Постанова № 15101138, 22.03.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2011 року

Справа № 2-24/635-2009

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гонтаря В.І.,

суддів Плута В.М.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача, Мартинюк Юлія Анатоліївна, довіреність № 002-Д від 04.01.11, відкрите акціонерне товариство "Крименерго";

відповідача, не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі";

розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 26 січня 2011 року у справі № 2-24/635-2009;

за позовом відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034)

до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" (вул. Години, 2в, Керч, 96303)

про стягнення 6294697,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, відкрите акціонерне товариство "Крименерго" звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства міста Керчі" про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 6294697,88 грн. (т. 1. а. с. 3-9).

Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" неодноразово уточнювало позовні вимоги. Так, остаточні позовні вимоги позивач надав до суду першої інстанції 13 грудня 2010 року заявою про збільшення позовних вимог. Позивач просив Господарський суд Автономної Республіки Крим стягнути з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" заборгованість за активну електричну енергію у сумі 2779206,81 грн., 3% річних за активну електричну енергію у сумі 80760,45 грн., індекс інфляції за активну електричну енергію у сумі 538841,89 грн., пеню за актину електричну енергію у сумі 295070,19 грн., заборгованість за реактивну електричну енергію у сумі 931872,27 грн., інфляцію за реактивну електричну енергію у сумі 219127,91 грн., 3% річних за реактивну електричну енергію у сумі 34626,09 грн., пеню за реактивну електричну енергію у сумі 10727,17 грн., заборгованість по розрахункам по мировій угоді у сумі 914716 грн., інфляції по мировій угоді у сумі 158364,76 грн., 3% річних по мировій угоді у сумі 23055,25 грн., пені по мировій угоді у сумі 15891,25 грн., всього, сума заборгованості складає 5999260,04 грн. (т. 3. а. с. 21-23).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору № 285 від 30 жовтня 2005 року, у зв'язку з чим, була нарахована сума заборгованості 599273,52 грн., у тому числі заборгованість за активну електричну енергію у сумі 2779206,81 грн., 3% річних за активну електричну енергію у сумі 80760,45 грн., індекс інфляції за активну електричну енергію у сумі 538841,89 грн., пеню за актину електричну енергію у сумі 295070,19 грн., заборгованість за реактивну електричну енергію у сумі 931872,27 грн., інфляцію за реактивну електричну енергію у сумі 219127,91 грн., 3% річних за реактивну електричну енергію у сумі 34626,09 грн., пеню за реактивну електричну енергію у сумі 10727,17 грн., заборгованість по розрахункам по мировій угоді у сумі 914716 грн., інфляції по мировій угоді у сумі 158364,76 грн., 3% річних по мировій угоді у сумі 23055,25 грн., пені по мировій угоді у сумі 15891,25 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2011 року у справі № 2-24/635-2009 (суддя Колосова Г.Г.) позов задоволено частково.

З Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі", на користь відкритого акціонерного товариства "Крименерго" стягнуто заборгованість за активну електричну енергію у сумі 2779206,81 грн.; пеню за прострочення сплати активної електричної енергії у сумі 137912,02 грн.; інфляційні втрати за активну електричну енергію у сумі 538841,99 грн.; 3% річних за активну електричну енергію у сумі 80 683,56 грн.; заборгованість за реактивну електричну енергію у сумі 931872,27 грн.; пеню за прострочення сплати реактивної електричної енергії у сумі 10727,17 грн.; інфляційні втрати за реактивну електричну енергію у сумі 219127,91 грн.; 3% річних за реактивну електричну енергію у сумі 34293,67 грн.; заборгованість по розрахункам по мирової угоді у сумі 914716 грн.; інфляційні втрати по мировій угоді у сумі 158364,76 грн.; 3% річних по мировій угоді у сумі 23055,25 грн. В частині стягнення пені за прострочення сплати активної електричної енергії у сумі 157158,17 грн., 3% річних за прострочення сплати активної електричної енергії у сумі 76,89грн., 3% річних за прострочення сплати реактивної електричної енергії у сумі 332,42 грн. та пені по мировій угоді у сумі 15891,25 грн. у позові відмовити.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського Автономної Республіки Крим скасувати.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині заборгованості по мировій угоді у сумі 914716 грн., інфляційні витрати по мировій угоді у сумі 158364,76 грн., 3% річних по мировій угоді у сумі 23055,25 грн. та зазначає, що у даній справі були проведені дві судово-економічні експертизи, висновки яких, відносно питання мирової угоди та перерахування підприємством коштів суттєво різняться. Отже, за твердженням відповідача місцевий суд приймав у якості доказів не усі висновки експерту, тому рішення господарського суду Автономної Республіки Крим не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, щодо законності, обґрунтованості, повноти та об'єктивності аналізу фактичних обставин справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 березня 2011 року апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" було прийнято до провадження.

