що належить позивачеві кафе-бар «Золота рибка» за адресою - Сімферопольський район, с. Привольне, вул. Лісна, 1-б з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Перевірку було проведено відповідно до направлення на перевірку від 06.05.2010 № 3576.

За результатами перевірки складено акт № 003745 від 11.05.2010 року (далі Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 1,2,12, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме:

-Незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів , зазначених в денному звіті РРО на суму 98,00 грн.;

-Проведення розрахункової операції без застосування РРО придбання 1 бут. Горілки «Немироф», 0,5 л по ціні 50,00 грн.;

-Не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товару за місцем реалізації та зберігання - на суму товару 5267,00 грн. (відповідно до вибіркового опису).

Невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів визначеної в денному звіті РРО підтверджується описом грошових коштів, відповідно до якого на місці проведення розрахунків було зафіксовано 150,00 грн., та Х-звітом денний , роздрукованим о 14:05, відповідно до якого через РРО 11.05.2010 було проведено 10,00 грн.Неведення обліку товару за місцем реалізації було зафіксовано відповідно до складеної перевіряючими вибіркової відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), станом на 11.05.2010 року. Як зазначено в Акті перевірки на момент проведення перевірки не були представлені будь-які накладні по надходженню товару за місцем зберігання (реалізації). Згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, таким чином встановлено не ведення чи ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарно-матеріальних цінностей на місці їх зберігання та реалізації на загальну суму 5267,00 грн.

Перевірку було проведено в присутності представника позивача, з актом перевірки він ознайомлений, акт перевірки ним підписаний без заперечень.

На підставі акту перевірки відповідачем 26.05.2010 року на підставі ч.1 ст. 17, ст.20, 21, ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” прийнято рішення № 0003592330 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11274,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивачем 04.06.2010 року до Державної податкової адміністрації АР Крим було подано скаргу.

За результатами розгляду скарги Державною податковою адміністрацією в АР Крим 16.09.2010 року прийнято рішення, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення від 26.05.2010 року № 0003592330 без змін.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність та правове обґрунтування висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог законодавства в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій та встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України “Про державну податкову службу в України”, відповідно до ст.4 якого Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються зокрема Державна податкова адміністрація в АРК.

До прав органів державної податкової служби відноситься згідно з п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в України” здійснення документальних невиїзних перевірок, а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус юридичної особи а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” та Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Так, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Суд зазначає, що відповідно до ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається з описової частини акту перевірки № 003745 від 11.05.2010 року, направлення на перевірку від 06.05.2010 року № 3576, перевірка позивача є плановою.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПА в АР Крим перед початком проведення перевірки у відповідності до вимог ст. 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” представнику було вручено під розписку направлення на перевірку. Перевіряючи були допущені до перевірки, барменом позивача було роздруковане х-звіт денний та підписано опис наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків.

Щодо проведення перевірки за відсутності відповідальних осіб підприємства, суд зазначає, що бармен ОСОБА_5, якого в судовому засіданні було допитано в якості свідка, здійснював всі розрахункові операції в кафе-барі під час розрахунків за алкогольні напої, отже він представляв позивача у відносинах з покупцями.

Таким чином, перевірку позивача проведено з дотриманням порядку, встановленого нормами чинного законодавства.

Що стосується безпосередньо порушення позивачем п. 12 ст. 3 закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, виявленого під час проведеної перевірки, то суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”(далі по тексту Закон).

Статтею 1 вказаного Закону передбачено застосування реєстраторів розрахункових операцій фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Статтею 3 вказаного Закону передбачені обовязки суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Субєкт господарювання зобовязаний проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п.1. ст. 3 Закону); видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п.2 ст.3 Закону); вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг) (п.12ст.3 Закону); забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (п.13ст.3).

Відповідальність субєктів господарювання в сфері розрахункових операцій передбачена Розділом V Закону.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Згідно статті 20 Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 21 Закону передбачає відповідальність за не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, в вигляді фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

З аналізу зазначеного вище вбачається, що облік товарних запасів є суто бухгалтерською категорією, тому порядок ведення обліку товарних запасів здійснюється на підставі норм законодавства, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Згідно зі ст.1 Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

П. 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом до матеріалів справи було долучено відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 11.05.2010 року, складену при перевірці ТОВ «Славус», з переліком товарів (тютюнових виробів) на загальну суму 5267,00 грн., яка долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні позивач наполягав на тому, що алкогольні напої, що включені відповідачем у відомість, були обліковані належним чином. На підтвердження своїх доводів позивачем були представлені накладні, які є звітними документами, тобто рух товарно-матеріальних цінностей.

У листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 16277 від 29.12.2009 “Щодо порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання” зазначено, що до документів, які є підставою для оприбутковування товару, як правило, відносяться накладні і товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів в облікові бухгалтерські регістри. Відсутність відповідних первинних документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Таким чином, представленими суду накладними підтверджується факт належного оприбуткування товару (обліку товарних запасів) на суму 5267,00 грн., який відповідачем було включено до відомості, складеної під час перевірки позивача.

Так, судом досліджено товарні звіти, накладні, книгу обліку доходів та витрат, що підтверджують належний обліку товару, визначеному в вибірковій відомості.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено таких повноважень органів ДПІ як зняття фактичних залишків товарів та не передбачено складання відомостей залишків товарів.

Перелік прав, якими законодавець наділяє органи державної податкової служби, передбачений ст.11 Закону № 509. Так п. 15 ч.1 ст. 11 Закону № 509 встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже органи ДПС наділені правом вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, але органи ДПІ ніяк не наділені правом проводити самостійно інвентаризацію або як це зазначено у запереченнях відповідача складати та відомості зняття фактичних залишків товарів, без повідомлення та отримання дозволу на це керівництва підприємства, що перевіряється, отже суд вважає такі дії посадових осіб ДПА в АРК протиправними та не законними.

Враховуючи те, що працівниками контролюючого органу під час перевірки не складалася інвентаризаційна відомість чи акт, доказів про проведення саме інвентаризації суду не надано, тоді як складену під час перевірки відомість фактичних залишків запасів, суд розцінює як окремий документ, форма якого передбачена наказом ДПА України від 12.08.08 р. № 534. При цьому суд вважає, що складання відомості про результати перевірок щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів працівниками органів ДПС не передбачено серед повноважень, передбачених Законом України “Про Державну податкову службу в Україні”, а наказ ДПА України № 534 від 12.08.08 р. “Про затвердження методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій”, який не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, не підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, оскільки не відповідає положенням Закону України “Про Державну податкову службу в Україні”, встановлює нові норми права, які не узгоджуються із повноваженнями посадових осіб ДПС, визначеними Законом України “Про Державну податкову службу в Україні” на підставі принципу законності.

Так згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цьому, відповідачем не було представлено жодного іншого доказу, який би свідчив про правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в частині не ведення чи ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарно-матеріальних цінностей на місці їх зберігання та\або реалізації на загальну суму 5267,00 грн.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем було застосовано фінансові санкцій на підставі двох статей Закону ст.20, 21, що передбачають окремі самостійні види відповідальності за реалізацію товарів , не облікованих належним чином (ст.. 20 Закону), та за неведення у встановленому порядку обліку товарних запасів.

При цьому відповідач не навів належних доказів, яке саме порушення було встановлено під час проведення перевірки.

Відтак, суд вважає неправомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10534,00 грн. на підставі ст.ст.20, 21Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Що стосується інших порушень, зафіксованих в акті перевірки суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що під час перевірки позивача було виявлено невідповідність готівкових коштів на місці проведенні розрахунків сумі, визначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, у розмірі 98,00 грн. Зазначене підтверджується описом наявних грошових коштів та х-звітом.

Крім того, відповідачем в акті було зафіксовано факт не проведення через реєстратор розрахункових операцій операції з придбання товару 1бутилки горілки на суму 50,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, показань свідків, не було спростовано наявність зафіксованих порушень підставою для скасування рішення про застосування фінансових санкцій, на думку позивача, є той факт, що перевірка була проведена відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, у звязку з чим висновки перевірки не можуть бути прийняті до уваги.

Проте, суд не приймає до уваги вказані доводи позивача, оскільки, як було встановлено судом вище, перевірка позивача з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій проведена у відповідності норм чинного законодавства, зокрема Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Крім того, враховуючи відсутність обставин, які б спростовували відомості, вказані в акті щодо зазначеного порушення, суд вважає акт № 003745 від 11.05.2010 року в цій частині належним та допустимим доказом.

Відтак, суд вважає правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 740,00 грн. на підставі рішення від 26.05.2010 року № 0003592330.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що адміністративний позов має немайновий характер, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення субєкта владних повноважень в частині застосованих штрафних(фінансових) санкцій, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

У звязку зі складністю справи судом 03.03.2011 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 10.03.2011 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції Сімферопольському районі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славус» (97571, Сімферопольський район, с. Привільне, вул. Лісна,1-б, ідентифікаційний код 24866796)від 26.05.2010 № 0003592330 в частині застосування штрафних ( фінансових) санкцій на суму 10534,00 грн.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славус» (97571, Сімферопольський район, с. Привільне, вул. Лісна,1-б, ідентифікаційний код 24866796) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Котарева Г.М.