Постанова № 15101042, 21.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2011                                                                                           № 11/150

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коршун Н.М.

суддів:           Нєсвєтову Н.М.

          Корсака В.А.

від Прокуратури Ічнянського району Чернігівської області: Некрасов О.М. – прокурор відділу Прокуратури м.Києва,

від Міністерства аграрної політики України: Каленська М.А. – представник за довіреністю,

від Аграрного фонду України: представник не з’явився,

від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода”: Потапов Є.П. – представник за довіреністю,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2010 року Прокурор Ічнянського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Аграрного фонду України звернувся з позовом про стягнення з відповідача авансового платежу в сумі 5235336,78 грн. та штрафу в сумі 2094134, 71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеними форвардними біржовими контрактами №686ф та №687ф від 17.03.2009р. не виконані належним чином зобов’язання щодо передачі товару.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2010р. у справі №11/150 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода” на користь Міністерства аграрної політики України в особі Аграрного фонду України авансовий платіж 5235336,78 грн. та до державного бюджету 25500,00 грн. держмита, 236,00 грн. оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, Прокурор Ічнянського району Чернігівської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Міністерством аграрної політики України та Аграрним фондом України не надано відзивів на апеляційну скаргу.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, Аграрний фонд України наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з’явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності представника Аграрного фонду України.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника прокуратури, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Прокурора Ічнянського району Чернігівської області підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 17.03.2009р. між Аграрним фондом України, як покупцем, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода", як продавцем, були укладені форвардні біржові контракти на закупівлю зерна № 686ф та № 687ф.

Пунктами 1.1, 1.2 біржового контракту № 686ф передбачено, що продавець передає покупцю у власність товар: пшениця 3 кл., що відповідає ДСТУ 3768-2004 (далі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його. Кількість товару складає 4 200,0 тонн.

Згідно із п.п. 1.1, 1.2 біржового контракту № 687ф продавець передає покупцю у власність товар: пшениця 4 кл., що відповідає ДСТУ 3768-2004 (далі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Кількість товару складає 4 596,0 тонн.

Загальна вартість Товару за біржовим контрактом №686ф складає 5256006,0 грн. та за біржовим контрактом №687ф - 5214667,56 грн.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 біржового контракту № 686ф та № 687ф, продавець поставляє покупцю Товар на базисі поставки ЕХW (ДП Держкомрезерву України "Ніжинський КХП, Чернігівська обл.) до 01 жовтня 2009 року. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов контракту.

Пунктом 5.1 біржового контракту № 687ф сторони погодили, що покупець протягом 3 робочих днів з моменту укладення контракту зобов'язаний перерахувати кошти (авансовий платіж) на рахунок продавця в розмірі 50 % від суми контракту. Аналогічне положення міститься і в п. 5.1 біржового контракту № 686ф.

Так, позивач на виконання п. 5.1 зазначених біржових контрактів перерахував на рахунок відповідача 2628003,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1071 від 18.03.2009 року та 2607333,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1064 від 18.03.2009 року.

Проте, відповідач в порушення п.п. 1.1, .2.1., 2.2 біржових контрактів № 686ф та № 687ф свої зобов'язання щодо передачі Товару у встановлений строк не виконав та Товар не передав.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування не виконання своїх зобов’язань за біржовим контрактом № 686ф та № 687ф щодо передачі Товару позивачу.

В силу ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги про повернення суми попередньої оплати (авансового платежу) в розмірі 5235336,78 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на відмову ДП Ніжинське КХП прийняти Товар від нього, як на підставу невиконання свого обов'язку по контрактам, оскільки у випадку відмови ДП Ніжинське КХП прийняти Товар від відповідача, останній не був позбавлений права у встановленому законом порядку та формі (додаткова угода) звернутися до позивача із пропозицію внести зміни до форвардних біржових контрактів щодо базису поставки, що СТОВ "АК "Злагода" не було зроблено.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2094134,71 грн., колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.230, ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 біржового контракту № 686ф та № 687ф сторонами передбачено, що за невиконання продавцем у мов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого Товару.

