Рішення № 15100230, 20.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/17420.04.11 За позовом відкритого акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар'єр" до дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 1 703 778,02 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Семиріч Д.В. (дов. від 18.01.2010 №18/01-01)

Самойленко О.В. (дов. від 05.01.2011 №05/01-01)

Від відповідача: Середа Ю.В. (дов. від 09.02.2011 №42 "д")

В судовому засіданні 20.04.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла у зв"язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 11/03 від 15.03.2006 у розмірі 1 703 778, 02 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.03.2011 порушено провадження у справі №50/174 та призначено до розгляду на 30.03.2011.

В судове засідання прибули представники сторін та дали пояснення по справі.

Представники відповідача у судовому засіданні подали відзив на позовну заяву, у якому просять у задоволенні позовних вимог ВАТ "Рокитнянський спецкар"єр" до дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення основного боргу 1 627 789, 28 грн., 3% річних 7848, 33 грн. , інфляційних втрат 27 590, 66 грн., та 40 549, 75 грн. пені відмовити повністю. Суд даний відзив прийняв до уваги.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку щодо необхідності витребування додаткових доказів.

Розгляд справи було відкладено на 20.04.2011.

У судове засідання 20.04.2011 з"явився представник позивача і дав пояснення по справі, свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також з’явився, дав пояснення по справі та просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2006 між відкритим акціонерним товариством «Рокитнянський спецкар'єр»(далі позивач, постачальник за договором) та дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі відповідач, замовник за договором) було укладено Договір поставки № 11/03 (далі по тексту - Договір).

Згідно умов Договору, відповідач зобов'язався приймати та оплачувати на умовах та в порядку, передбаченому Договором, щебеневу продукцію (надалі - Товар), яку позивач, в свою чергу, зобов'язався передавати у власність відповідачеві (п. п. 1.1., 1.2. Договору).

Як встановлено судом, на виконання умов договору, в період з 22.10.2010 по 29.11.2010 позивачем за видатковими накладними було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 1727789,28 грн., а саме:

1) за

2) за

3) за

4) за

5) за

6) за

7) за

8) за

9) за

10) за

11) за

12) за

13) за

14) за

15) за

16) за

17) за

18) за

19) за

20) за

21) за

22) за

23) за

24) за

25) завидатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковою

видатковоюнакладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною

накладною№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-

№ РН-0003886

0004042

0004066

0004065

0004128

0004129

0004130

0004131

0004132

0004133

0004113

0004134

0004108

0004179

0004206

0004207

0004227

0004236

0004237

0004272

0004273

0004284

0004360

0004376

0004400від 05

від 22

від 25

від 25

від 30

від 30

від 30

від 30

від 30

від 30

від 30

від 30

від 30

від 04

від 08

від 08

від 11

від 12

від 12

від 16

від 16

від 17

від 25

від 26

від 29жовтня

жовтня

жовтня

жовтня

жовтня

жовтня

жовтня

жовтня

жовтня

жовтня

жовтня

жовтня

жовтня

листопада

листопада

листопада

листопада

листопада

листопада

листопада

листопада

листопада

листопада

листопада

листопада2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010

2010на суму 3 122,14 грн.

на суму 163 656,79 грн.

на суму 175 350,00 грн.

на суму 79 167,83 грн.

на суму 18 935,08 грн.

на суму 7 724,32 грн.

на суму 22 715,60 грн.

на суму 43 896,60 грн.

на суму 228 046,28 грн.

на суму 206 960,60 грн.

на суму 12 706,64 грн.

на суму 28 416,60 грн.

на суму 107 366,89 грн.

на суму 108 431,18 грн,

на суму 81 637,81 грн,

на суму 54 121,76 грн,

на суму 70 130,94 грн,

на суму 38 681,60 грн,

на суму 49 025,70 грн

на суму 36 300,00 грн

на суму 16 764,98 грн

на суму 33 228,24 грн

на суму 34995,04 грн.

на суму 75186,58 грн.

на суму 31220,08 грн. Згідно з п. 3.7. Договору визначено порядок та строки проведення відповідачем оплати за отриманий товар: Всі розрахунки за даним Договором здійснюються шляхом перерахування коштів, сума яких визначена у відповідних накладних, на банківський рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання відповідних накладних. В порушення вимог чинного законодавства та умов Договору, відповідач своїх зобов'язань за ним належним чином не виконав, отриманий товар у встановлені строки не оплатив. Відповідач, в якості оплати за отриманий, в період з 22.10.2010 по 29.11.2010, товар, перерахував на банківський рахунок позивача лише 100 000,00 грн., що підтверджується Банківською випискою за 23.11.2010.

Отже, станом на дату звернення з цим позовом, сума основного боргу відповідача за Договором (надалі - основний борг) складає 1 627 789,28 грн. (один мільйон шістсот двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят дев'ять грн. 28 коп.).

Матеріали справи свідчать, що 31.01.2011 позивачем було направлено відповідачу Вимогу про погашення останнім заборгованості в строк не пізніше 06.02.2011. Однак всупереч вимогам позивача та нормам чинного законодавства відповідач заборгованість не погасив.

Внаслідок укладення договорів між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що щебінь йому поставлявся не за договором № 11/03 від 15.03.2006, а за усними домовленостями між сторонами, оскільки у більшості видаткових накладних не зазначено на підставі якого документа товар відпускався відповідачу.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки воно не ґрунтується ні на матеріалах справи, ні на нормах чинного в Україні законодавства.

За загальним правилом підприємства мають право самостійно розробляти, затверджувати і використовувати в обліку бланки первинних документів.

Однак, відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на підписані сторонами видаткові накладні, вони мають всі реквізити, що притаманні первинним обліковим документам, а отже вони є первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, згідно з абзацом першим пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Факт не зазначення на видатковій накладній номеру договору на підставі якого позивачем відповідачу передавався товар пояснюється тим, що в силу статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначення даних відомостей не є обов’язковим. На практиці такі відомості зазначаються у разі укладення декількох договорів між контрагентами для спрощення розрахунків по них. В даному випадку, як свідчать матеріали справи, між сторонами було укладено лише один договір і потреба акцентувати увагу на номері договору у позивача була відсутня. Всі поставки позивачем товару в жовтні-листопаді 2010 року здійснювались в межах строку дії саме договору №11/03 від 15.03.2006.

Отже, суд вважає, що факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1627789,28 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належним чином не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1627789,28 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 40549,75 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що за порушення замовником строків оплати продукції, постачальник має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % вартості продукції, щодо якої мало місце прострочення строків оплати за кожний день такого прострочення.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Отже, згідно з розрахунком позивача, який судом визнано обґрунтованим, підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача пеня в сумі 40549,75 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки та 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 7848,33 грн., а інфляційні збитки –27590,66 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1-А, код ЄДРПОУ 33096517) на користь відкритого акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар'єр" (09602, Київська обл., смт. Рокитне, вул. Білоцерківська, 1, код ЄДРПОУ 05408680) 1627 789(один мільйон шістсот двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят дев’ять) грн. 28 коп. основного боргу, пеню в розмірі 40549(сорок тисяч п’ятсот сорок дев’ять) грн. 75 коп., три відсотки річних в сумі 7848(сім тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 33 коп., інфляційні збитки в сумі 27590(двадцять сім тисяч п’ятсот дев’яносто) грн. 66 коп., 17 037(сімнадцять тисяч тридцять сім) грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита та 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 26.04.2011