У судове засідання, призначене на 28 березня 2011 року, сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 березня 2011 року розгляд справи відкладався.

04 квітня 2011 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від відкритого акціонерного товариства "Крименерго" надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якій позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2011 року у справі № 2-24/635-2009 залишити без змін.

У судовому засіданні призначеному на 11 квітня 2011 року представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого суду залишити без змін. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але надіслав телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк. Судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представника відповідача.

При повторному розгляді справи у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2005 року між відкритим акціонерним товариством "Крименерго" та Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" було укладено договір про постачання електричної енергії № 285 (надалі - договір) (т. 1. а. с. 12-16).

Відповідно розділу 1 договору № 285 постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно умовам цього договору та додаткам до нього, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з пунктом 2 договору, під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

Пунктом 2.1. договору, передбачено, що до обов’язків позивача віднесено постачання електроенергії відповідачу як різновид товарної продукції у відповідних межах і у відповідності до визначених даним договором обсягів поставки електроенергії.

Відповідно пункту 2.2.3., споживач зобов’язується розраховуватись за електроенергію та інші нарахування відповідно до умов передбачених договором та додатками до договору № 4.1 та № 4.2 (т. 1. а. с. 16-20).

Згідно пункту 9.5., договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2005 року. Договір вважається продовженим на 1 рік, якщо за 1 місяць до закінчення строку жодною зі сторін не заявлено про розірвання або його перегляд.

Відповідно пункту 2 додатку № 4.2 до договору № 285, порядок розрахунків для споживачів, що розраховуються за фактично споживану електричну енергію" розрахункова дата встановлюється 22 - ого числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 22 - ого числа місяця до того ж числа наступного місяця.

Згідно з пунктом 5 вказаного додатку № 4.2, розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Дата оплати встановлюється до 27 - ого числа кожного місяця . За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії або внесення споживачем готівки в касу постачальника.

У разі неотримання постачальником грошових коштів на вказану дату, починаючи з наступного дня за датою оплати здійснюються нарахування у відповідності пункту 8 даного додатку.

Відповідно пункту 8 вказаного додатку № 4.2, у разі несвоєчасної сплати обумовлених даним порядком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, включаючи день фактичної сплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період. За який здійснюються нарахування;

- 3% річних від простроченої суми.

При цьому сума боргу за споживану електроенергію повинна бути сплачена споживачем з врахуванням встановленого індексу інфляції.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 13 грудня 2005 року між відкритим акціонерним товариством "Крименерго" та Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" було укладено мирову угоду про добровільне погашення боргу (т. 1, а. с. 24-25).

Відповідно пункту 1.1 вказаної угоди, боржник та кредитор з метою відновлення платежеспроможності боржника і недопущення банкрутства дійшли згоди про розстрочення боргу боржника і укладення мирової угоди.

Відповідно пункту 1.2 мирової угоди сторони встановили, що заборгованість в сумі 23413041,64 грн., що виникла станом на 01 жовтня 2003 року підлягає сплаті за період з січня 2006 року по грудень 2014 року певними частинами.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2005 року по справі №2-3/12486-2002 мирова угода була затверджена судом. (т. 1, а. с. 23).

З матеріалів справи вбачається, що Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" систематично не виконувалися умови договору № 285 від 30 жовтня 2005 року, що призвело до виникнення заборгованості по розрахункам за спожиту електричну енергію та по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Автономної Республіки Крим із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.

Спірні правовідносини виникли з приводу неналежного виконання Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" договору про поставку електричної енергії № 285 від 30 жовтня 2005 року, у зв'язку з чим підлягають регулюванню Правилами користування електричною енергією, загальними положеннями про виконання господарських зобов'язань.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічної ж правової позиції дотримується стаття 193 Господарського кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що за період з 01 лютого 2006 року по 01 лютого 2009 року відповідачу було виставлено рахунки за споживану активну електричну енергію на суму 30681000,24 грн.

