Рішення № 15100440, 18.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/8518.04.11 За позовомІнституту механіки ім. С.П.Тимошенка Національної академії наук України

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво А.С.К"

Простягнення 23 011,79 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаГладиліна О.В.- представник за довіреністю від 05.01.2011 р.

Від відповідача не з’явився 18.04.2011 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут механіки ім. С.П.Тимошенка Національної академії наук України звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво А.С.К" заборгованості за Договором оренди державного нерухомого майна № 442 від 14.03.2008 в розмірі 23 011,79 грн., в тому числі 21024,55 грн. основного боргу, 947,73 грн. пені, 239,83 грн. штрафу, 616,27 грн. витрат від інфляції, 183,41 грн. 3% річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2011 р. № 46/85, яку призначено до розгляду на 04.04.2011 р.

04.04.2011 р. розгляд справи відкладався.

У судове засідання, призначене на 18.04.2011 р., з’явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду у справі № 46/85 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2008 року між Інститутом механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Видавництво А.С.К.” (орендар) було укладено Договір оренди № 442 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Желябова, 2 корпус 2, кімнати № 226, 227 на другому поверсі, загальною площею 115,20 кв.м., вартістю 464826 грн., орендною платою за базовий місяць лютий 2008 р. –2 050,28 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору сторонами було підписано Акт прийому-передачі приміщень від 14.03.2008 р.

Додатковими угодами до договору оренди від 30.12.2008 року та від 16.11.2009 року строк дії договору оренди було продовжено до 31.12.2010 року.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3, та 5.1.4 договору оренди відповідач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі не пізніше 20-го числа поточного місяця вносити орендну плату, визначену шляхом коригування за попередній місяць на індекс інфляції за наступний.

Крім орендної плати відповідач зобов’язався не пізніше 20-го числа поточного місяця сплачувати позивачу:

- відшкодування комунальних платежів;

- відшкодування податку на землю;

- витрат на утримання будинку та прилеглої території;

- інші витрати.

Позивач зазначає, що відповідач частково виконав свої грошові зобов’язання за договором оренди з затримкою платежів.

Станом на 14.03.2011 року сума основного боргу відповідача по орендній платі та відшкодування комунальних та інших платежів за період з липня по грудень 2010 р. становить 21024,55 грн.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні заборгованість відповідачем погашена не була.

Керуючись пп. 3.6., 9.1. Договору позивачем було нараховано пеню в розмірі 947,73 грн. за прострочення виконання зобов’язань за договором в частині сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів.

Відповідно до пп. 3.7., 9.1. Договору, позивачем було нараховано штраф у розмірі 2% від суми заборгованості в сумі 239,83 грн.

Крім того, керуючись положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем було нараховано 3% річних в сумі 183,41 грн. та інфляційні втрати в розмірі 616,27 грн.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача по орендним та іншим передбаченими Договором платежам з урахуванням штрафних санкцій становить 23 044,79 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно п.1, п. 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином взяті на себе за Договором зобов’язання в частині сплати орендних платежів та відшкодування комунальних та інших передбачених Договором платежів, у зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі 21024,55 грн.

Таким чином, відповідачем були порушені договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, комунальних та інших передбачених Договором платежів.

Відповідно до п. 3.6. Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

На підставі вищевказаного пункту Договору позивачем було нараховано пеню за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання в частині сплати орендних та інших передбачених Договором платежів в розмірі 947,73 грн., що в свою чергу відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору оренди.

Відповідно до п. 3.7. Договору, у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

З урахуванням вказаного положення Договору, позивачем було нараховано штраф від суми заборгованості в сумі 239,83 грн.

Крім того, у відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків, наявних у матеріалах справи, інфляційні нарахування становлять 616,27 грн., 3% річних –183,41 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по орендній платі, комунальним та іншим платежам в розмірі 21024,55 грн., пені в розмірі 947,73 грн., 239,83 грн. –штрафу, інфляційних нарахувань в розмірі 616,27 грн., 3% річних в розмірі 183,41 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавництво А.С.К.” (02152, м. Київ, Наб. Русанівська, 12, к. 144, ідентифікаційний код 31954980) на користь Інституту механіки ім. С.П.Тимошенка Національної академії наук України (03057, м. Київ, вул. Нестерова, 3, ідентифікаційний код 05417070) 21024 (двадцять одну тисячу двадцять чотири) грн. 55 коп. основного боргу, 947 (дев’ятсот сорок сім) грн. 73 коп. пені, 239 (двісті тридцять дев’ять) грн. 83 коп. штрафу, 616 (шістсот шістнадцять) грн. 27 коп. інфляційної складової боргу, 183 (сто вісімдесят три) грн. 41 коп. 3% річних, 230 (двісті тридцять) грн. 12 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 22.04.11