Рішення № 15100574, 11.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2011 р.

Справа № 20/17-314-2011

За позовом: Дністровського міжрайонного управління водного господарства

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одесарибгосп”

про стягнення 28 799,36 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Панькова С.В.- за довіреністю № 438 від 08.07.2010 року;

від відповідача: Нудьга В.О.- за довіреністю б/н від 22.03.2011 року.

СУТЬ СПОРУ: Дністровське міжрайонне управління водного господарства звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про сумісну діяльність № 01/08 від 1.08.2007р., яка станом на 30.09.2010р. складає 32 478 грн., а також нараховані на неї 3% річних, пеню та індекс інфляції, поклавши на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що згідно з договором про сумісну діяльність № 01/08 від 1.08.2007р. сторони зобов’язалися шляхом спільних дій без об’єднання майна досягти наступних господарських цілей: забезпечення надійної експлуатації Барабойського водосховища, площею 380 га, розташованого на території Біляївського району між селами Широка Балка та Мирне.

Згідно з розділом 4 договору про сумісну діяльність ЗАТ „Одесарибгосп” зобов’язувалося експлуатувати дзеркало водойми та прибережні захисні смуги, здійснювати зариблення водного об’єкта, та догляд за рибою та спорудами на ньому, при цьому сторона -2 за договором зобов’язувалася перерахувати протягом року, незалежно від результатів господарської діяльності, стороні-1 грошові кошти у розмірі 25992 грн. для покриття витрат щодо участі сторони –2 у цьому договорі, вказані кошти перераховуються рівними частками не рідше 2 разів на рік.

В порушення вказаних положень договору відповідач, за твердженням позивача, виконав свої зобов’язання не у повному обсязі, що і зумовило звернення до суду із позовом про стягнення основного боргу, розрахованого станом на 30 вересня 2010 року.

Вказана дата була визначена позивачем з посиланням на те, що постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2010р. у справі №15/06-10-164 було залишено без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2010р., якою вказаний договір було визнано недійсним на майбутнє.

Відповідач надав суду відзив, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що судовими рішеннями по справі № 15/06-10-164 встановлено, що позивач не має права розпорядження Барабойським водосховищем та отримання коштів за договором про сумісну діяльність, у зв'язку з чим просив суд у позові відмовити.

У судовому засіданні 28.03.2011р. позивач, відповідаючи на питання суду, пояснив, що ним була допущена помилка при розрахунках, пов’язана із неправильним визначенням моменту недійсності договору, а також дати порушення грошових зобов’язань, у зв'язку з чим надав клопотання про відкладення розгляду справи з одночасним продовженням строку розгляду на 15 днів, яке було задоволено судом.

Заявою від 1.04.2011р. (а.с.67-68), позивач уточнив позовні вимоги в порядку ст.22 ГПК України та просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одесарибгосп” 28 799,36 грн., в тому числі 25 980 грн. заборгованості станом на 30.06.2010р., 580,08 грн. 3% річних, інфляційні втрати у розмірі 2234,28 грн.

Розглянувши вказану заяву, суд вважає, що вона подана із дотриманням ст.22 ГПК України, оскільки, фактично, є заявою про відмову від позовних вимог в частині пені та про зменшення інших позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що жодних додаткових вимог або обґрунтувань вказана заява не містить, а позивачем було виключно виправлено помилку, пов’язану із неправильним визначенням моменту недійсності договору, суд доходить висновку про можливість розгляду позовних вимог в редакції заяви віл 1.04.2011р.

У судовому засіданні 11.04.2011р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.2011р. повністю підтримав наданий раніше відзив, просив у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2007р. між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства (сторона –1) та ЗАТ „Одесарибгосп” (сторона-2) укладено договір про сумісну діяльність № 01/08 (а.с.8-9). Відповідно до п. 1.1. розділу 1 вказаного договору сторони за договором зобов’язалися шляхом спільних дій без об’єднання майна досягти наступних господарських цілей: забезпечення надійної експлуатації Барабойського водосховища, площею 380 га, розташованого на території Біляївського району між селами Широка Балка та Мирне.

Згідно з розділом 4 договору про сумісну діяльність ЗАТ „Одесарибгосп” зобов’язувалося експлуатувати дзеркало водойми та прибережні захисні смуги, здійснювати зариблення водного об’єкта, та догляд за рибою та спорудами на ньому, при цьому сторона -2 за договором зобов’язувалася перерахувати протягом року, незалежно від результатів господарської діяльності, стороні-1 грошові кошти у розмірі 25992 грн. для покриття витрат щодо участі сторони –2 у цьому договорі, вказані кошти перераховуються рівними частками не рідше 2 разів на рік.