Відповідно даним банківських виписок по поточному рахунку зі спеціальним режимом використання за період з 01 січня 2006 року по 01 лютого 2009 року відповідачем було сплачено за споживану електричну енергію позивачу 27901793,51 грн. Також, це підтверджується висновком судово - економічної експертизи 96/09 (т. 2 а. с. 52-61).

Таким чином, заборгованість по розрахункам за споживану активну електричну енергію за період 01 січня 2006 року по 01 лютого 2009 року складає 2779206,81 грн. (30681000,24-27901793,51).

Факт наявності основного боргу за споживану активну електричну енергію саме у цій сумі підтверджується висновком судово - економічної експертизи № 96/09. (т. 2 а. с. 44).

Згідно з пунктом 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відносно стягнення заборгованості за активну електричну енергію у сумі 2779206,81 грн.

Відповідно пункту 8 додатку № 4.2 до договору про постачання електричної енергії № 285: у разі несвоєчасної сплати обумовлених даним Порядком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, включаючи день фактичної сплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування;

- 3% річних від простроченої суми.

При цьому сума боргу за споживану електроенергію повинна бути сплачена споживачем з врахуванням встановленого індексу інфляції.

Відкрите акціонерне товариство "Крименерго", відповідно до заяви від 13 грудня 2010 року просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо розрахунку за споживану активну електричну енергію за період з липня 2008 року по грудень 2009 року у сумі 295070,19 грн. (т. 3 а. с. 21-23).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно статті 549 Цивільного кодексу України під неустойкою розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської" діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування неможливе, оскільки, це не відповідає нормам чинного законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що розмір пені за період з липня 2008 року по грудень 2009 року складає 137912,02 грн., це підтверджується висновком судово - економічної експертизи № 285 (т. 2 а. с. 82-83).

Отже, розходження заявленої позивачем суми та сума, яка встановлена судово - економічною експертизою № 285 складає 157158,17 грн. Це пояснюється тим, що позивачем суму пені було розраховано за період з липня 2006 року по грудень 2008 року, отже, це перевищує передбачений законодавством період стягнення пені.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відносно відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 137912,02 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" також просило стягнути з відповідача 3 % річних за активну електричну енергію у сумі 80760,45 грн. та індекс інфляції за активну електричну енергію у сумі 538841,89 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що розмір інфляційних втрат за період з 01 лютого 2006 року по 01 лютого 2009 року складає 636159,77 грн., це також підтверджується висновком судово - економічної експертизи № 96/09 (т. 2 а. с. 73-74).

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути інфляційні втрати у сумі 538841,89 грн., в ході розгляду справи позовні вимоги в даній частині збільшені не були, отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості виходити за межі заявлених позовних вимог, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за активну електричну енергію у сумі 538841,89 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просив стягнути з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" 3 % річних по розрахункам за спожиту активну електричну енергію за період з лютого 2006 року по січень 2009 року у сумі 80760,45 грн.

Відповідно до висновку судово - економічної експертизи № 96/09, 3 % річних по розрахункам за спожиту активну електричну енергію за період з лютого 2006 року по січень 2009 року складає 80683,56 грн. (т. 2 а. с. 75-81).

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних за несплату активної електричної енергії у сумі 76,89 грн.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановленні інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Крім того, відкрите акціонерне товариство "Крименерго" відповідно до заяви від 13 грудня 2010 року просило стягнути з відповідача заборгованість по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у сумі 931872,27 грн.

Відповідно пункту 2.2.4 договору про поставку електричної енергії №285 від 30 жовтня 2005 року споживач зобов'язався, здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею постачальника і електроустановками відповідача відповідно до порядку №5 "Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії".

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за період з 01 лютого 2006 року по 01 лютого 2009 року було виставлено рахунків за послуги по компенсації перетікань реактивної електричної енергії на суму 1265403,11 грн.

Згідно банківських виписок за період з 01 лютого 2006 року по 01 лютого 2009 року, відповідачем було сплачено на користь позивача за; перетоки реактивної електричної енергії суму 333530,84 грн.

Отже, заборгованість по розрахункам за компенсацію перетоків реактивної електроенергії за період з 01 лютого 2006 року по 01 лютого 2009 року складає 931872,27 грн. (1265403,11 - 333530,84). Це підтверджується висновком судово - економічної експертизи № 96/09.