Факт невиконання відповідачем умов біржового контракту № 686ф та № 687ф належним чином доведений та відповідачем не спростований.

За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 ЦК України).

Таким чином, підставою для звільнення від відповідальності є наявність факту непереборної сили, як причини невиконання зобов'язання.

Посилання відповідача на висновок Торгово-промислової палати України №1506/05-04 та експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України ЧК-430, як доказ засвідчення форс-мажору колегія суддів не приймає до уваги, оскільки перший виданий лише 26.05.2010р., а другий висновок, всупереч ст.11, 14 Закону України „Про торгово-промислові палати в Україні”, не засвідчений Торгово-промисловою палатою України.

Також, не приймаються до уваги посилання на висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України ЧК-430 про причини невідповідності якості виробленої відповідачем продукції ДСТУ 3768-2009, як на підставу звільнення від відповідальності передбаченої п.7.2 біржових контрактів, оскільки вказаним пунктом контрактів передбачено відповідальність продавця за невиконання умов контрактів щодо обсягів поставки Товару, а не його якості.

Що стосується застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафу, судова колегія зазначає наступне.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (статті 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пункт 1 частини 2 вказаної статті передбачає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Колегія звертає увагу на те, що частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, відповідач не реалізував своє право на подання заяви про застосування позовної давності до прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення (лише в апеляційній інстанції, відповідач подав відповідну заяву).

За таких обставин не подання заяви про застосування позовної давності, не дає йому право подавати вказану заяву в апеляційній інстанції, тобто в порушення вимог ст.267 Цивільного кодексу України, після прийняття рішення судом першої інстанції. Враховуючи зазначене, вимоги відповідача про застосування строку позовної давності до позовної вимоги про стягнення штрафу, задоволенню не підлягають.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Прокурора Ічнянського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Аграрного фонду України підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню; позов Прокурора Ічнянського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Аграрного фонду України слід задовольнити повністю.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Прокурора Ічнянського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Аграрного фонду України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2010 року задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2010 року у справі №11/150 скасувати.

3.          Позов Прокурора Ічнянського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Аграрного фонду України задовольнити.

4.          Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода” (16703, Чернігівська область, Ічнянський район, с.Дорогинка, вул..Набережна, 4, п/р 26004300610021 в банк „Демарк”, МФО 353575, код ЄДРПОУ 32121018) на користь Міністерства аграрної політики України в особі Аграрного фонду України (01001, м.Київ, вул..Грінченка, 1, р/р 37116004004099 в Державному казначействі України м.Київа, МФО 820172, код 33642855) авансовий платіж в сумі 5325336,78 грн., штраф в сумі 2094134,71 грн.

5.          Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода” (16703, Чернігівська область, Ічнянський район, с.Дорогинка, вул..Набережна, 4, п/р 26004300610021 в банк „Демарк”, МФО 353575, код ЄДРПОУ 32121018) до державного бюджету (одержувач-державний бюджет м.Чернігова, р/р 31111095700002 в ГУДКУ у Чернігівської області, МФО 853592, код 22825965, код платежу 22090200) 25500,00 грн. державного мита.

6.          Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода” (16703, Чернігівська область, Ічнянський район, с.Дорогинка, вул..Набережна, 4, п/р 26004300610021 в банк „Демарк”, МФО 353575, код ЄДРПОУ 32121018) до державного бюджету (одержувач-державний бюджет м.Чернігова, р/р 31111095700002 в ГУДКУ у Чернігівської області, МФО 853592, код 22825965, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності 264) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.          Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ.

8.          Матеріали справи №11/150 направити до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Коршун Н.М.

Судді                                                                                          Нєсвєтова Н.М.

                                                                                          Корсак В.А.