Рішення № 15100493, 12.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/12612.04.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система» До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення 2 273,28 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача:. ОСОБА_5 представник за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_6представник за довіреністю.

У судовому засіданні 12.04.2011 р. судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього в порядку регресу 1 973, 28 грн. суми виплаченого страхового відшкодування, а також 300 грн. суми витрат на проведення експертизи, а разом на суму 2273, 28 грн., та судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 18.03.2011 р. було порушено провадження у справі № 47/126 ,розгляд якої призначено на 12.04.2011 р.

В судове засідання 12.04.2011р. позивач направив свого представника, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу № 05-16/000212 від 26.02.2010 р., було виплачено страхове відшкодування в розмірі 2 273,28 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

В судове засідання 12.04.2011 р. відповідач направив свого представника, який надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить задовольнити позовні вимоги частково в розмірі 1973, 28 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2010 року між позивачем ПАТ «Страхова компанія «Гарант-Система», як страховиком, та гр. ОСОБА_1, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 05-16/000212, згідно умов якого обєктом страхування є транспортний засіб марки «TOYOTA AVENSIS», державний номерний знак НОМЕР_1. Умовами вказаного договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено знищення або пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВE/6798654 від 02.11.2010 р., між відповідачем, як страховиком та гр. ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісузі строком дії з 02.11.2010 р. по 01.11.2011 р., з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 50 000,00 грн., франшиза 510,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль марки «Шкода октавия», державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно довідки Головного управління в м. Києві УДАІ, 19.11.2010 р. в м. Києві, на пл. Г. Бреста,1 сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки «TOYOTA AVENSIS», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, та автомобіля марки «Шкода октавия», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, який належить на праві приватної власності ОСОБА_7, внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2010 р. у справі №3-8904/10, гр. ОСОБА_2 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 594 від 06.12.2010 р., складеного аварійним комісаром ОСОБА_3, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «TOYOTA AVENSIS», державний номерний знак НОМЕР_1, складає 5 736, 00 грн.

Згідно страхового акту № 05-17/572 від 09.12.2010 р., та розрахунку суми страхового відшкодування, пошкодження транспортного засобу марки «TOYOTA AVENSIS », державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася 19.11.2010 р. в м. Києві, на площі Героїв Бресту, 1 за участю застрахованого автомобіля марки «TOYOTA AVENSIS », державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, та автомобіля марки «Шкода октавия», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 2483, 28 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 2409 від 17.12.2010 р., позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 2 483, 28 грн. на користь гр. ОСОБА_1 з призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно страхового акту № 05-17/572 від 09.12.2010 р.».

Відповідно до платіжного доручення № 2334 від 13.12.2010 р., позивачем було виплачено суму в розмірі 300, 00 грн. на користь гр. ОСОБА_1 з призначенням платежу «Відшкодування на проведення експертизи щодо визначення розміру матеріального збитку транспортного засобу марки «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_1.»

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Абзацом 2 пункту 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору добровільного страхування транспортних засобів № 05-16/000212 від 25.02.2010 р. перерахував на користь гр. ОСОБА_1. згідно страхового акту № 05-17/572 від 09.12.2010 р. страхове відшкодування в сумі 2 483,28 грн., оскільки, ДТП в м. Києві на площі Героїв Бресту, 1, яка сталася 19.11.2010 р. за участю застрахованого автомобіля марки «TOYOTA AVENSIS»д.н.з. № НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, та за участю застрахованого автомобіля марки «Шкода октавия», д.н.з. № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, визнано позивачем згідно страхового акту № 05-17/572 від 09.12.2010 р. страховим випадком.

Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2010 р. у справі № 3-8904/09, водія ОСОБА_2,цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача і який керував транспортним засобом, визнано винним у вчиненому адміністративному правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат, до складу яких відноситься : 2 483, 28 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) 510, 00 грн. (франшиза, встановлена страховим полісом гр. ОСОБА_2, застрахованого у відповідача) + 300 грн. (сума витрат на проведення експертизи) = 2273, 28 грн. загальна сума страхового відшкодування збитків, з урахуванням франшизи, встановленої договором страхування (полісом) № ВЕ /6798654 від 02.11.2010 р. фізичної особи ОСОБА_2, застрахованого у відповідача, яка дорівнює 510 грн. та яка відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не відшкодовується, оскільки страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 2273, 28 грн. - є обґрунтованою, законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Жилянська,75) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-система»(код ЄДРПОУ 31725819, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літера А) суму виплаченого страхового відшкодування 2273 (дві тисячі двісті сімдесят три) грн. 28 коп., а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

Дата складання повного тексту рішення 22.04.2011