Судова колегія погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасні розрахунки за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у сумі 10727,17 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що сума пені за несвоєчасні розрахунки за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії за період з серпня 2008 року по січень 2009 року складає 10756,55 грн., це підтверджується також і висновком № 96/09 судово - економічної експертизи.

Оскільки позивач просить стягнути пеню у сумі 10727,17 грн., в ході розгляду справи позовні вимоги збільшені не були, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що стягнення пені за несвоєчасні розрахунки за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у сумі 10727,17 грн. підлягають задоволенню.

Також, відкрите акціонерне товариство "Крименерго", просило стягнути з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" інфляційні втрати за реактивну електричну енергію у сумі 219127,91 грн., 3% річних за реактивну електричну енергію у сумі 34626,09 грн.

Так, судом першої інстанції встановлено, що розмір інфляційних втрат за реактивну електричну енергію за період з лютого 2006 року по січень 2009 року складає 283996,46 грн. Крім того, це також підтверджується і висновком судово - економічної експертизи №96/09.

Оскільки, позивач просив стягнути інфляційні втрати лише у сумі 219127,91 грн. та в ході розгляду справи позовні вимоги в даній частині збільшені не були, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за активну електричну енергію у сумі 219127,91 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просив стягнути з відповідача 3 % річних за реактивну електричну енергію з лютого 2006 року по січень 2009 року у сумі 34626,09 грн. З висновків судово - економічної експертизи № 96/09 вбачається, що 3% річних за реактивну електричну енергію з лютого 2006 року по січень 2009 року складає 34293,67 грн. Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відносно відмови у стягненні з відповідача 332,42 грн. (34626,09 грн. - 34293,67 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що між відкритим акціонерним товариством "Крименерго" та Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" було укладено 13 грудня 2005 року мирову угоду про добровільне погашення заборгованості (т. 1 а. с. 24-25).

Отже, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по розрахункам по мировій угоді у сумі 914716 грн., інфляційні втрати по мировій угоді у сумі 158364,76 грн., 3% річних по мировій угоді у сумі 23055,25 грн., пеню по мировій годі у сумі 15891,25 грн.

У експертному висновку № 96/09 зазначено, що наявність заборгованості у відповідності до бухгалтерських (первинних) документів відповідача перед позивачем по розрахункам відповідно до мирової угоди від 13 грудня 2005 року за період з лютого 2006 року по січень 2009 року не підтверджується, а наявна переплата у сумі 10631984,30 грн. Експерт обґрунтовує це тим, що відкритим акціонерним товариством "Крименерго" не було враховано перерахування грошових коштів з державного бюджету у сумі 11546700,30 грн. в рахунок погашення заборгованості по мировій угоді від 13 грудня 2005 року. Судом першої інстанції не було прийнято висновок експерта у якості доказу.

Відповідно до висновків судово - економічної експертизи № 1891 вбачається, що первісними бухгалтерськими документами підтверджується перерахування Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" грошових коштів Державного бюджету України відкритому акціонерному товариству "Крименерго" відповідно до постанов Кабінету міністрів України №705 від 22 травня 2006року та №440 від 25 квітня 2008 року у якості сплати заборгованості за електроенергію, яка виникла за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2004 року відповідно договору №285 від 20 вересня 1996 року в загальній сумі 11546700,33 грн., враховуючи ПДВ.

При цьому, за змістом платіжних доручень Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керч" грошовими коштами, які перераховані відповідно до постанов Кабінету міністрів України №705 від 22 травня 2006 року та №440 від 25 квітня 2008року, заборгованість за мировою угодою від 13 грудня 2005 року відповідачем по справі позивачу не погашалась.

Також, експертом було зазначено, що грошовими коштами Державного бюджету України відповідно до постанов Кабінету міністрів України №705 від 22 травня 2006 року та №440 від 25 квітня 2008 року Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства міста Керчі" була сплачена заборгованість відкритому акціонерному товариству "Крименерго" за електроенергію, спожиту за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2004 року згідно умов договору №285 від 20 вересня 1996 року на користування електричною енергією в загальній сумі 115467003грн. з ПДВ (тобто не за мировою угодою від, 13 грудня 2005 року).

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції про прийняття висновку експерта № 1891 у якості доказу з огляду на наступне.

При проведенні експертизи, експерт дійшов висновку про те, що оскільки у призначення платежу за спірними платіжними дорученнями не було вказано "Оплата заборгованості за мировою угодою", вказані сплати не можуть бути зараховані у якості оплати за мировою угодою.

