Рішення № 15100823, 21.04.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2011 Справа № 5024/581/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Техпромсервіс», м. Херсон

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

про стягнення 43374,18 грн., розірвання договору оренди та виселення

за участю представників

від позивача Гілін Є.О. представник дов.№6 від 21.03.2011 р., Пінтелін Р.В. представник дов.№6/1 від 21.03.2011 р.

від відповідача не з»явився

Приватне підприємство «Техпромсервіс» (позивач) звернулось до суду з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення з відповідача 43374,18 грн., розірвання договору оренди нежилого приміщення №17 від 01.10.2008 р. та виселення відповідача з орендованого приміщення площею 47 кв.м. на другому поверсі торгівельного центру за адресою: м.Херсон, вул..Миколаївське шосе, 26.

Представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з»явився, відзиву та витребуваних ухвалою суду документів не надав. 18 квітня 2011 року надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним підприємством «Техпромсервіс»(позивач, орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач орендар) 1 червня 2008 року укладено договір оренди нежитлового приміщення № 17 (далі Договор).

Згідно з зазначеним договором в користування відповідача на умовах оренди позивач передав нежитлове приміщення на другому поверсі торгового центру по вул..Миколаївське шосе, 29, площею 47 кв.м.

Факт передачі об'єкту оренди в користування відповідача підтверджується наданим до матеріалів справи актом приймання-передачі від 01.06.2008 року.

Відповідно до пункту 3.1. договору орендна плата складає 3055,00 грн. та повинна вноситися щомісячно до 7-го числа розрахункового місяця.

Пунктом 3.2. договору сторони узгодили, що орендар самостійно оплачує витрати, пов»язані з управлінням та експлуатацією орендованого приміщення, а також відшкодовує витрати по комунально-експлуатаційним послугам на підставі калькуляції ТОВ «Техпромсервіс»шляхом проведення відповідних платежів не пізніше 15-го числа наступного за розрахунковим місяця.

1 жовтня 2008 року між Приватним підприємством «Техпромсервіс»(позивач, орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 17 (далі Договор 2).

Відповідно до пункту 3.1. договору 2 орендна плата складає 750,00 грн. та повинна вноситися щомісячно до 7-го числа розрахункового місяця.

Пунктом 3.2. договору 2 сторони узгодили, що орендар самостійно оплачує витрати, пов»язані з управлінням та експлуатацією орендованого приміщення, а також відшкодовує витрати по комунально-експлуатаційним послугам на підставі калькуляції ТОВ «Техпромсервіс»шляхом проведення відповідних платежів не пізніше 15-го числа наступного за розрахунковим місяця.

1 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем було підписано Додаток №1 до Договору 2, в якому сторони узгодили розмір орендної плати, яка складає 1410,00 грн. та повинна вноситися щомісячно до 7-го числа розрахункового місяця.

За твердженням позивача відповідач в порушення умов договору та договору 2 не сплачує з вересня 2009 року орендну плату, а з травня 2009 року не сплачує комунально-експлуатаційні платежі.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до договору від 16 серпня 2010 року про відступлення права вимоги, - Приватне підприємство «Техпромсервіс»є новим кредитором в зобов»язаннях, що виникли між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Техпромсервіс»за боргами по оплаті комунально-експлуатаційних послуг.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу україни, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмови від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (пункти 1-2, 6).

Пунктом 3 статті 285 ГК України орендар зобов»язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 22170,00 грн. боргу з орендної плати та 15858,10 грн. боргу за комунально-експлуатаційні послуги підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1684,55 грн. пені.

Відповідно до п.3.2. договору та договору 2 у випадку несвоєчасної оплати нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”№543/96-ВР від 22.11.96. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 1684,55 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 2820,37 грн. та 3 % річних в сумі 841,16 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Судом встановлено, що 24.02.2011 року позивач направив відповідачу пропозицію про розірвання договору оренди, яку відповідач отримав 28.02.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.18), але залишив без відповіді та реагування.

Несплата орендної плати є порушенням виконання орендарем своїх договірних умов і орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди, тому суд дійшов висновку щодо задоволення вимоги про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №17 від 01.10.2008 року.

Згідно з приписами ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов»язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про виселення відповідача із орендованого приміщення.

Позивач обґрунтував зазначені вимоги тими обставинами, що в добровільному порядку відповідач після отримання повідомлення про розірвання договору оренди та сплату боргу, залишив вищевказане повідомлення без відповіді та реагування; майно не повернув, хоча позивач в листі від 24.02.2011 року просив повернути орендоване майно за актами приймання-передачі. Враховуючи викладене, суд задовольняє вимогу про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на наступне. В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, оскільки з його вини спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625, 759 ЦК України, ст.ст.188, 193, 230, 231, 283, 291 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код. НОМЕР_1) на користь приватного підприємства «Техпромсервіс», (м. Херсон, вул. Українська, 36 ОКПО 22759659, р/рахунок № 26000060389151 у ХФ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 352479, - грошові кошти у сумі 43374 грн. 18 коп.

3.Розірвати договір оренди нежилого приміщення № 17 від 01.10.2008 р., укладений між приватним підприємством «Техпромсервіс»(м. Херсон, вул.. Українська, 36, ОКПО 22759659) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1), на оренду нежилого приміщення площею 47 кв.м. на другому поверсі торгівельного центру за адресою м. Херсон, вул.. Миколаївське шосе, 26.

4.Виселити приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код. НОМЕР_1) з орендованого нею у Приватного підприємства «Техпромсервіс» (м. Херсон, вул.. Українська, 36, ОКПО 22759659) нежитлового приміщення площею 47 кв.м. на другому поверсі торгівельного центру за адресою м. Херсон, вул. Миколаївське шосе, 26.

5.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код. НОМЕР_1) на користь приватного підприємства «Техпромсервіс», (м. Херсон, вул. Українська, 36 ОКПО 22759659, р/рахунок № 26000060389151 у ХФ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 352479, - 603 грн. 74 коп. судових витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 27.04.2011 р.