Рішення № 15100226, 20.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/14020.04.11 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної

фірми «ВЕЛАМ»

до дочірнього підприємства «Торговий дім «АВВ»товариства з

обмеженою відповідальністю «АВВ-ГРУП»

про стягнення 69500,16 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Ластовина В.Я. (дов. № А-01-085 від 11.04.2011)

Від відповідача: не з’явився

В судовому засіданні 20.04.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «ВЕЛАМ» до дочірнього підприємства «Торговий дім «АВВ»товариства з обмеженою відповідальністю «АВВ-ГРУП» про стягнення заборгованості за договором поставки № 8362 від 18.12.2008 в розмірі 69500,16 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.02.2011 порушено провадження у справі № 50/140 та призначено її до розгляду на 16.03.2011.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.03.2011, у зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання та невиконанням ними вимог суду, розгляд справи відкладено на 20.04.2011.

В судове засідання 20.04.2011 з’явився представник позивача та надав суду докази та дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судові засідання 16.03.2011 та 20.04.2011 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду з метою ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «ВЕЛАМ»(далі-позивач, постачальник за договором) та дочірнім підприємством «Торговий дім «АВВ» (далі –відповідач, покупець за договором) було укладено договір поставки № 8362 (далі договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору, позивач зобов’язався передати у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар (матраци, ковдри, подушки), в кількості, асортименті, згідно поданої заявки на регіони.

Згідно п. 2.2. договору, поставка товарів оформляється документами, передбаченими чинним законодавством (накладна на відвантаження товару, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура на оплату товару).

У відповідності до положень п. 3.1. договору, ціна кожної товарної одиниці встановлюється у гривнях, зазначається в накладній на відпуск товару, рахунку-фактурі та передбачає звичайне виконання, упаковку, маркування та включає ПДВ.

Покупець здійснює оплату товару у гривнях через установи банку на вказаний у рахунку-фактурі поточний рахунок постачальника на умовах 100% оплати за товар на протязі 60-ти календарних днів з моменту відвантаження (п. 4.1. договору).

Відповідно до п.4.2. договору, підставою для оплати за товар є рахунок-фактура постачальника, яка передається покупцю разом з накладною на товар або іншим способом (по пошті, електронними засобами зв'язку).

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № 8362 від 18.12.2008 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 88497,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними:

-          № _02481П від 11.03.2009 на загальну суму 13413,00 грн.;

-          № _02645 від 16.03.2009 на загальну суму 8259,00 грн.;

-          № _02734 від 17.03.2009 на загальну суму 4617,00 грн.;

-          № _02934 від 24.03.2009 на загальну суму 13419,00 грн.;

-          № _03049 від 25.03.2009 на загальну суму 1118,00 грн.;

-          № _03402 від 02.04.2009 на загальну суму 2985,00 грн.;

-          № _03533 від 07.04.2009 на загальну суму 17007,00 грн.;

-          № _04105 від 23.04.2009 на загальну суму 606,00 грн.;

-          № _04106 від 23.04.2009 на загальну суму 16647,00 грн.;

-          № _04298 від 28.04.2009 на загальну суму 5 370,00 грн.;

-          № _006293 від 23.06.2010 на загальну суму 4 56,00 грн., який був отриманий останнім, про що свідчать підпис уповноваженої особи відповідача, а також належним чином оформлені довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме: № 691 від 11.03.2009 року, ; 693 від 17.03.2009 року, № 694 від 16.03.2009, № 695 віл 25.03.2009, № 736 від 03.04.2009, № 739 від 09.04.2009, № 789 від 24.04.2009, № 790 від 28.04.2009 та № 1226 від 23.06.2009.

На оплату товару були виставлені рахунки-фактури № 2049 від 11.03.2009, № 2211 від 16.03.2009, №2269 від 17.03.209, №2471 від 24.03.2009, №2504 від 25.03.2009, № 2777 від 02.04.2009, ; 2906 від 07.04.2009, № 3222 від 23.04.2009, № 3350 від 23.04.2009, № 3473 від 28.04.2009 та № 4749 від 23.06.2010.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 14763,84 грн., а також відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 4233,00 грн., відповідно до видаткових накладних(повернення) № 390-В від 22.12.2009

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за договором поставки № 8362 від 18.12.2008 становить 69500,16 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 69500,16 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 8362 від 18.12.2008 в розмірі 69500,16 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Торговий дім «АВВ»(02156, м. Київ, бул. Перова, 44; код ЄДРПОУ 31571018) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «ВЕЛАМ»(54008, м. Миколаїв, вул. Кірова, 67, код ЄДРПОУ 13842002) основний борг в сумі 69 500 (шістдесят дев’ять тисяч п’ятсот) грн. 16 коп., державне мито в сумі 695 (шістсот дев’яносто п’ять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 26.04.2011