Рішення № 15100313, 18.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/5718.04.11

За позовом          Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

до                    Приватного підприємства «Лекс Транс»

про стягнення 175850,50 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача: Соболєв А.Л., довіреність № 913-ню від 28.02.2011 року;

від відповідача: Білозор В.В., директор;

Волошин О.І., довіреність № 1 від 05.04.2011 року;

18.04.2011 року у судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця»(надалі ДТГО «Південно-Західна залізниця», позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Лекс Транс»(надалі ПП «Лекс Транс», відповідач) 175850,50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.03.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2011 року в порядку ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору було продовжено на 15 днів.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем були порушенні вимоги законодавства щодо оформлення перевізних документів, в звязку з чим позивач вважає наявними підстави для стягнення з відповідповідача штрафу, передбаченого ст. 122 Статуту залізниць України.

Відповідач надав відзив на позов, у якому не погодився з вимогою позивача про стягнення штрафу у розмірі 175850,50 грн. та зазначив, що ПП «Лекс Транс»вчасно виявлено помилки у зазначені коду та адреси одержувача, зокрема, вказані помилки було усунуто до моменту їх виявлення станцією призначення, що не призвело до виникнення збитків у позивача.

В ході розгляду справи відповідачем було подано заяву про зменшення розміру штрафу за неправильне зазначення в накладній коду та адреси одержувача до 2000,00 грн. на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України.

Представник позивача надав заперечення на клопотання відповідача про зменшення штрафу, у яких зазначив про безпідставність застосування п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України до штрафу, який передбачений ст. 122 Статуту залізниць України, посилаючись на те, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після предявлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитки.

Розглянувши подані документи, заслухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДТГО «Південно-Західна залізниця»надавало послуги з перевезення вантажів ПП «Лекс Транс».

10.12.2010р. по прибуттю вагонів № 72727225, 73045874, 73041956, 74167487, 74734872, 72789084, 74737735, 73458903 на станцію Чернігів Південно-Західної залізниці зі станції Дарниця Південно-Західної залізниці за відправкою № 33680509 було виявлено невідповідність коду та поштової адреси одержувача, зазначених у перевізних документах. В накладній № 33680509 в гр. «Одержувач»зазначено - Державна організація «Комбінат «Айстра», код - 0603, його поштова адреса - 14001, м. Чернігів, вул. Чуднова. Відповідно до договору № 7318318 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 27.05.2009 року дійсний код - 3260, адреса -14001, м. Чернігів, вул. Чудинова.

При внесенні інформації до відповідних граф вищезазначеної накладної вантажовідправником - ПП «Лекс Транс»були неправильно зазначені код та поштова адреса одержувача вантажу. Дане порушення було зафіксовано у акті загальної форми № 171 від 10.12.2010 року, який складений та підписаний касирами та представником вантажоодержувача.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з п. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про транспорт»підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту, та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (далі по тексту - Статут) передбачено, що Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Згідно з ч. 2 ст. 307 ГК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми (форму затверджено наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 року № 460), оформлений відповідно до Статуту залізниць України і наданий відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача.

Згідно зі ст. 129 Статуту, акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, вантажовідправник неправильно зазначив код та адресу одержувача в залізничній накладній № 33680509. Вказана обставина підтверджується актом загальної форми № 171 від 10.12.2010 року, що складений працівниками станції Чернігів.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.3 «Правил оформлення перевізних документів», на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну; усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з п. п. 2.1 п. 2 «Правил оформлення перевізних документів», вантажовідправник при заповненні комплексу перевізних документів повинен вказати точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - одержувача вантажу, його код та адресу.

Відповідно до п. п. 5.5 п. 5 «Правил оформлення перевізних документів», якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зістаттею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 Статуту залізниць України.

Стаття 118 Статуту визначає штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до п. 3.15 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року за № 04-5/601 із змінами і доповненнями, внесеними рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року за № 04-5/1429, у застосуванні ст. 118 Статуту залізниць України слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Статтею 122 Статуту визначена сама відповідальність відправника, а ст. 118 Статуту - її фактична грошова вартість. На підставі вищезазначеного обов'язок заповнення відомостей у залізничній накладній покладений на вантажовідправника, і відповідальність за неправильно зазначені відомості покладена теж на вантажовідправника.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Так, провізна плата згідно залізничної накладної № 33680509 становить 35170,10 грн., в зв’язку з чим сума штрафу складає: 35170,10 грн. х 5 = 175850,50 грн. та у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача.

При цьому клопотання відповідповідача про зменшення розміру штрафу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України, суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки.

Відповідно до п. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 ГК України передбачає у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право зменшувати розмір неустойки лише у випадках порушення суб'єктами підприємницької діяльності зобов'язань за цивільно-правовими угодами, а не будь-яку неустойку взагалі.

Передбачене пунктом 3 статті 83 ГПК, ст. 551 ЦК Україна та ст. 233 ГК України, право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (цивільно-правові відносини), не може поширюватись на штраф, встановлений ст.ст. 118, 122 Статуту. Відповідальність, встановлена згаданими нормами, є публічно-правовою. Чинне законодавство не передбачає право суду зменшувати такі штрафи.

Крім того, положення ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не є імперативними та застосовуються за визначених у законі умов на розсуд суду.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 1758,50 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Лекс Транс»(02068, м. Київ, вул. С.Олійника, 7, кв. 9, р/р 260003016783 в АТ «Банк «Таврика», МФО 300788, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 36558452) на користь Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»(01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, р/р 26002301360604 у Залізничному відділенні ПІБ м. Києва, МФО 322153, ідент. код 04713033) 175850,50 грн. (сто сімдесят п’ять тисяч вісімсот п’ятдесят гривень) штрафу, 1758,50 грн. (одну тисячу сімсот п’ятдесят вісім гривень 50 копійок) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 22.04.2011р.