Рішення № 15100095, 19.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/14919.04.11 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До           Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

Простягнення 104104,21 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача          Іваненко І.П.

Від відповідача           Решетниченко О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 96690,35 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 5422,33 грн. інфляційної складової боргу, 1991,053 грн. 3% річних, а всього 104104,21 грн. заборгованості за договором № 621270 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідач в судовому засідання надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому визнав частково суму боргу в розмірі 84689,59 грн. основного боргу, 5422,33 грн. інфляційної складової боргу, 1991,53 грн. 3% річних.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2006р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва було укладено договір № 621270 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов’язувався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого і водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що абонент зобов’язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами.

Відповідно до звертання-доручення до нього визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку згідно договірних навантажень.

Згідно п.1. додатку 2 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлений та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватись в період дії договору.

Відповідно до п. 1.1. Позивач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Відповідно до п. 2.3. Договору Відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 відповідно до якого за теплову енергію яка використовується населенням оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, за теплову енергію яка використовується орендарями оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором № 621270 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2006р. за період з 01.10.2009р. по 01.02.2011р. у розмірі 96690,35грн., Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію та у повному обсязі, а отже відповідач прострочив виконання зобов‘язання.

Позивачем правомірно нарахована відповідачу сума боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Тому, також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, 3% річних у сумі –1991,53 грн. та 5422,33 грн. індексу інфляції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог. Заперечення Відповідача викладені в відзиві на позовну заяву від 06.04.2011 за №64-1662 спростовуються матеріалами справи та судом не приймаються.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача

Керуючись ст. 49, ст.. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул.. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ 03366612) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 96690 грн. 35 коп. основного боргу, 5 422 грн.. 33 коп. інфляційної складової боргу, 1991 грн. 53 коп. 3% річних, 1041 грн.. 04 коп. державного мита та 236 грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 22.04.2011р.