Відповідно до розділу 6 вказаного договору внеском Дністровського міжрайонного управління водного господарства по договору є надання Барабойського водосховища та трудова участь, внесок управління не повинен складати менше 60%, внеском ЗАТ „Одесарибгосп” є грошові кошти, обладнання, трудова участь, частка сторони -2 не повинна складати менше 40%.

Всі доходи, що отримуються у результаті сумісної діяльності, використовуються у першу чергу на відшкодування матеріальних витрат, прибуток, що отримується сторонами від сумісної діяльності, підлягає розподілу пропорційно часткам, визначеним у п. 6.1 договору, фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку стороні –1 та утримання відповідної частки прибутку (розділ 8 договору про сумісну діяльність).

У відповідності до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2010р. по справі №15/06-10-164 (п.3 резолютивної частини) договір про спільну діяльність від 01.08.2007р. № 01/08, укладений між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та ЗАТ „Одесарибгосп”, визнано недійсним з моменту укладення.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2010р. у справі №15/06-10-164 рішення суду першої інстанції у цій частині було змінено та викладено п.3 резолютивної частини в наступній редакції: "3. Визнати недійсним на майбутнє договір про спільну діяльність від 01.08.2007р. №01/08, укладений між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та Закритим акціонерним товариством "Одесрибгосп".

Приймаючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, з яким повністю погодився Вищий господарський суд України (Постанова від 29.09.2010р.), що відповідно до ч.3 ст.207 Господарського кодексу України, як виняток з загального правила, зобов'язання щодо спірних договорів оренди та про сумісну діяльність за своїм змістом можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки при визнанні недійсними таких договорів неможливо застосувати реституцію та повернути усе одержане за ними.

З урахуванням викладеного, враховуючи норми ст.105 ГПК України, суд доходить висновку про припинення прав та обов’язків сторін за вказаним правочином 29.06.2010р.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приймаючи до уваги, що доказів виконання умов договору спільну діяльність від 01.08.2007р. №01/08 в частині сплати стягуваних грошових коштів, відповідач в порядку ст.33 ГПК України не надав, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості станом на 29.06.2010 р. включно.

Враховуючи, що позивачем зроблено розрахунок плати за повних 6 місяців 2010 року (а.с.70), судом здійснено перерахунок, згідно з яким заборгованість станом на 29.06.2010р. (день прийняття постанови ОАГС) складає 25907,80 грн. (12984 грн. залишок заборгованості за 2009 рік + 12923,80 грн. за 2010 рік).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, суд не погоджується з розрахунком позивача щодо нарахування індексу інфляції та 3% річних в частині початку періоду прострочення. Так, проаналізувавши положення п.4 договору, суд доходить висновку, що датою порушення грошового зобов’язання по 2009р. у сумі 12984 грн. є 1.01.2010р., а по 2010р. у сумі 12923,8 грн. є 1.01.2011р.

З урахуванням викладеного, судом за допомогою системи „Ліга-Закон” зроблено власний розрахунок індексу інфляції та 3% річних в межах заявленого позивачем періоду.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

12923.8

01.01.2011 - 31.03.2011

90

3 %

95.60

12984.0

01.07.2010 - 31.03.2011

274

3 %

292.41

Таким чином сума 3% річних складає 388,01 грн.

Розрахунок індексу інфляції

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

Сума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

01.07.2010 - 31.03.2011

12984.0

1.091

1181.54

14165.54

01.01.2011 - 31.03.2011

12923,8

1.033

426.49

13350.29

Таким чином сума інфляційного збільшення суми боргу складає 1608,03 грн.

За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позову на суму 27903,84 грн. у зв'язку з чим судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог на підставі ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд–

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одесрибгосп” (67600, Одеська область, м. Біляївка, 6-км автошляху Білявка-Яськи; код 36973902) на користь Дністровського міжрайонного управління водного господарства (67654, Одеська область, Біляївський район, м. Маяки, вул. Богачова, 83; код 05387185) 25 907 /двадцять п’ять тисяч дев’ятсот сім/ грн. 80 коп. основного боргу, 388 /триста вісімдесят вісім/ грн. 01 коп. 3% річних, 1608 /одну тисячу шістсот вісім/ грн. 03 коп. індексу інфляції, 279 /двісті сімдесят дев’ять/ грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита, 228 /двісті двадцять вісім/ грн. 66 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 18.04.2011р.