Пунктом 3.2 мирової угоди зазначено, що сторони дійшли згоди про те, що з моменту затвердження мирової угоди зобов'язання відповідача перед позивачем по сплаті боргу, що виник станом на 01 жовтня 2003 року припиняється шляхом заміни цих зобов'язань на зобов'язання, що випливають з даної мирової угоди.

Відповідно статті 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж; сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

Отже, сторони замінили зобов'язання за укладеним договором забов'язанням за мировою угодою з новими строками погашення боргу.

Відповідно пункту 2.6 договору від 23 жовтня 2006 року грошові кошти відповідача у сумі 1183666 грн. були перераховані саме для погашення заборгованості за електричну енергію, яка виникла за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2004 року відповідно договору № 285 від 20 вересня 1996 року.

Судова колегія також погоджується з доводами відповідача про неможливість зміни призначення платежу після укладення договору, однак вважає за необхідне зазначити, що при укладенні вказаного договору від 23 жовтня 2006 року, однією зі сторін якого є відповідач по справі, він мав можливість визначити відповідні умови щодо призначення цих грошових коштів, оскільки на момент укладення вказаного договору мирова угода вже була підписана та затверджена судом першої інстанції.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що заборгованість Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" перед відкритим акціонерним товариством "Крименерго" за умовами мирової угоди від 13 грудня 2005 року станом на 01 лютого 2009 року становить 914716 грн. Крім того, це підтверджується висновком додаткової судово - економічної експертизи № 1891 (т. 3. а. с. 16).

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по розрахункам по мировій угоді у сумі 914716 грн. підлягають задоволенню.

Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" просило також стягнути з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" пеню по мировій угоді у сумі 15891,25 грн., вірність розміру якої було підтверджено висновком №1891 повторної судово - економічної експертизи.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно пункту 2 Роз'яснення Вищого арбітражного.суду України від 29.04.1994 р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" (з наступними змінами і доповненнями) з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон), тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Відповідно пункту 2.1 вказаних Роз'яснень якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої-статтями, 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства. У разі встановлення сторонами розміру пені меншого ніж передбачено чинними законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах, визначених чинними актами законодавства.

Як вже було вказано вище, сторонами по справі у мировій угоді було зазначено, що зобов'язання відповідача перед позивачем по сплаті боргу, що виник станом на 01 жовтня 2003 року припиняється шляхом заміни цих зобов'язань на зобов'язання, що випливають з даної мирової угоди.

Однак, дослідивши вказану мирову угоду, судова колегія встановила, що сторонами не було передбачено нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за даною мировою угодою та, відповідно, і не зазначено її розмір.

З врахуванням вищезазначеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за мировою угодою від 13 грудня 2005 року.

Позивач також просив стягнути з відповідача інфляційні втрати по мировій угоді у сумі 158364,76 грн. та 3% річних по мировій угоді у сумі 23055,25 грн.

Оскільки, правомірність розміру вказаних санкцій та порядок їх нарахування підтверджується висновком № 1891 додаткової судово - економічної експертизи, то позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, слід зазначити, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що вказаний висновок судово - економічної експертизи №1891 був складений судовими експертами Коробовою С. О., яка має вищу економічну освіту, кваліфікацію судового експерта спеціальності - 11.1 - "дослідження документів бухгалтерського звіту і звітності", має стаж експертної роботи з 1995 р., свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта №91 та Міліциною Е. О., яка має вищу економічну освіту, кваліфікацію судового експерта по спеціальності 11.1- "дослідження документів бухгалтерського звіту і звітності", 11.2 —"дослідження документів по фінансово - кредитним операціям", 11.3 - "дослідження документів по економічної діяльності підприємств і організацій" та має стаж експертної роботи з 2001 року.

Також, вказані експерти були попереджені про кримінальну відповідальність по статті 384 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку судово - економічної експертизи № 1891 від 07 жовтня 2010 року.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв’язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2011 року у справі № 2-24/635-2009 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Гонтар

Судді В.М. Плут

К.В. Волков

Розсилка:

1. відкритому акціонерному товариству "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034);

2. Кримському республіканському підприємству "Виробниче підприємство водопровідно- каналізаційного господарства міста Керчі" (вул. Години, 2 В,Керч,96303).

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим (вул. Р.Люксембург/речна, 29/11, Сімферополь, 95000);